Справа № 11-463/07 р. Головуючий в 1 інстанції Данилюк А.В.
ст. 164 ч.1 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 14 серпня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.
суддів Польового М. І., Опейди В.О.
з участю прокурора Редька П.П.3асудженого ОСОБА_1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляціями пом. прокурора Ківерцівського району, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2. на вирок Ківерцівського районного суду від 11 червня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вирокомОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженецьАДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, розлучений, судимий 14.11.2006 р. за ст. 125 ч.2 КК України на 1 рік обмеження волі із застосуванням ст. 75, 76 КК України, з іспитовим строком на 1 рік , -
- засуджений за ст. ст. 164 ч. 1 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 14.11.2006 року і остаточно визначено до відбування 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75, 76 КК України засудженийОСОБА_1 звільнений від відбування покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи та періодично з'являтися в дані органи для реєстрації.
За вироком судуОСОБА_1 визнаний винним в тому, що, будучи зобов'язаним згідно рішення Луцького міськрайонного суду від 27 червня 2006
року сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2. на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 200 грн. щомісячно, умисно ухилявся від надання матеріальної допомоги, внаслідок чого заборгованість по аліментах станом на 1 лютого 2007 року складає 1893 грн.
В поданій на вирок апеляції пом. прокурора Ківерцівського району, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, не погоджуючись з вироком, вказує, що суд призначив засудженому ОСОБА_1покарання всупереч вимог ст. 65 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, безпідставно повторно звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахувавши, що ним вчинений злочин під час іспитового строку, встановленого попереднім вироком. . Просить вирок скасувати, і постановити свій вирок, призначивши покарання без застосування ст. 75 КК України.
Потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції наводить аналогічні мотиви, просить скасувати вирок суду, повністю приєднати покарання за попереднім вироком і не застосовувати ст. 75 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 вирок не оскаржував.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів суть апеляцій, прокурора, який підтримав апеляції, засудженого ОСОБА_1., який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду про вчиненняОСОБА_1. злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, і не оспорюються в апеляціях. Дії ОСОБА_1. вірно кваліфіковані судом за ст. 164 ч.1 КК України.
Призначаючи засудженому ОСОБА_1 покарання і застосовуючи ст. ст. 75, 76 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що були причиною вчинення ним злочину. Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Посилання апелянтів в апеляціях на неприпустимість повторного звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України не ґрунтується на законі. Частиною 1 ст. 78 КК України не заборонено повторне застосування ст. 75 КК України до осіб, які у період іспитового строку вчинили новий злочин. Не містять категоричної заборони щодо такої можливості і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», викладені в п. 10, на який
посилаються апелянти, тому колегія судців не вбачає підстав для задоволення апеляцій.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції пом. прокурора Ківерцівського району, який приймав участь в розгляді справи в суді першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 11 червня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без змін.