ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2009 р.               Справа № 9/267

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь А. Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галсофт-сервіс”, м. Львів,

до відповідачів:

1.Суб`єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, м. Чернівці (Відповідач-1)

2.Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза”, м. Донецьк (Відповідач-2)

треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору:

1. Приватний підприємець ОСОБА_1, м. Чернівці

2. Закрите акціонерне товариство “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, м. Донецьк,

про стягнення збитків в сумі 422 066,31 грн.,

за участю представників:

від позивача: Кривий Ю. Р., довіреність від 01.01.2009 № 01-01/09;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Азарова Г. В., довіреність від 19.01.2009 № 01/5;

від 3-тіх осіб: не з'явилися,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Галсофт-сервіс”, м. Львів, звернулось в господарський суд Чернівецької області з позовною заявою до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, та Акціонерного товариства закритого типу “Мушкетівська автобаза”, м. Донецьк,  про стягнення збитків в сумі 422 066,31 грн., заподіяних 13.07.2005 внаслідок пожежі, що сталася на трасі Первомайськ (Миколаївська область) –Голованівськ (Кіровоградська область) під час перевезення Відповідачем-2 належного позивачеві обладнання.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених у наданих ними відзивах.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.07.2006, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2007, позов задоволено у повному обсязі за рахунок АТЗТ “Мушкетівська автобаза” з покладенням на нього судових витрат (т. ІІ, а. с. 179-180, т. ІІІ, а. с. 112-121).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2007 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 та рішення господарського суду Чернівецької області від 12.07.2006 скасовано, а справу направлено до господарського суду Чернівецької області на новий розгляд (т. ІІІ, а. с. 170-173).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 16.05.2007 (т. ІІІ, а. с. 175) на підставі частини 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України справа була передана за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.09.2007 (т. ІV, а. с. 77-80), залишеним в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2007 (т. ІV, а. с. 126-130), у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2008 рішення господарського суду Донецької області від 24.09.2007 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2007 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області (т. ІV, а. с. 222-225).

Розгляд справи доручено судді Паскарю А.Д.

В ході повторного розгляду справи позивач на підставі статті 22 ГПК України телеграмою від своїх позовних вимог до ПП ОСОБА_1 відмовився (том ІV, а. с. 64). Тому у відповідності до пункту 1 статті 65 ГПК України ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.05.2008 п/п ОСОБА_1 з числа відповідачів у справі був виключений.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2008, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008, пункт 1 ухвали  господарського суду Чернівецької області від 05.05.2008 про виключення  з числа відповідачів приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці, скасовано з посиланням на те, що письмової заяви про відмову від позову до відповідача-1 позивач не підписував.

Таким чином, приватний підприємець ОСОБА_1 водночас  є відповідачем та третьою особою на  стороні  відповідача без самостійних вимог на предмет спору  (т. 5, а. с. 8, 11-12).

У відповідності до статті 22 ГПК України  до прийняття рішення у справі позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з АТЗТ «Мушкетівська автобаза»414873,30 грн. (т. 5, а. с. 115-118).

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 01.12.2008 (том 5, а. с. 91) розгляд справи був призначений на 18.12.2008 за участю представників сторін, які  в зазначений день явку  своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 21.01.2009 (том 5, а. с. 99).

До вказаної дати, 29.12.2008, від позивача надійшло письмове клопотання про заміну «неналежного первісного відповідача ОСОБА_1 (СПД –фізична особа) на єдиного належного відповідача –АТЗТ «Мушкетівська автобаза»(т. 5, а. с. 102-106).

Ухвалою від 21.01.2009 (т. 5, а. с. 111) у задоволені згаданого клопотання позивача відмовлено, а розгляд справи був відкладений на 09.02.2009.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.02.2009, представник позивача заявив  письмове клопотання про призначення пожежно-технічної  експертизи по факту виникнення пожежі, що сталася під час перевезення Відповідачем-2 належного позивачеві обладнання (т. 5. а . с.  119-121).

Про відмову у задоволенні зазначеного клопотання у зв’язку з безпідставністю судом було оголошено представникам сторін у судовому засіданні.

Приватний підприємець ОСОБА_1 та третя особа –акціонерне товариство закритого типу “Мушкетівська автобаза” –явку своїх представників у судовому засіданні не забезпечили, однак ця обставина не є підставою для чергового відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим справа розглядається по суті за наявними в ній  матеріалами.

Представник другого відповідача проти задоволення позову заперечувала з викладених у відзиві підстав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.03.2004 фірма DURMAZLAR MAKINA SAN. VE. TIC. A.S. м. Бурса, Туречинна, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Галсофт-сервіс", м. Львів, уклали між собою зовнішньоекономічний договір відповідно № 10\03 на поставку обладнання, а саме: ротаційного координатно-пробивного пресу, інструменту для листозгинального  верстату на загальну суму 1 млн. грн. (т. 1, а. с. 18-26 ).

Крім того, 05.05.2005 такий же контракт та за таким же номером на поставку трьохвалкової листозгинальної машини на загальну суму 1020000 євро позивач уклав і з турецькою фірмою BIRLIK MAKINA KAL. TUR. SAN  VE. TIC. LTD. STI  (т.1, а. с. 27-32).

20 січня 2005 року Позивач (Замовник) уклав із  Суб'єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_1, м. Чернівці, (Експедитор) договір транспортної експедиції № 15, відповідно до пункту 1.1 якого Експедитор зобов’язався  за винагороду та за рахунок Замовника виконати та організувати автотранспортне перевезення вантажу Замовника, або виконати інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням вантажу, у відповідності з договором - заявкою на конкретне перевезення вантажу.

Згідно з пунктами 1.3, 2.3 зазначеного договору Експедитор є розпорядником коштів, перерахованих замовником на виконання та організацію перевезення,  здійснює всі розрахунки між Замовником та Перевізником, має право притягнути до виконання своїх зобов’язань інших осіб, однак покладення виконання зобов’язань на третю особу не звільняє  Експедитора від відповідальності перед Замовником за виконання даного договору (т. 1, а. с. 33).

04 липня 2005 року на виконання автотранспортного перевезення вантажу з Туречинни до Львова СПД ОСОБА_1, як Замовник, та АТЗТ «Мушкетівська автобаза», як «Експедитор-Перевізник»,  заключили Контракт на перевезення вантажів автомобільним  транспортом в міжнародному сполученні у відповідності з умовами та вимогами конвенцій КДПГ, МДП, із застосуванням товарно-транспортної накладної CMR, Carnet TIR або гарантійного зобов'язання (т. 1, а. с. 36-39).

Розділом 4 контракту встановлено, що Експедитор-перевізник несе матеріальну відповідальність за повну або часткову втрату вантажу та за його пошкодження, що сталося з моменту прийняття вантажу до перевезення та до моменту його видачі вантажоотримувачу в розмірі вартості втраченого вантажу, а в разі пошкодження вантажу –в розмірі тієї суми, на яку знизилася його вартість. Крім того, підлягають відшкодуванню: оплата за перевезення, митні збори та мито, а також інші витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю в разі утрати всього вантажу, та в пропорції, що відповідає розмірі шкоди при частковій втраті (т. 1, а. с. 38).

Зазначене вище обладнання Відповідач-2 прийняв до перевезення за міжнародні товарно-транспортні накладні № 1336/1 та № 1336/2 від 05.07.2005 (т.1, а. с. 81-83).

З довідки Первомайського РВ ГУ МНС України в Миколаївської області (т. 1, а. с. 42) вбачається, що 13  липня 2005 року, при виконанні АТЗТ «Мушкетівська автобаза»перевезення, на трасі Первомайськ (Миколаївська область) –м. Умань (Черкаська область) в напівпричепі державний номер 22-05 ХЕ   автомобіля DAF державний номер 03-05 АЕХ, що належить Експедитору, сталася пожежа, внаслідок якої був  пошкоджений вантаж та напівпричеп.

