УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2007р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого-судді Шайди СМ. ,
суддів Томенчука Б.М. , Флісака Р.Й.,
з участю: прокурора Дяченка Л.М. ,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши 09 серпня 2007р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову Городенківського районного суду від 27 липня 2007 року, -
встановила:
Вказаною постановою задоволено скаргу ОСОБА_2, скасовано постанову прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області Когута В.В. від 09 липня 2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, судді Косівського районного суду за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч.2 КК України і відмовлено у порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч.2 КК України.
Суд мотивував свою постанову тим, що в постанові про порушення кримінальної справи не наведено достатні підстави і приводи для її порушення.
постанова ґрунтується виключно на висновку прокурора про те, що суддею ОСОБА_2, 06 листопада 2006 року винесена завідомо неправосудна ухвала про забезпечення позову по цивільній справі №2-118/06 за заявою гр.ОСОБА_3, ТзОВ „Задніпровський металокерамічний завод", ТзОВ „Макс Лайн", до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТзОВ „СП МДМ", ТзОВ „ЗТЛ", ТзОВ „Мдіна" та ТзОВ „Будімпекс".
В апеляції прокурор, що приймав участь в суді першої інстанції, просить постанову суду скасувати, матеріали справи надіслати на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляцію, пояснення адвоката ОСОБА_1., який вважає, що
постанова суду відповідає вимогам закону, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає з таких підстав.
Суд вказав, що висновок про те, чи є рішення судді правосудне чи неправосудне, може робити лише вищестояща судова інстанція у встановленому законом порядку. Це прямо випливає з постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 „Про не залежність судової влади". Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов"язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку, або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Справа № 10-126/2007р. Головуючий у І інстанції Стефурак Є.М.
Категорія ст. 375 ч.2 КК України Доповідач Шайда С. М.
Отже виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Надуманим і недоречним є покликання прокурора в апеляції на те, що ухвала Косівського районного суду від 06.11.2006р. про забезпечення цивільного позову не могла бути скасована в апеляційному порядку чи касаційному порядку, оскільки була переглянута самою суддею ОСОБА_2 20.11.2006р. і нею ж скасована.
Згідно ст. 45, ч.4 ст. 46 ЦПК України передбачено, що крім інших учасників цивільного процесу, з метою дотримання законності при розгляді цивільних справ право на апеляційне чи касаційне оскарження суду має і прокурор, навіть якщо він і не приймав участь в розгляді справи. Аналогічне положення міститься і в Законі України „Про прокуратуру".
Проте своїм правом прокурор в даному випадку не скористався.
Органи, які вирішують питання про відповідальність судді за порушення присяги, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.
Таким чином, постанова прокурора про порушення кримінальної справи проти судді ОСОБА_2 є незаконною і необгрунтованою і такою, що суперечить наведеному, а також змісту диспозиції ст. 375 КК України, яка передбачає наявність прямого умислу, усвідомлення завідомості прийняття неправосудного рішення та його мотивів.
Безпідставним і абсурдним, виключно надуманим є твердження прокурора в апеляції про те, що Городенківський районний суд нібито вийшов за межі наданих йому повноважень щодо перевірки наявності самих тільки приводів і підстав для порушення кримінальної справи і вдався до оцінки доказів, і безпідставно у своїй постанові від 27.07.2007р. визнав законною і обґрунтованою ухвалу Косівського районного суду від 06.11.2001 року про забезпечення цивільного позову. Такої оцінки судом вказаної ухвали від 06.11.2001р. не проводилось і вказівка про це у постанові судді відсутня.
Надуманим є твердження прокурора про те, що суд порушив вимоги ст. 2368 КПК України, не надавши прокурору можливість ознайомитись з матеріалами, які обґрунтовують підставність порушення кримінальної справи, оскільки спеціального дозволу судді для цього не потрібно, а такі матеріали повинні були б знаходитись у прокурора при вирішенні питання про їх наявність і достатність при порушенні кримінальної справи.
В апеляції прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції наголошується на тому, що суддею Косівського районного суду ОСОБА_2 порушено вимоги ст. ст. 109, 114 ЦПК України, щодо підсудності цивільних справ.
Як вбачається з матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи №286526 за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч.2 КК України, прокурор керувався роз'ясненнями „щодо допущених суддею порушень вимог чинного законодавства України при винесенні ухвали про забезпечення позовних вимог", отриманих від кафедри цивільного права та процесу юридичного інституту Прикарпатського Національного Університету ім. В.Стефаника (а.с. 168-172).
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах вважає, що подібні „висновки" можуть бути використані для оцінки студентських рефератів або курсових робіт з подібної тематики і недопустимі при вирішенні питання про порушення кримінальної справи (п.10 ПВС України від 13.06.2007р. №8). Надавши „висновок" про порушення суддею вимог ст. 114 ЦПК України, наукова установа суттєво вийшла за межі наданих їй повноважень.
Покликання апелянта на інші порушення чинного законодавства при постановленні рішення від 27 липня 2007 року не ґрунтуються на матеріалах справи.
Перевіряючи наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив їх, дав їм правильну юридичну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для порушення кримінальної справи щодо судді ОСОБА_2
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову суду законною і обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 236 , 365, 366, 379, 382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції - Дяченка Л.М. залишити без задоволення, а постанову Городенківського районного суду від 27 липня 2007 року, якою скасована
постанова прокурора про порушення кримінальної справи від 09 липня 2007 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 375 ч.2 КК України щодо ОСОБА_2 - без зміни.