Справа № 2 – 1283 / 10  

                                                           Р І Ш Е Н Н Я                                                                                                                         ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

            07 липня 2010 року                                       Глухівський міськрайонний     суд  Сумської області в складі: головуючого судді  Васяновича В.М.,                                            при секретарі  Воскобойник Н.І.,            

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів справу за     позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в       Глухівському районі Сумської області                                     - про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії     дітям війни, -                                                                                                                                                       ВСТАНОВИВ:                                                                             Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він народився у 1936 році і в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка повинна була виплачуватися з  01 січня 2006 року, але у 2007 році всупереч вимог закону підвищення до пенсії як дитині війни йому взагалі не виплачувалася, а з 01 січня 2008 року виплачується в розмірі лише 10 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, якими було визнано неконсти-туційними положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та «Про державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також рішення Європейського суду з прав людини, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивач просить суд зобов’язати управління ПФУ в Глухівському районі здійснити перерахунок та виплатити йому недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 – 2009 роки, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

    Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву, у якій повністю підтримав свої позовні вимоги, та просить розглядати справу без його участі.  

 Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про місце і час розгляду справи його повідомлено належним чином. Однак, управлінням ПФУ в Глухівському районі надано суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, а також письмові заперечення, в яких відповідач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування виплат дітям війни повинно проводитись за рахунок Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Також мотивує свою позицію тим, що відповідно до ухвали Конституційного Суду від 19.05.2009 р. (справа № 27-у/2009) прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, що полягають у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, має заповнити законодавець, а мінімальний розмір пенсії за віком, який встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в даному випадку не може засто-совуватись, оскільки він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом, і не може бути застосованим для визначення розміру підвищення до пенсії, яке передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що діяв виключно у межах своїх повноважень відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України» і у спосіб, передбачений чинним законодавством, та не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих кате-горій громадян» за №530 від 28 травня 2008 року. Посилаючись на ч.3 ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України та ч.2 ст. 176 ЦК України, відповідач вважає, що саме держава, а не юридичні особи, створені нею, зобов’язана відповідати перед позивачем і проводити виплати з Державного бюджету, а тому просить суд залишити без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

    Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:                                                 Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується його пенсійним посвідченням, і це не оспорюється відповідачем.             Також з матеріалів справи вбачається, що він отримує пенсію та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Глухівському районі, яке є органом Пенсійного фонду України, має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.                                         Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.                     Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і Положення про Пенсійний фонд України пенсійне забезпечення здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.                       Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.             Також з матеріалів справи вбачається, що позивач почав отримувати підвищення до пенсії як «дитина війни» лише з 2008 року: в січні – березні по 47 грн., квітні – червні по         48,1 грн., липні – вересні по 48,2 грн., жовтні – грудні по 49,8 грн., та в 2009 році: січні – грудні по 49,8 грн.                                                     В той же час, згідно п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині виплати підвищення до пенсії дітям війни.                             Також пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» було викладено в новій редакції   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої дітям війни до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка ви-плачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.        

      Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (справа №6-рп/2007) було визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Дер-жавний бюджет України на 2007 рік», яким призупинялась дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».                                           А рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа №10-рп/2008) визнано неконституційними положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Дер-жавний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».     Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Консти-туційним Судом України рішення про їх неконституційність.                         Оскільки ж Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому  ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком.    

      Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

      Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем було порушено право позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки управління ПФУ в Глухівському районі неправомірно не нараховувало і не випла-чувало йому підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі.

      Згідно ст. 4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України,і виходячи з вимог ст. 16 ЦК України, з метою захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним стягнути з відповідача на його користь суму недо-нарахованого і недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

Визначення розміру підвищення до пенсії дітям війни, встановлене п.8 Постанови КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» за №530 від 28.05.08 р., на яке посилається відповідач, є таким, що суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому, виходячи із положень ч. 4 ст. 8 ЦПК України, не може бути застосовано.                                                 Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що в період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач зобов’язаний був нараховувати і виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року.        

Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача й щодо законодавчої неви-значеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», так як відповідно до частин 8,9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, яке регулює спірні відносини. Якщо ж спірні відносини не врегульовані законом, то суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).        

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 цього ж Закону перед-бачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Проте суд вважає, що при обрахуванні підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосо-вувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне стра-хування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

До того ж статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що про-житковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.    

      Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування для виплати підвищення до пенсії дітям війни, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.     Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток.                                             Згідно із Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», «Про державний бюджет України на 2008 рік», «Про державний бюджет України на 2009 рік»  та «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  були встановлені такі розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність                – у 2007 році: з 1 квітня 406 грн., а зі збільшенням на 1 % відсоток становить 410,06 грн.; з 1 жовтня 411 грн, а зі збільшення на 1 % становить 415,11 грн.;                                   – у 2008 році:  з 1 квітня  481 грн, з 1 липня  482 грн., з 1 жовтня  498 грн.;                         – у 2009 році: з 1 січня  498 грн., з 1 листопада 573 грн.                    

Виходячи з наведеного, позивачу підлягало виплаті підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік, починаючи з 09.07.07 р. до 31.12.07 р. в сумі 742,65 грн., виходячи з розрахунку: липень – вересень 369,06 грн. (410,06 х 30 % х 3), жовтень – грудень 373,59 грн. (415,11 х 30 % х 3); за 2008 рік, починаючи з 22.05.08 р. до 31.12.08 р. 1170,6 грн., виходячи       з розрахунку: травень – червень 288,6 грн. (481 х 30 % х 2), липень – вересень 433,8 грн.         (482 х 30 % х 3), жовтень – грудень 448,2 грн. (498 х 30 % х 3); за 2009 рік 1837,8 грн., виходячи з розрахунку: січень – жовтень 1494 грн. (498 х 30 % х 10), листопад – грудень 343,8 грн.      (573 х 30 % х 2).                                                     Враховуючи, що за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року позивачу було виплачено підвищення до пенсії в сумі 390,2 грн. (травні - червні по  48,1 грн.; липні - вересні по 48,2 грн.; жовтні - грудні по 49,8 грн.), в 2009 році – 597,6 грн. (січні – грудні по 49,8 грн.), то всього за період з 01 липня 2007 року до 31 грудня 2009 року йому підлягає виплаті         2763,25 грн. (742,65 + (1170,6 – 390,2) + (1837,8 – 597,6)) = 2763,25).                

      Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України, то зважаючи на те, що виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, і виходячи з вимог ст. 16 ЦК України з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним задовольнити його вимоги в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % міні-мальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року,             з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року,      з врахуванням вже виплаченого підвищення до пенсії за цей період у сумі 987,8 грн.            (597,6 + 390,2 = 987,8).                                         Відповідно до ст.88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі  8,5 грн. та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі  37 грн., а всього  45,5 грн., необхідно стягнути з відповідача на його користь.        

      На підставі ст.ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Законів України «Про державний бюджет на 2007 рік», « Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», «Про державний бюджет на 2009 рік», «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та керуючись ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 212 – 215, 218 ЦПК України, суд -

                                В И Р І Ш И В:

                                                    Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити частково.    

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з вирахуванням з цієї суми отриманого підвищення до пенсії.

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.                         Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Глухівському районі Сумської області на користь ОСОБА_1 45,5 грн. судових витрат по оплаті судового збору (державного мита) та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

      Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного  суду Сумської області через  Глухівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.                                                 На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Сумської області через  Глухівський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.                            

   Суддя