У відповідності до складеного Львівською митницею акту № 15 проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів від 22.07.2005   внаслідок  виявлених  дефектів  та пошкоджень  від довготривалого термічного впливу при пожежі та пожежегасінні, інструмент та обладнання втратили геометричну форму, функціонально-технічну придатність та  відновленню не підлягають (т. 1, а. с. 43).

Згідно висновку  проведеноЇ Львівською торгово-промисловою палатою пожежно-технічної  експертизи  від 01.08.2005 № 9/180 (т. 1, а. с. 45-54) вартість збитків, заподіяних внаслідок зазначеної пожежі, складає 60023 євро без ПДВ.

Відповідно  до  абзацу  2  п. 1   ст.   193  Господарського  кодексу  України, до виконання    господарських    договорів    застосовуються     відповідні    положення Цивільного   кодексу   України з  урахуванням   особливостей,   передбачених цим Кодексом.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цим перевезенням визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина 5 статті 307 ГК України).

У числі інших підстав позов обґрунтовується також і нормами вчиненої 19.05.1956 в м. Женеві Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 № 57-V, яка для України набрала чинності 17.05.2007.

Викладене свідчить про те, що на момент здійснення відповідачем-2 перевезення вантажу вказана Конвенція для України не була чинною, а тому посилання позивача на її норми є безпідставними.

Суд зазначає, що навіть якщо на день перевезення та пошкодження належному позивачеві обладнання Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів діяла б, то посилання позивача на її норми судом також не приймалися до уваги, оскільки вказані вище накладні ніяких відомостей про вартість вантажу не містять, а  пунктом 1 статті  23 згаданої Конвенції встановлено, що коли, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов’язаний відшкодувати шкоду, яка виникла внаслідок повної або часткової  втрати вантажу, розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття до перевезення.   

До прийняття рішення позивач, уточнивши свої позовні вимоги просив стягнути заподіяні йому збитки лише з АТЗТ «Мушкетівська автобаза», та про відмову у задоволенні позову  до ОСОБА_1 (т. 1, 146-154, т. 4, а. с. 64, т. 5. а . с. 115-118), у зв’язку з чим позов розглядається в уточненому позивачем варіанті.

Ураховуючи, що неодноразове уточнення ТОВ «Галсофт-сервіс»своїх позовних вимог є результатом його вільного волевиявлення, наявність або відсутність підстав для стягнення суми позову з СПД ОСОБА_1, судом не розглядаються.

Стосовно АТЗТ «Мушкетівська автобаза»в ході розгляду справи судом встановлено відсутність перебування його з позивачем у  договірних відносин з надання послуг по автотранспортному перевезенню вантажів позивача, оскільки ці відносини регулюються договором транспортної експедиції № 15 від 20.01.2005 з СПД ОСОБА_1            

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України під збитками  розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Як встановлено  частиною 2 статті 11 ЦК України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною, є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Відшкодування збитків передбачено статтею 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, законодавцем визначено, що обов’язковими умовами для відшкодування збитків є порушення учасником господарських відносин господарського зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Однак позивач не довів наявність договірних відношень між ним та ТОВ «Мушкетівська автобаза», будь-яке порушення останнім своїх договірних відношень, наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями цього відповідача та спричиненням збитків позивачеві внаслідок згаданої пожежі.

За таких обставин суд дійшов  висновку, що відмовляючи у задоволення безпідставного позову, судові витрати належить віднести на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Стягнуто з ТОВ «Галсофт-Сервіс»,м. Львів, на користь АТЗТ «Мушкетівська автобаза», м. Донецьк, державне мито в сумі 4147,88 грн.

Рішення оформлено та підписано відповідно до статті 84 ГПК України 13.02.2009.

Суддя                                                                      А. Паскарь