Справа № 2-846/2010 р.

         Р І Ш Е Н Н Я

                                              ІМ ЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 травня   2010 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :

 головуючого  -  судді  Божок С.К.

 при секретарі  -  Журавльовій С.В.

 розглянувши   у відкритому  судовому засіданні в   залі суду  в м.Вишгороді   Київської  області  цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи : ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про визнання такою, що втратила право користування  житловим  приміщенням

 встановив :

Позивачка звернулася до суду з позовом   до відповідача про визнання  її втратившим право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1. . Свої вимоги обґрунтовувала  наступним: вона є співвласником   - 1/3 частини  житлового будинку  АДРЕСА_1,  ѕ частини  будинку належить її сину  ОСОБА_3 Після одруження онука ОСОБА_4  на свою житлову площу  прописала його дружину – відповідачку по справі  та їх сина  як членів сім”ї.  Влітку 2008 р. відповідачка зібрала свої речі  та сина та добровільно поїхала  проживати до своєї матері в с. Рисово Красно перекопського р-ну  АР Крим. 16 грудня 2008 р.  онук ОСОБА_4 та відповідачка розлучилися.  З червня 2008 р. після  залишення будинку  по теперішній час відповідачка не проживає в будинку , особистих її речей не має . Відповідач добровільно змінила місце проживання , з червня 2008 р. за місцем проживання не з”являлася, їй не чинилися перешкоди у користуванні житловим приміщенням будинку, не приймає участі у витратах по утриманню будинку . Враховуючи, що відповідач не проживає  на житловий площу більше шість місяців  без поважних причин, то вона повинна бути визнана такою, що втратила право користування житловою площею.

    У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримала та додала, ні з боку її ні інших членів сім”ї  не вчинялися перешкоди відповідачці у користуванні житловим будинком, будинок вона залишила боровільно, забравши свої особисті речі. Просила задовільнити позовні вимоги.

    Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому  засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, стверджуючи , що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4, останній перстав опікуватися над малолітньою дитиною, що змусило відповідачку  шукати роботу у будь-якій місцевості на території України. Вона  знайшла  місце роботи  в іншій місцевості, змушена була працювати  і тому на момент складання Акту обстеження  житлово-побутових умов  від 15.01.2009 р.  за адресою  АДРЕСА_1 була відсутня     оскільки знаходилася в цей час по місцю роботи. Крім того, припинення шлюбних відносин з ОСОБА_4 не позбавляє її права  користування житловим приміщенням. Акт обстеження житлових умов від 15.01.2009 р.   посвідчує тільки відсутність відповідачки в день обстеження  за місцем проживання , оскільки відповідно до виписки з погосподарської книги за період з 2006  по 2009 р.  відповідач зазначена як особа,  яка проживає  у даному будинку , а ОСОБА_1  в даній довідці не зазначена  як така , що проживає в даному будинку.  Тобто , станом на 07.10.2009  ОСОБА_1 втратила право власності та право користування даним житловим приміщенням.  Здійснення  права спільної власності  обумовлюється згодою всіх  співвласників. Проте,  інші співвласники не звернулися до  суду з відповідним позовом.  Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовував тим, що  відповідачка була зареєстрована на житлову площу  , яка належить на праві власності  ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про визнання відповідачки, такою, що втратила право користування житловим приміщенням на ѕ частині даного житлового будинку.  Не проживає  у житлову будинку відповідачка з січня 2008 р., оскільки позивач „вижила” її з будинку, тобто створила несприятливі умови для проживання, внаслідок яких  остання змушена була залишити будинок. Вона  виїхали до іншої місцевості, де заробляла гроші на своє проживання та проживання дитини, оскільки батько дитини не спроможний був це роботи, що підтверджується великою заборгованістю по аліментам.  Оскільки  відповідач залишила місце реєстрації  у даному будинку з поважних причин, то вважав, що вона не втратила право користування житловим приміщенням у даному житловому будинку.  Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

    Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що  відповідач  проживала та була зареєстрована  на житловій площі : 1/3 частині будинку , яка належить на праві власності  позивачці.  Він також  зареєстрований на житловій площі позивачки, але проживає на ссвоїх ѕ частинах будинку.  Відповідач добровільно залишила  будинок  у травні- червні 2008 р., забравши всі свої особисті речі та особисті  речі  дитини.   До будинку більше не поверталася.  Ніяких перешкод у проживання  у будинку ніхто не чинив.  Просив задовільнити позовні вимоги.

    Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні показав,  що відповідач це його колишня дружина, яка  проживала та була зареєстрована  на житлову площу, яка належить позивачці. Після непорозуміння між ними, відповідач у травні – червні  залишила місце проживання добровільно, забравши свої речі та речі дитини , спочатку проживала  у знайомих, а потім  переїхали проживати до своїх батьків  в с. Рисово Красноперекопського району. До будинку  більше не поверталася.  Ніяких перешкод у користування житловим будинком ніхто  відповідачці не чинив, вона пішла  з будинку добровільно. Просив задовільнити позовні вимоги.      

    Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачки, третіх осіб , вивчивши письмові матеріали справи,  суд приходить до висновку про наступне.

    Судом встановлено , що власником  1/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є  позивач ОСОБА_1,  ѕ частин  житлового будинку  власником є ОСОБА_3

    На житловій  площі  1/3 частини даного житлового  будинку була зареєстрована з 31.03.2007 р. та проживала  відповідачка ОСОБА_2  

Дані обставини підтверджуються будинковою книгою, де зазначено, що ОСОБА_2 зареєстрована на 1/3 частині житлового будинку, що належить ОСОБА_1,  довідкою сільської ради від 03.08.2009 р. за № 743, з якою вбачається, що  власником 1/3 частини  будинку , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є  ОСОБА_1 ( а.с. 8 ) .  

З червня  2008 р. відповідач не проживає в спірному житловому будинку, добровільно залишивши будинок, забравши свої особисті речі, та переїхавши проживати до с. Рисово Красноперекопського району АР Крим.    

Ця обставина  не заперечувалася в судовому засіданні і представниками відповідачки та підтверджується  актом від 15.01.2009 р. про непроживання відповідача в даному будинку протягом дев”яти  місяців ( а.с. 6 ) .

Перешкод у користуванні відповідачкою  житловим будинком  ніхто не створював : замки у дверях будинку не мінялися. Відповідач не зверталася  до органів місцевого самоврядування  чи районного відділу міліції  з заявою  щодо неможливості  проживання у даному будинку . Залишаючи житловий  будинок, відповідач  не зверталася з відповідної заявою  до районного відділу міліції  щодо примусового залишення житлового будинку  у зв”язку зі створенням ОСОБА_1 та членами її сім”ї неможливих умов проживання  та залишення за нею права на проживання у будинку при відсутності  її проживання у будинку  більше шести місяців.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 319 ЦК України власник  на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії , що не суперечать закону.

    З власником 1/3 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1   відповідач після розірвання шлюбу  з ОСОБА_4 не укладала будь-яких угод на право користування житлом  і продовжує бути зареєстрованою за даною адресою за відсутності правових підстав.  

    Позивач  позбавлений  права  вільного  володіння, користування та розпорядження своїм майном , яке належить йому на праві власності.

    Стаття 321 ч. 1 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути  протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

    Відповідно до   60 ЦПК України  кожна сторона зобов”язана довести ті обставини , на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.

    В судовому засіданні представниками відповідача не доведено поважність причин відсутності відповідача понад шість місяців у спірному житловому будинку  і про наявність таких не вказано.

    Суд не може взяти до уваги твердження представника відповідача ОСОБА_6  про те, що відповідач  була зареєстрована та проживала  в ѕ частинах спірного будинку, власником якого є  ОСОБА_3  відповідно до   виписки з погосподарської книги  за період 2006 – 2000 р., оскільки ці твердження не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються  домовою книгою , де власником 1/3 частини  житлового будинку зазначена ОСОБА_1 та зазначена реєстрації  відповідачки ОСОБА_2  з  31 .07.2007 р.  

Враховуючи вищевикладене та згідно статті 167 ЖК України ОСОБА_2 має бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .   Позов в цій частині  підлягає задоволенню.

Позивач просить  зобов”язати  відповідачку протягом семи днів  з моменту набрання чинності рішенням суду  знятися з реєстрації за адресою  АДРЕСА_1. Заявлена  вимога не є способом захисту прав  позивача, передбачених ст.. 16 ЦК України. В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 215  ЦПК України , ст., 71, 72  150 ЖК

України,  ст. 319, 321  ЦК України   суд    

                                   Вирішив :

    Позовні вимоги  задовільнити   частково.

    Визнати ОСОБА_2  такою, що втратив право користування житловим приміщенням у житловому будинку АДРЕСА_1.    

      В частині позовних вимог :  зобов»язати  ОСОБА_2  протягом семи днів з моменту набрання  чинності рішення суду знятися з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 – відмовити.

     Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.

         Суддя