Справа 2- 652/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 року Ленінський районний суд  м. Кіровограда у складі:

головуючого      - Льон С.М.,

при секретарі      - Гуменюк С.А.,                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді позовну заяву ОСОБА_1 до Об’єднаного автогосподарства медичних закладів про стягнення  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Об’єднаного автогосподарства медичних закладів  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 20.05.2009року по 16.07.2009року, а також моральної шкоди в сумі 5000гривень. Вказав, що  25.11.2008року позивач, згідно наказу №156-К від 24.1.2008року, призначений на  посаду інженера з технагляду будівельних  споруд Об’єднаного автогосподарства медичних закладів.  Відповідно до наказу № 51-К від 20.05.2009року ОСОБА_1 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням. При звільненні відповідачем не проведено з ним повного розрахунку по заробітній платі, заборгованість складала 564.15гривень. На неодноразові звернення  до відповідача з приводу виплати заробітної плати отримував відмову, так як на підприємстві відсутні кошти. З метою захисту порушених прав звернувся з заявою до прокуратури  Ленінського району м. Кіровограда.  За результатами перевірки прокуратурою внесено припис з приводу усунення порушень законодавства про працю відносно ОСОБА_1. 16.07.2009року відповідачем виплачено  заборгованість по заробітній платі, строк затримки  розрахунку при звільненні складає  56днів, з  20.05.2009року по 16.07.2009року, в розмірі 3199.84грн.. Тому, просить суд стягнути з відповідача вищевказані кошти та моральну шкоду в сумі 5000гривень, яку обґрунтовує тим, що у зв’язку з невиплатою заробітної плати у нього розвинувся невротичний розлад, він проходив стаціонарне лікування  в Кіровоградській обласній  психіатричній лікарні у відділенні неврозів, що підтверджується відповідною довідкою. Лікування вимушений був припинити, у зв’язку з відсутністю коштів.

    В судовому засіданні позивач вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в заяві.

Представник  відповідача  в судовому засіданні вимоги не визнав та пояснив, що ОСОБА_1 дійсно працював в  Об’єднаному автогосподарстві медичних закладів на посаді інженера з технагляду. 20.05.2009рроку  на підставі поданої заяви та згідно наказу №51-к п.1 від 20.05.2009року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади за ст. 38 КЗпП України.  Оскільки Об’єднане автогосподарство  медичних закладів є бюджетною  організацією, заробітна плата в якій отримується 16 та 30 числа кожного місяця, ОСОБА_1 отримав належну йому заробітну плату в сумі   186.97гривень 30.05.2009року, згідно платіжної відомості №10.  Кошти в сумі 564.15гривень,  є компенсаціє за невикористану відпустку, і не були нараховані та виплачені позивачу у зв’язку з порушенням останнім  умов   трудового  договору та внутрішнього трудового розпорядку, що призвело до виникнення  між сторонами спору.  Так, між автогосподарством і  ОСОБА_1  08.12.2008року укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Згідно даного договору позивачу передавався інструмент та проектно – кошторисна документація на будівлі та споруди, балансова вартість яких 2172гривень. В день звільнення ОСОБА_1 вищевказані матеріальні цінності іншому уповноваженому працівнику автогосподарства не передав. У зв’язку з подальшою неявкою ОСОБА_1 до автогосподарства для передачі матеріальних цінностей,  наказом начальника Об’єднаного автогосподарства медичних закладів  призначена тимчасова комісія для передачі даних. Після передачі матеріальних цінностей ОСОБА_1 до автогосподарства з метою отримання коштів належних до виплати не з’являвся. Тому, вважає, що вини Об’єднаного автогосподарства медичних закладів щодо невиплати ОСОБА_1 коштів не має, просить відмовити в задоволенні позову. Крім того, вказує, що  у зв’язку з відсутністю вини відповідача щодо не виплати коштів, відсутня вина і в заподіянні моральної шкоди.

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір,  укладений на невизначений строк,  попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за  власним  бажанням  зумовлена  неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або  дружини  на  роботу  в  іншу  місцевість;  вступ  до  навчального  закладу;  неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;  вагітність; догляд за дитиною до досягнення  нею  чотирнадцятирічного  віку  або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом  I  групи;  вихід  на  пенсію;  прийняття  на  роботу за конкурсом,  а  також  з  інших  поважних  причин),   власник   або уповноважений  ним  орган  повинен  розірвати  трудовий  договір у строк, про який просить працівник.

Згідно ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно  в  робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу,  що не перевищує  шістнадцяти календарних днів.

