Справа № 2-а-188/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2010 року                                                 смт. Великий Березний

Великоберезнянський  районний  суд Закарпатської області як адміністративний суд в складі

головуючого – судді Животова Є.Г.,

за участю секретаря  судового засідання Чорнякової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в смт. Великий Березний, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора АП Ужгородського окремого взводу ДПС Химинця Івана Михайловича про протиправність та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з даним позовом, оскарживши в порядку п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову вищезазначеного інспектора від 10.05.2010 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП — перевищення водієм максимально встановленої швидкості руху більш ніж на 20 км/год, з  посиланням на те, що не вчиняв зазначене у постанові адміністративне правопорушення.

              З вказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, оскільки ПДР не порушував – показники швидкості, встановлені приладом “Візир” 0812522, не можуть вважатися доказом вчинення саме позивачем правопорушення, оскільки неможливо встановити автентичність і приналежність зафіксованої швидкості до автомобіля, яким керував ОСОБА_1 — за вказаних у постанові відповідача обставин рухався у щільному потоці транспорту зі швидкістю 40 км/год. Крім того, вказана постанова винесена з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

    Посилаючись (крім іншого) на вищевикладене, позивач просить визнати неправомірною та  скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

    Позивач в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій  просив розглянути справу без його участі, у зв'язку із його великою навантаженістю в роботі та відсутністю змоги відлучатися, також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити              (а.с. 14).

    Відповідач, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи            (а.с. 15) на судовий розгляд справи не з’явився, про причини неявки не повідомив, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів – відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.

        Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

    Як  встановлено  по  справі,  10 травня 2010 року відповідач виніс щодо позивача постанову серії АО № 083778 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з мотивувальної та резолютивної частин якої вбачається наступне: “05.05.10 р. О 10 год. 07 хв. на а/д Київ-Чоп 804 км. у с. Барвінок, познач. дор. зн. 5.45 ПДР, на а-лі Мерседес, дн. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1. Перевищено встановлену швидкість руху на 30 км. А-ль рухався 90 км. Порушення зафіксовано прил. “Візир” 0812522. Ураховуючи,  що гр. ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та керуючись положенням статті 14-1, частин п'ятої, шостої статті 258 та статті 283 КУпАП постановив притягнути гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накласти на нього (неї) адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 (триста сорок грн)”.

        З мотивувальної частини даної постанови вбачається, що інспектором під час розгляду справи в порушення вимог ст.ст. 252,280 КУпАП не досліджено жодного доказу (навіть виконаного невідомою особою фотознімку з фіксацією швидкості транспортного засобу, номер якого взагалі нечитабельний — а.с. 3) про те, що ОСОБА_1, керуючи за вищевказаних обставин цим т/з, порушив правила, як вказано в оскарженій постанові, винесеній відповідно до ст.258 КУпАП (без складання протоколу про адміністративне правопорушення).

    Посилання ж інспектором адміністративної практики у винесеній ним постанові на те, що “порушення зафіксовано приладом “Візир” 0812522” не може бути розцінено, як належне дослідження доказу порушення, оскільки в постанові не наведено відомостей щодо законності використання цього приладу (коли і де пройдено провірку, чи має сертифікат, дозвіл на його використання тощо).

    Крім іншого, в мотивувальній частині оскаржуваної позивачем постанови не наведено мотивів щодо розміру накладеного на позивача штрафу (не викладено будь-яких відомостей про майновий стан ОСОБА_1, наявність у нього заробітку та про врахування їх при накладенні стягнення), не враховано обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність — вимоги ст.33 КУпАП.

Отже, жодного доказу на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП в постанові не наведено, а відтак й не досліджено в ході розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Будь-яких заперечень з боку відповідача (з їх обгрунтуванням) проти позову до суду не надіслано.

Відповідач без поважних причин не з'явився до суду, не надавши будь-яких доказів правомірності свого рішення, винесеного у справі про адміністративне правопорушення, що дає підстави вважати про фактичне визнання ним позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникають сумніви щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу щодо правомірності винесеної ним постанови у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з урахуванням встановлених судом вищезазначених обставин суд визнає, що ця постанова є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям справи відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП.

    Керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 9,11,69-72,76,79,86,159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

        Адміністративний позов задовольнити повністю.

        Скасувати постанову інспектора АП Ужгородського окремого взводу ДПС Химинець Івана Михайловича від 10 травня 2010 року серії АО № 083778 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі                      340 гривень та закрити справу.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Великоберезнянський районний суд як адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів після її проголошення заяви про апеляційне оскарження та наступного подання протягом двадцяти днів після цього апеляційної скарги (апеляція може бути подана в строк, передбачений для подання вищезазначеної заяви про апеляційне оскарження без попереднього подання останньої) і набере законної сили після закінчення вищезазначених строків, якщо не буде оскаржена, а в разі оскарження — після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасована.

    Головуючий