Справа №2-127/2010 року.

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 16 липня 2010 року                                                               смт.  Демидівка.

              Демидівський районний суд Рівненської області.

одноособово суддя П.Г. Зозуля,

при секретарі Л.С. Ковальській, за участю сторін та представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до Демидівської центральної районної лікарні Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В :

    У позовній заяві позивачка просить поновити її на роботі на посаді фельдшера фельдшерсько-акушерського пункту (далі – ФАП) села Пашева Демидівського району Рівненської області, стягнути з Демидівської центральної районної лікарні на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати завдану їй моральну шкоду у сумі 1700 гривень та судові витрати.

    В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що наказом №11 від 7 березня 2006 року Демидівської центральної районної лікарні (далі - ЦРЛ) вона була тимчасово прийнята на роботу на посаду завідуючої ФАП села Пашева на 1,0 ставку, чим фактично уклала з відповідачем строковий трудовий договір на термін перебування основного працівника ОСОБА_3  у декретній відпустці, а саме до 17 вересня 2006 року.

У грудні 2006 року ОСОБА_2 було надано відпустку по догляду за дитиною віком до 3-х років - з 21 грудня 2006 року по 30 вересня 2009 року. В червні 2008 року позивач народила другу дитину і відпустку по догляду за другою дитиною до 3- років їй надали з 15 червня 2008 року по 14 березня 2011 року.

24 лютого 2010 року позивачка вирішила припинити відпустку по догляду за дитиною віком до 3-х років, тому звернулася до відповідача з письмовою заявою про те, щоб її допустили до виконання трудових обов’язків на посаді фельдшера ФАПу села Пашева Демидівського району Рівненської області.

3 березня 2010 року на її звернення відповідач надав довідку, в якій вказав, що вона звільнена з вище вказаної посади у зв’язку із закінченням трудового договору та виходом на роботу працівника, який раніше займав дану посаду.

      В судовому засіданні позивач  позовні вимоги підтримала повністю з тих же підстав.  

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала і показала, що на посаду завідуючої ФАПом села Пашева 2 квітня 2001 року була призначена ОСОБА_3. 3 жовтня 2003 року ОСОБА_3 пішла у відпустку у зв’язку з пологами, а з 6 грудня 2003 року по 16 вересня 2009 року - у відпустку по догляду за дитиною до трьох років.

3 жовтня 2003 року на місце ОСОБА_3 тимчасово на період її відпустки було призначено ОСОБА_5, однак, ОСОБА_5 захворіла і виконувати обов’язки фельдшера не змогла, тому 6 березня 2006 року, коли ОСОБА_5 перебувала на лікарняному, вона звернулася з заявою про надання їй відпустки з 9 березня 2006 року, а з 22 травня 2006 року залишила дану посаду у зв’язку з виходом на пенсію. Тому наказом №11 головного лікаря Демидівської ЦРЛ від 7 березня 2006 року тимчасово на посаду завідуючої ФАПом села Пашева Демидівського району Рівненської області була прийнята позивачка на час відсутності фельдшера ОСОБА_5. Однак, після виходу ОСОБА_5 на пенсію, наказом №19 від 24 травня 2006 року термін роботи позивачки на посаді завідуючої ФАПом села Пашева  було продовжено на час перебування у декретній відпустці основної працівниці ОСОБА_3. 26 червня 2006 року позивачка пішла на лікарняний у зв’язку з пологами, а з 21 грудня 2006 року – у відпустку по догляду за дитиною до трьох років. У цей час вилікувалася ОСОБА_5 і її було тимчасово призначено на спірну посаді до виходу з відпустки ОСОБА_3. У 2008 році позивачка народила другу дитину і їй було надано відпустку по догляду за другою дитиною до трьох років з 15 червня 2008 року по 14 березня 2011 року. 24 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про надання їй роботи на посаді завідуючої ФАПом села Пашева, однак, на цей час на дану посаду повернулася основний працівник ОСОБА_3. Через декілька місяців у Демидівській ЦРЛ тимчасово, на час декретної відпустки основного працівника, звільнилося місце фельдшера у смт. Демидівці. ОСОБА_3, яка мешкає у смт. Демидівці, попросила перевести її на цю посаду ближче до її дому. На її місце після лікування було призначено ОСОБА_5, яка на цій посаді працює і зараз, тому позивачці надали відповідь про те, що посада на якій вона працювала тимчасово, зайнята основним працівником і задовольнити її заяву не можливо. Одночасно їй повідомили, що вона буде рахуватися на роботі у відпустці по догляду за дитиною до трьох років до 14 березня 2011 року і тільки тоді, за відсутності вільної посади, буде звільнена з роботи. На даний час позивачку з роботи не звільняли.  

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення  трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу.

Підставою припинення строкового трудового договору, зазначено у п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, є закінчення строку (пункти 2 і 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у періодж перебування працівника у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП України).

З наведеного суд робить наступні висновки. З ОСОБА_2, відповідно до наказу №11 від 7 березня 2006 року та наказу №19 від 24 травня 2006 року, укладено строковий трудовий договір до 16 вересня 2006 року до виходу на роботу працівника, який займав дану посаду постійно. 17 вересня 2006 року на роботу, де тимчасово працювала ОСОБА_2, вийшла основна працівниця – ОСОБА_3. Таким чином, строк дії трудового договору з ОСОБА_2 закінчився 16 вересня 2006 року, однак, звільнити її з роботи на той час було не можливо в силу ч.3 ст.40 КЗпП України. Тому, відсутність наказу про звільнення з роботи ОСОБА_2 у зв’язку з закінченням строку трудового договору 16 вересня 2006 року не може бути визнане продовженням трудових відносин з нею, оскільки вона до роботи не приступала, а звільнити її не було можливості в силу вимог закону.  

    Враховуючи наведе, на підставі статей 23, 24, 36, 40 КЗпП України, керуючись статтями 10, 60, 212- 215 ЦПК України, -

Р  І  Ш  И  В  :

    У задоволенні позову ОСОБА_2 до Демидівської районної центральної лікарні Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

      Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги  або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи не подання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку незадоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2010 року.

    СУДДЯ:                               П.Г. Зозуля

Справа №2-127/2010 року.

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 16 липня 2010 року                                                               смт.  Демидівка.

              Демидівський районний суд Рівненської області.

одноособово суддя П.Г. Зозуля,

при секретарі Л.С. Ковальській, за участю сторін та представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_2  до Демидівської центральної районної лікарні Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На підставі статей 23, 24, 36, 40 КЗпП України, керуючись статтями 10, 60, 212- 215 ЦПК України, -

Р  І  Ш  И  В  :

    У задоволенні позову ОСОБА_2 до Демидівської районної центральної лікарні Рівненської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.

      Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги  або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк чи не подання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, а також у випадку незадоволення апеляційної скарги – з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2010 року.

    СУДДЯ:                               П.Г. Зозуля