Справа № 2 – 1266 / 10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      09 липня 2010 року                         Глухівський міськрайонний     суд  Сумської області  в складі: головуючого судді  Васяновича В.М.,                                        при  секретарі  Воскобойник Н.І.,            

                               з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Глухівське автотранспортне підприємство 15939»                                     - про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -  

В С Т АН О В И В:

    02 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 16 серпня 1977 року працював водієм автомобіля у Глухівському автотранспортному підприємстві №18034, правонаступником якого є відповідач, потім з 23 квітня 1979 року був переведений водієм автобуса, а 23 квітня 2010 року його було звільнено з роботи за ст. 40 п.1 КЗпП України у зв’язку з скороченням штату. Також мотивує позов тим, що у день звільнення відповідач не провів з ним розрахунку, тому посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача  3604,88 грн. заборгова-ності по виплаті заробітної плати, 2957 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за 43 робочі дні), а також 1000 грн. моральної шкоди, так як він втратив нормальні життєві зв’язки і невиплата заробітної плати поставила його сім’ю у скрутне матеріальне становище.  

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

    Представник відповідача ВАТ «Глухівське АТП-15939» в суд не з’явився, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. Також відповідач подав заперечення проти позову, у якому визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 25604,88 грн., але заперечує проти інших позовних вимог, бо вина підприємства у несвоєчасній виплаті зарплати відсутня, оскільки у касі підприємства і на розрахункових рахунках відсутні кошти, а на всі ліквідні засоби накладено арешт податковим органом.

    Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав:

Так, судом встановлено, що з 16 серпня 1977 року позивач був прийнятий на посаду водія для роботи на вантажних автомобілях, потім переведений на посаду водія автобуса, а з 23 квітня 2010 року механіка КТП ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі ст. 40 п. 1 КЗпП України (у зв’язку з скороченням штату).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Однак, судом установлено, що при звільненні позивача з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату в сумі 3604,88  грн., чого не заперечує й сам відповідач, а тому вказану суму необхідно стягнути з нього на користь позивача.

Також у відповідності до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору підприємство, установа, організація зобов’язані виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.    

Як убачається з матеріалів справи, зарплата позивача за останні два повні місяці перед звільненням складала: за лютий 2010 року – 1104,54 грн., березень 2010 року – 1234,2 грн., а його середньоденний заробіток, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.95 р., складає  68,79 грн.         Враховуючи, що з дня звільнення позивача з роботи і до дня винесення рішення суду минув  51 робочий день, то середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складатиме  3508,29 грн. (51 х 68,79 грн. = 3508,29).

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасному розрахунку із позивачем, оскільки сама по собі відсутність коштів та важке матеріальне становище підприємства не виключає відповідальності роботодавця за несвоє-часний розрахунок із працівником при звільненні. Крім того, з наданих суду документів, вба-чається, що арешт на майно відповідача був накладений лише 13 травня 2010 року, а до цього часу ним не вжито жодних заходів щодо виплати звільненим працівникам заробітної плати.         За таких обставин, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 3508,29 грн. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.                  

Також суд вважає, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати та затримки розрахунку при звільненні позивач зазнав моральних страждань, бо його сім’я опинилася у важкому матеріальному становищі, що потребувало від нього додаткових зусиль для організації  свого життя, тобто, позивачу була заподіяна моральна шкода, яку, виходячи з глибини та обсягу цих страждань, суд оцінює в 400 грн., і які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.        

Крім того, оскільки за даною категорією справи позивач був звільнений від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь держави 59,5 грн. судового збору (державного мита), з яких  51 грн. за вимоги майнового характеру (стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та 8,5 грн. за вимоги немайнового характеру (стягнення моральної шкоди), а також 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 100 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів понесення таких витрат.                              

На підставі ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за № 100 від 08 лютого 1995 року, та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Глухівське АТП 15939» на користь ОСОБА_1 3604,88 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати, 3508,29 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 400 грн. моральної шкоди, а всього стягнути  7510,17 грн.

    Стягнути з ВАТ «Глухівське АТП 15939» на користь держави 59,5 грн. судового збору (державного мита) та 120 грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць підлягає негайному виконанню.    

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів після його проголошення.                                

На рішення суду може бути подано    апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.        

    Суддя