Справа № 2а-159/10/1111
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2010 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого Льон С.М.
при секретарі Гуменюк С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по щорічним допомогам ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної в м. Кіровограді ради про визнання бездіяльності щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009рік передбаченої ст..48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», допомоги до 5 травня за період 2007р. – 2009років, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірною та стягнення з відповідача вищевказаних допомог 3150грн. - невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2009рік, 9890грн. – невиплаченої допомоги до 5 травня за 2007р. - 2009роки, як інваліду війни. Вказав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Крім того, має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, першої категорії та є інвалідом ІІ групи, у зв’язку з чим користується всіма правами та пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Даний статус підтверджується експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої комісії від 14.11.1996року, витягом з акту огляду МСЄК №075975, посвідченням НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2. На звернення до відповідача від 14 серпня 2009року отримав довідку про отриману щорічну допомогу на оздоровлення з якої дізнався, що дану отримує відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі за 2009рік - 120грн.. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009рік», розмір мінімальної заробітної плати становив в жовтні 2009року - 650грн. Тому, відповідач в порушення вищевказаної норми безпідставно не виплатив йому щорічну допомогу на оздоровлення в повному об’ємі, загальний розмір заборгованості по якій за 2009рік, складає 3150гривень. Крім того, вказав, що має статус інваліда війни ІІ- групи, а тому на підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту має право на отримання щорічної допомоги до 5 – травня в розмірі 8 – мінімальних пенсій за віком. Натомість дана грошова допомога йому виплачувалась в розмірах за 2007рік – 360грн., 2008рік – 400грн. та 2009рік – 430грн.. Таким чином, недоплаченими є кошти в розмірі 9890гривень, які підлягають стягненню з відповідача. Просить суд визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому неправомірною, стягнути недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2009рік та допомогу до 5 травня, за період з 2007р. – 2009років..
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги підтримали в повному об’ємі посилаючись на обставини викладені в заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином, згідно розписки, причини неявки суду не повідомив.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, має статус учасника ліквідації наслідків аварії першої категорії та є інвалідом ІІ - групи, що підтверджується відповідним посвідченням НОМЕР_1 від 20.05.2002року, вкладкою НОМЕР_2 від 20.05.2002року, та витягом із акту огляду МСЕК МСЕ №075975 від 02.04.1999року, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому. Таким чином, позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України №796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, які є інвалідами ІІІ - групи, виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати /абз. 7 ч.4 ст. 48 Закону №796-ХІІ/.
Із змісту ст.1 вищевказаного Закону, не вбачається будь – яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 даного Закону.
Крім того, ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 1 січня 2009року - 605гривень, з 1 квітня 2009року - 625гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.
Натомість позивачу вищевказана щорічна допомога на оздоровлення за 2009р. виплачена в розмірі 120грн. , що підтверджується листом відповідача вих. №В-214 від 17.08.2009року, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, нормативні акти, якими керувався відповідач з приводу обчислення позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, не містили обмежень щодо застосування статті 48 Закону № 796-ХІІ. Оскільки, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в період 2008-2009 років будь-яких рішень із цих питань не приймали, то, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає не постанова КМУ № 562, а саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та Закон У країн «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Отже, дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2009 роки у розмірі, встановленому постановою КМУ № 562, є протиправними, так як з урахуванням положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009р.», сум допомоги, фактично виплачених на користь позивача, та розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на момент виплати позивачу допомоги на оздоровлення, сум недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р., вчинені в порушення вищевказаних норм.
Суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на отримання щорічної грошової допомоги у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків ( справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а оскільки відповідачем вказане право не визнається, то має і право на стягнення не отриманої частини такої грошової допомоги з відповідача.
Обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати грошових сум законом покладено на органи соціального захисту населення, у зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єктів владних повноважень покладених на них законом. З цих підстав суд не може задовольнити вимогу позивача щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р, в розмірі 3150грн..
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Відповідно до ст. 13 даного Закону, щ орічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Статтею 17-1 вищевказаного Закону передбачено, що щ орічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють
органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання
чи одержання грошового утримання.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25 грудня 1998 року № 367-XIV, "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять Мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; II групи - сім мінімальних пенсій за віком", в редакції Закону № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 }
Судом з’ясовано, що ОСОБА_1 також є інвалідом війни ІІ – групи, а тому має право на отримання щорічної допомоги до 5 травня, згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому вих. № В-249 від 28.09.2009року ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу до 9 травня отримав в квітні 2007року – 360грн., в квітні 2008року – 400грн., в квітні 2009року – 430грн., що не узгоджується з вищевказаними нормами закону. Тому, суд вважає бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому щодо виплати позивачу разової допомоги до 9 травня в менших розмірах ніж передбачено вищевказаними нормативними актами, є неправомірною.
Керуючись ст.ст. 71, 160-165 КАС України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінського райвиконкому м. Кіровограда про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення заборгованості по щорічним допомогам - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009р. в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової грошової допомоги до 9 травня, як інваліду війни, за 2007 – 2009роки, передбаченої ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009р. в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разову грошову допомогу до 9 травня, як інваліду війни, за 2007 – 2009роки, передбачену ст.. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Льон С.М.