справа № 2 – 226/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    14 червня 2010 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

    головуючого судді – Пушкарського Д.В.,

    при секретарі – Покровській С.Л.,

    за участю:

    позивача – ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції, (треті особи – акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк», кредитна спілка «Фаворит-Юг, відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк», ОСОБА_2, ОСОБА_3П.) про виключення майна з акта опису та арешту, про закриття виконавчого провадження, про скасування арештів, -

   В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (а.с.4-5) до ВДВС Іллічівського міського управління юстиції, в подальшому зміненим та доповненим ( а.с.18-20,32-34,74-75, 164-167)  про виключення з акту опису і арешту квартири АДРЕСА_1, про закриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-762/04 від 01.12.2005 року та скасування арештів на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення АДРЕСА_1 Одеської області. Позивач зазначає, що він був та є власником квартири АДРЕСА_1, яка в подальшому була переведена до нежитлового фонду згідно рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.06.2006 року . Вказана квартира є предметом застави згідно договору застави, укладеним 28.08.2003 року між ним та АКБ «Укрсоцбанк» в забезпечення договору кредиту від 21.08.2003 р.  Оскільки, на думку позивача, вказаний договір застави є договором іпотеки, то на нього не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями, оскільки така заборона міститься в ст. 62-1 Закону України  “Про виконавче провадження». Однак виконавчі дії відділу Державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції спрямовані на звернення стягнення на вказане приміщення по зведеному виконавчому провадженню про примусове стягнення з позивача на користь КС «Фаворит-Юг» - 14939,42 грн., ВАТ «МТБ» - 34620,72 грн. та 6443,83 грн., ОСОБА_3 – 5855,91 грн., ОСОБА_2 – 507876,66 грн.  Акт опису та арешту майна від 05.03.2007 року складений державним виконавцем на виконання виконавчого листа №2-762/04 від 01.12.2005 року про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 507876,66 грн., який, на думку позивача, не має юридичного значення, так як пропущено строк позовної давності та строк  пред’явлення до виконання виконавчого листа, тому просить закрити виконавче провадження, скасувати інші арешти, не зазначаючи які самі, на вказане приміщення. Наявні арешти порушують його право на розпорядження належним йому приміщенням, в тому числі надані цього майна в наступну іпотеку, укладення з іпотекодержателем договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи організації іпотекодержателем продажу предмету іпотеки передбаченої в ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» порядку.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 08.12.2008 року було закрито провадження за позовом ОСОБА_1  на підставі того, що з позовом про виключення майна з-під арешту може звертатись особа, яка оспорює право власності боржника на арештоване майно, а не сам боржник, який вправі з цього приводу лише оскаржувати дії державного виконавця. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.02.2009 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована з посиланням на те, що позивач сам визначає зміст позовних вимог, а тому суд не мав законних підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, для закриття провадження по справі.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав в повному обсязі.

Відділ державної виконавчої служби Іллічівського міського управління юстиції, не погоджуючись з позовом, в своїх письмових запереченнях, підтриманих представником в судовому засіданні, вказує на те, що нормативні акти, на які посилається позивач, набрали чинності 01.01.2004 року, тобто після укладення договору застави від 28.08.2003 року, а тому на спірну квартиру, що була об’єктом застави, може бути звернуто стягнення за вимогами інших стягувачів відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».  Згідно витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та витягу з Державного реєстру іпотек відсутня інформація про реєстрацію іпотеки відносно спірної квартири. Крім того, вказує на те, що заставодержатель АКБ «Укрсоцбанк» листом від 29.08.2008 року не заперечував проти звернення стягнення на заставлене майно за вимогами інших стягувачів за умови погашення існуючої заборгованості банку в сумі 34283,11 грн. з вартості реалізованого майна. Дії позивача є недобросовісними та направлені на перешкоджання виконавчому провадженню, оскільки він вже двічі звертався до суду з аналогічними позовами від 03.02.2006 року та 19.06.2008 року , які  залишені без розгляду в зв’язку з неодноразовою неявкою позивача до суду, а сам факт звернення з такими позовами тягне за собою обов’язкове зупинення виконавчого провадження. З цих же причин заперечували проти задоволення позову в судовому засіданні  треті особи: ВАТ «Морський транспортний банк»,  ОСОБА_3, ОСОБА_2 та її представник.

Третя особа АКБ «Укрсоцбанк» в своєму письмовому відзиві просить прийняти рішення з урахуванням інтересу банку щодо нерухомого майна за договором застави.

Представник КС «Фаворит –Юг», будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з’явився та не повідомив суд про причини своєї неявки.

Заслухавши пояснення сторін та вивчивши матеріалі справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

28.08.2003 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 в забезпечення повернення останнім кредиту в сумі 42610 доларів США з кінцевим терміном повернення заборгованості 20.08.2008 року (а.с.6-9). На кінець терміну повернення кредиту заборгованість ОСОБА_1 складала 34283,11 грн. (а.с.128), а станом на 19 травня 2009 року складала 33283,11 (а.с.206).

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено за передбачених законом умов. Тоді як відповідно до чинної з 01.01.2004 року ст. 62-1 вказаного Закону на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання ними чинності, а якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Суд вважає, що правовідносини з приводу  забезпечення повернення кредиту  виникли з моменту укладення договору застави від  28.03.2003 року і в силу ст. 5 ЦК України не можуть регулюватися  новим актом цивільного законодавства, що набрав чинності пізніше.

Як слідує з наданого до суду витягу з Єдиного реєстру заборон станом на 14.07.2009 року на майно ОСОБА_1 накладені численні арешти. Вимоги ОСОБА_1 про скасування зазначених арештів не ґрунтуються на вимогах закону та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про закриття виконавчого провадження з посиланням на закінчення строків позовної давності та строків для даного виду стягнення також є безпідставними, не відповідають вимогам закону та не підлягають задоволенню.    

    Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 про виключення з акту опису та арешту квартири АДРЕСА_1 в м.Іллічівську, Одеської області, закриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Іллічівського міського суду Одеської області №2-762/04 від 01.12.2005 року, скасування арештів на нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Суддя                         Пушкарський Д.В.