Справа № 2-1899/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 червня 2010 року                                   м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Хінєвіч О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя  до ОСОБА_2, 3-і особи ОСОБА_3, Державна архітектурно-будівельна інспекція АР Крим та Сімферопольська міська рада, про знос самовільно збудованої споруди,

ВСТАНОВИВ:

    Виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2, в якому просить зобов’язати відповідача знести самовільно збудований ним двоповерховий будинок з мансардою по АДРЕСА_1 Свої вимоги мотивують тим, що рішенням № 123 від 24.11.2006 року Сімферопольською міською Радою (міською громадою) виконавчим органам районних у місті рад делеговане право на звернення до суду з приводу порушення норм забудови міста.

Співробітниками інспекції державного архітектурно – будівельного контролю, в ході проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері будівництва 10.10.2008 року було виявлено самовільне будівництво відповідачем будівлі за зазначеною адресою.

    У судовому засіданні представник виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

     Відповідач ОСОБА_2, а також його представник у судове засідання не з’явились, про причину неявки суду не повідомили. Про час та місця слухання справи був належним чином повідомлений, про що у справі маються докази. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представник інспекції державного архітектурно – будівельного контролю і ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, причини своєї неявки суду не зазначили.

Представник Сімферопольської міської ради у судове засідання не з'явився, надав свій відгук, в якому просить задовольнити вимоги позивача.  

    Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи з урахуванням пояснень представника відповідача на попередніх судових засіданнях та з’ясувавши обставини, судом встановлено наступне.

    Згідно із договором дарування частини житлового будинку від 18 червня 2007 року ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар ? частину житлового будинку АДРЕСА_1. Рештою частиною будинку володіє ОСОБА_3

Згідно із технічною документацією на домоволодіння, зареєстрованої в СМБРТІ, спірний одноповерховий будинок має загальну площу 68 м2, житлову 36,9 м2.

В супереч вимогам чинного законодавства ОСОБА_2 без відповідного дозволу на початок реконструкції та будівельних робіт, самочинно провів реконструкцію своєї частини будинку, в результаті чого збільшив загальну площу до 196,3 м2, а жилу до 117,3 м2 (а.с. 69).

    Ця обставини підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01.10.2008 року, укладеного відносно ОСОБА_2, за порушення ним ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій». За зазначене правопорушення постановою № 2147 від 10.10.2008 року ОСОБА_2 притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 97 КпАП України у виді штрафу в розмірі 170 грн.

Від 01.10.2008 року ОСОБА_2 було виписано припис про припинення будівельних робіт з зобов’язання надання правовстановлюючих документів.

    Таким чином судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2 самовільно проведено реконструкцію (будівництво) зазначеного об’єкту нерухомості, при цьому право власності на земельну ділянку, на якому знаходиться будинок, в нього також належним чином не оформлено.

Відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України «Про планування та забудову територій», фізичну та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об’єктів містобудування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідної ради дозвіл на будівництво цих об’єктів.  

    Частиною 1 ст. 376 ЦК України, передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотним порушенням будівельних норм.

Згідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, що здійснила самовільне будівництво нерухомого майна, не набуває на нього права власності. Згідно ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самовільне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає зносу особою, яка здійснила самовільне будівництво або за її рахунок.

    Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Не виконання ОСОБА_2 винесеного припису ДАБІ про припинення самочинного будівництва та отримання відповідного дозволу на це, суд вважає відмовою його від проведення належної перебудови згідно із нормами зазначених вище законів.

Крім цього, відповідно до п.п.1.3., 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, п.10 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням виконавчого комітету  Сімферопольської міської ради від 25.02.2000р. № 244 «Про порядок державної реєстрації права  власності на об'єкти  нерухомого майна», рішенням 4-ої  сесії 23 скликання Сімферопольської міської ради від 29.10.2002р. № 34 «Про визначення об'єму і меж повноважень, які здійснюють районні в місті ради і їх виконавчі органи і розмежуванні повноважень між  виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими  органами Сімферопольської  міської ради  і міським головою», реєстрації  права власності на території  м. Сімферополя на об'єкти нерухомого  майна проводиться Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації  на підставі заяви про реєстрацію права власності з прикладеними  до нього правовстановлюючими документами.

У відповідності із ст. 14 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 4, 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішенням виконавського комітету Сімферопольської міської ради від 29.09.2000г. № 1546 «Про ввід в експлуатацію закінчених будівництвом  об'єктів», введення в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що не є державною власністю, проводиться відповідно до «Положення про порядок введення в експлуатацію об'єктів, що не є державною власністю, затвердженою  Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 14.08.1996р. № 268 вказане, що тільки підписаний і затверджений акт державної технічної комісії є підставою для оформлення права власності.

    Таким чином, з урахуванням обставин справи суд вважає, що позов виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя про знос самовільно збудованого будинку підлягає задоволенню частково, лише в частині знесення будинку до відповідності його із технічною документацією, зареєстрованого пава власності.

    Згідно із ч. 1 ст. 217 ЦПК України, суд, що прийняв рішення, може визначити порядок його виконання або вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

    Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп. підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, а 8 грн. 50 коп. судового збору - на користь держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 376 ЦК  України, ст. ст. 11, 60, 88, 212-215, 225 ЦПК України, суд        

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя  задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 на протязі двох місяців з дня набуття чинності наявного рішення суду, знести за власний рахунок самовільно збудований ним двоповерховий будинок з мансардою по АДРЕСА_1, шляхом приведення цього будинку у стан, що введений в експлуатацію, відповідно до технічної документації, зареєстрованої у СМБРТІ.

У разі невиконання судового рішення у встановлений строк, обов’язок по знесенню споруди покласти на виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя з відшкодуванням витрат з виконання рішення за рахунок ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на  користь виконавчого комітету Київської районної ради м. Сімферополя  7 грн. 50 коп. судових витрат, а також  8 грн. 50 коп. судового збору на користь держави.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії до Київського районного суду м. Сімферополя.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                                                                              Суддя: