Справа № 2а –361/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2010 року Миколаївський районний суд Львівської області
у складі: головуючого – судді Карбовніка І.М.
при секретарі – Данилів О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 на постанову державного інспектора з контрою за використанням та охороною земель у Львівській області Грици Тараса Романовича від 12 травня 2010 року, № 5 про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач просить визнати незаконною постанову, винесену державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області Грица Т.Р. від 12.05.2010року №5 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП.
Свої вимоги мотивує наступним.
05 травня 2010року контролюючим органом за використанням та охороною земель проводилась перевірка дотримання вимог земельного законодавства у селі Дуброва Миколаївського району. За результатами перевірки було складено протокол від 05.05.2010року №6 щодо самовільного зайняття ним земельної ділянки розміром 0,001 га із земель загального користування (стічна канава) на землях житлової та громадської забудови Стільської сільської ради АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка засипана камінням. Правовстановлюючі документи відсутні.
Постановою № 5 від 12.05.2010 р., винесеною державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області Грица Т.Р його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП України за самовільне заняття земельної ділянки в с.Дуброва Миколаївського району площею 0,001га., землі загального користування, та на нього накладено штраф у розмірі 510,00грн.
Вважає, що постанова є незаконною, оскільки він каміннями стічну канаву не засипав. Тому, на його погляд, самозахват землі не відбувся, тож притягнення його до адмінвідповідальності є неправомірним. Тому просить позов задоволити.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні адміністративний позов підтримав, посилаючись на обставини викладені в заяві, просив такий задоволити.
Відповідач - державний інспектор з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області Грица Т.Р. в судовому засіданні заперечуючи заявлені позивачем позовні вимоги пояснив, що ОСОБА_1 не зареєстрований в державному реєстрі користувачем земельної ділянки с.Дуброва Миколаївського району. В ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства ним, як державним інспектором, був встановлений факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки площею 0,001 га в с.Дуброва, що спонукало до складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Правові підстави для використання спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 відсутні. Просить в позові відмовити за небгрунтованністю позовних вимог.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що, він як сільський голова, 05.05.2010року разом з Грица Т.Р. виходив на місце, де позивач дійсно підтвердив, що він засипав камінням стічний канав, так як його сусідка туди зливає гнійовку, яка потім протікає біля його господарства.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Важливе значення державної реєстрації документа про право на землю підкріпляється правовим застереженням, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У відповідності до ст. 1 Закону України « Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельних ділянок вважаються будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації.
Правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП з об’єктивної сторони передбачає заняття особою за власною ініціативою та у власних цілях земельної ділянки, яка не належить йому на праві землекористування чи власності.
Частина 1 ст.9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський правопорядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підставою для відкриття провадження по даній справі стала постанова про притягнення до адміністративної відповідальності від 12.05.2010 року №5, згідно якої 05.05.2010р. виявлено самовільне зайняття позивачем ділянки площею 0.001 га., із земель загального користування (стічна канава) на землях житлової та громадської забудови Стільської сільської ради АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка засипана камінням.
Як встановлено в судовому засіданні, форма власності спірної земельної ділянки державна, в користування така нікому не надавалась.
Посилання позивача на правомірність своїх дій, оскільки в стічний потік його сусіди зливають гнійовку, яка протікає біля його господарства, суд розцінює це критично.
Доводи позивача не вказують на правомірне використання ним земельної ділянки і не спростовують правомірність застосування відповідачем вищезазначених вимог Закону.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було накладено штраф за адміністративне правопорушення, оскільки дії позивача щодо користування земельною ділянкою у селі Дуброва Миколаївського району можливо визнати такими, як самовільне зайняття земельної ділянки, бо останнім не було отримано ні рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у користування чи власність, ні тим більше, не було укладено договору оренди, що суперечить ст. 125 Земельного кодексу України.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що відповідачем в даній справі наведено достатньо належних і допустимих доказів щодо правомірності накладення адміністративного стягнення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 42, 120, 125 ЗК України, ст.ст.53-1,280-293 КУпАП, ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В позові ОСОБА_1 на постанову державного інспектора з контрою за використанням та охороною земель у Львівській області Грици Тараса Романовича від 12 травня 2010 року, № 5 про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.
Постанову можна оскаржити протягом 10 днів з дня проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції до Львівського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.3 ст.186 КАС України.
Суддя: Карбовнік І.М.