Сттатею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум,  що належать йому від   підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.        

Якщо працівник в  день  звільнення  не  працював,  то зазначені  суми  мають  бути  виплачені  не пізніше наступного дня після  пред'явлення  звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про  нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

            В разі  спору  про  розмір  сум,  належних  працівникові  при звільненні,  власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк  виплатити  не  оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України,  разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього  Кодексу,   при  відсутності  спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

           При наявності  спору   про   розміри   належних   звільненому працівникові  сум  власник  або  уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в  тому  разі,  коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь  працівника частково,  то  розмір  відшкодування  за  час  затримки  визначає орган,  який виносить рішення по суті спору.

           Судом встановлено, що в період з 25.11.2008року по 20.05.2009року, позивач працював  в Об’єднаному автогосподарстві медичних закладів на посаді  інженера з технагляду будівель і споруд, що підтверджується копією трудової книжки серії БТ-І №9400856 від 01.04.1987року.  Між Об’єднаним автогосподарством медичних закладів та ОСОБА_1 08.12.2008року укладався  договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого позивач брав на себе зобов’язання – вести облік, складати і представляти в установленому  порядку товарно – грошові  і інші звіти про рух  і залишки ввірених  йому матеріальних цінностей; приймати участь  в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінносте та інше. Згідно акту комісії від 25.11.2008року ОСОБА_1 від ОСОБА_2 отримав товарно – матеріальні цінності та документацію балансова вартість яких становить 2172гривень, згідно довідки №453 від 27.10.2009року. Наказом  №51-к від 20.05.2009року ОСОБА_1 звільнений з  вищевказаної посади за ст. 38 КЗпП України – власним бажанням. З’ясовано, що  при звільненні позивачу видано трудову книжку, що підтверджується копією журналу реєстрації трудових книжок. Оскільки, Об’єднане автогосподарство медичних закладів є бюджетною організацією, фінансується виключно з  бюджету через  Головне управління  державного казначейства України  в Кіровоградській області, заробітна плата виплачується, згідно ст. 115 КЗпП України двічі на місяць 16 та 30 числа кожного місяця, ОСОБА_1 заробітна плата в сумі 186.97гривень виплачена  30 травня 2009року, згідно  платіжної відомості на виплату заробітної  плати №10.  Судом достовірно встановлено, що невиплачені при звільненні ОСОБА_1 кошти в сумі 564.15гривень, є  компенсацією за невикористану відпустку, дані були невиплачені, оскільки позивач будучи на роботі останній день, тобто 20 травня 2009року, відмовився передавати ввірені йому товарно - матеріальні цінності. Дане підтверджується поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні, згідно яких останній зазначив, що  матеріальні цінності передав однак не всі, актом комісії від 20 травня 2009року, наказом начальника автогосподарства №28/3 від 03.06.2009року з приводу створення комісії для передання матеріальних цінностей та проектної документації новому інженеру по технічному нагляду ОСОБА_3 та актом прийому – передачі матеріальних цінностей. З приводу звернень ОСОБА_1 до Об’єднаного автогосподарства медичних закладів щодо отримання невиплачених коштів в сумі 564.15гриивень, судом не встановлено і останнім не надано жодних доказів. Натомість листом відповідача №347 від 09.07.2009року повідомлялось ОСОБА_1 з приводу явки до автогосподарства з метою отримання розрахункових коштів, який направлений після внесення прокуратурою Ленінського району м. Кіровограда припису щодо усунення порушень вимог законодавства та негайної виплати коштів. Таким чином, враховуючи викладене суд приходить до висновку, що в даному конкретному випадку, саме дії ОСОБА_1, як матеріально відповідальної особи,  призвели до порушень законодавства про працю  відносно нього. Жодних доказів вини відповідача з приводу умисної невиплати коштів позивачу судом не встановлено і ОСОБА_1 не надано.

    Враховуючи, що судом залишено без задоволення основна вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню. Крім того, згідно довідки головного лікаря КОПЛ від 26.08.2009року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, в період з 05.08. по 06.08.2009року, тобто 1 сутки, майже через 3-місяці після звільнення, виписаний з відділення в зв’язку з порушенням режиму.  

Керуючись,  ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. 213- 215 ЦПК України суд, -

 В И Р І Ш И В :

            Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об’єднаного автогосподарства медичних закладів про стягнення  середнього заробітку  за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення  може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області  Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду першої інстанції може бути подано  протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                             Льон С.М.