Справа № 5/2- „ А „ - 922/2010р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2010 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого – судді Божок С.К.
при секретарі - Журавльовій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання дій неправомірними та зобов”язання нарахувати недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії
встановив :
Позивач звернулася до суду з позовом до Головного Управління пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної доплати відповідно до вимог ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ неправомірними та зобов”язати нарахувати недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 5 087 грн. 10 коп. та нарахувати та виплатити індексацію внаслідок інфляції у розмірі 1220, 35 грн. Загальну суму грошових коштів, що підлягають нарахуванню і виплаті у розмірі 6 307, 45 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” має право на надбавку до пенсії на 30 % від мінімальної пенсії за віком . У зв”язку з тим, що відповідачем не було здійснено щомісячну грошову доплату надбавки у розмірі , визначеному законодавством України, виникла заборгованість за період з 01.01.2006- по 31.12.2009 р. . у розмірі 5 087 , 10 грн. . з урахуванням індексу інфляції - 1220 грн. 35 коп. заборгованість становить 6 307, 45 грн.
У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримав та просив задовільнити, про порушення своїх прав узнав з засобів масової інформації після опублікування Рішення Коституційного Суду України від 9 липня 2007 р.
Представник відповідача в судове засідання не з”явився. Про день час слухання справи повідомлений у встановленому порядку. У своїх письмових запереченнях проти позову представник відповідача посилається на наступне : відповідач здійснював позивачу доплату в порядку і розмірах передбачених чинним законодавством. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування „ , зокрема ч. 1 даного закону , мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У п.3 ст. 28 Закону України „ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Тому застосовувати зазначену норму закону для розрахунку підвищення пенсії, передбаченої Законом України „ Про соціальний захист дітей війни „ не має підстав. Відповідно до ст. 7 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Тобто, фінансування витрат за цим законом проводиться із державного бюджету , а не із бюджету Пенсійного фонду України. У задоволенні позовних вимог просила відмовити за необґрунтованістю позовних вимог .
Вислухавши доводи позивача, вивчивши матеріали справи ,перевіривши його доводи доказами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією України та Законами України.
Судом встановлено, що позивач по справі є дитиною війни , що підтверджується посвідченням.
Відповідно до вимог ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ позивач має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.
Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані . При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Конституційний Суд України рішеннями від 09 липня 2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп . визнав неконституційними зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів, встановлення іншого ( додаткового ) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.
Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної надбавки до пенсії як дитині війни необхідно визнати неправомірними.
Доводи представника відповідача , що позов не підлягає задоволенню у зв”язку з відсутністю бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства , не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб”єктами владних повноважень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов”язань, суд не може бути прийнята до уваги .
Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подана в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 стаття 100 КАСУ, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У письмових запереченнях представник відповідача наполягала за застосуванні наслідків пропуску строків звернення до суду стосовно позовних вимог позивача
У судовому засіданні позивач зазначав, що він дізнався, що його право на отримання надбавки до пенсії як дитині війни порушено відповідачем після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р.
Судом встановлено, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 офіційно оприлюднено у Офіційному Віснику України , 2007, № 52, 27.07.2007 р.
Таким чином , позивач повинен був дізнатися , що його право на отримання надбавки до пенсії як дитині війни порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України , тобто з 27.07.2007 р.
Приймаючи до уваги, що позивач звернулася до суду 10 лютого 2010 р., суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо перерахунку і виплати надбавки до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 9 липня 2007 р. і перерахунку підлягає надбавка до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2009 р. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Позивач просить нарахувати та виплатити індексацію внаслідок інфляції невиплаченої надбавки до пенсії , як дитині війни , у сумі 1220 грн. 35 коп. Суд вважає , що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню , оскільки позивач не довів у судовому засіданні правомірність нарахування та виплати індексації.
Керуючись ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ , ст.ст. 21, 22 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп., ст.ст. 159-163 КАС України , суд –
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги задовільнити частково.
Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті надбавки до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ неправомірними.
Зобов”язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої нею надбавки до пенсії як дитині війни за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2010 р. у розмірі , передбаченому ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни „ .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського адміністративного апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя