Справа № 2а - 1669/2010
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., розглянувши в порядку письмово провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя (далі УПСЗН) про зобов’язання до певних дій,
В с т а н о в и в:
17.02.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача в виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею триріччя в неналежному розмірі, тобто не в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, просить зобов’язати відповідача провести перерахунок та нарахувати їй недоплачену у зв’язку із цим допомогу, а також зобов’язати відповідача виплачувати допомогу до досягнення дитиною триріччя з врахуванням зазначеного у відповідності із діючим законодавством.
Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" і Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Своєю заявою від 23.02.2010 року просила справу розглянути без її участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заперечення щодо незгоди із позовом, та проханням розглянути справу за їх відсутності.
Вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є матір’ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, і має право отримувати допомогу по догляду за дитиною у розмірі, встановленому ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року. Крім цього, оскільки вона являється застрахованою працездатною особою, на неї розповсюджуються дії Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
Відповідно ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"№ 2811-ХІІ від 21.11.1992, право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Згідно із ст. 14 Закону № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в період з 09.07.2007 по 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.
На підставі абзацу третього частини другої ст. 56, п. 7 і 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рок», дію ст. 15 Закону № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101. 103, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними).
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, якій набув чинності з 01 січня 2008 року, внесені зміни до ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ від 21.11.1992 року, та визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Рішенням Конституційного Суду від 2008 року щодо визначення неконституційності окремих положень Закону № 107-VІ, не було визначено неконституційності зазначеної норми про внесення змін у статтю 15 Закону № 2811.
Проте, статтею 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що у 2009 році "допомога при народженні дитини по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811 та Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" № 2240, призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМ України № 57 від 22.02.2008 року внесено зміни до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого Постановою КМ України № 1751 від 27.12.2001 року. Пунктом 22 Постанови № 57 визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2009 року – 75 %, з 1 січня 2010 року – 100 % від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 130 грн.
Стаття 46 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" неконституційною визнана не була, тому відповідач правомірно виплачував позивачці у 2009 році допомогу у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено, діючими на час здійснення виплат Законами України.
Зазначені дії відповідача також узгоджуються із Конституційними засадами щодо застосування у випадку регулювання того чи іншого питання різними нормативними актами однакової юридичної сили того нормативного акту, якій прийнято пізніше. Принцип пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, визначений у рішенні Конституційного Суду України № 4-зп від 03 жовтня 1997 року.
За таких обставин вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі, а відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 71, 86, 94, 100, 159-163, 167 КАС України, суд –
П о с т а н о в и в:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня проголошення постанови шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, через Київський районний суд м. Сімферополя.
Суддя: