Справа № 2-1752/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 року суддя Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Козака А.В., при секретарі Дьяконовій Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу про  визнання дій  неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду 20.04.2010 року із вказаним позовом, в якому зазначила, що вона, відповідно до ст.1 Закону України № 2195 від 18.11.2004 «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст.6 зазначеного Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

У 2006-2010 роках така допомога їй не виплачувалась. Невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.6 Законом України  «Про соціальний захист дітей війни», є противоправною, суперечить Конституції та Законам України, а також рішенню Конституційного Суду України № 6- рп/2007 від 09.07.2007 року.

Оскільки сума невиплаченої їй соціальної допомоги за 2007-2010 роки складає 2581,20 грн., вона просить визнати неправомірною бездіяльність УПФ України у Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити в повному обсязі, як дитині війні, недоплачену щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30 % від мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 01.02.2010 року та зобов’язати відповідача призначити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до т.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судове  засідання позивач не з’явилась,  надала письмову заяву, в якій зазначила, що підтримує позов та просить суд розглянути справу без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечує, просить розглянути справу без його участі.

Приймаючи до уваги заяви сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення, ОСОБА_1    ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує пенсію за віком і є дитиною війни (а.с.6 - копія пенсійного посвідчення), тобто вона має право на пільги передбачені цим Законом.

Згідно із ст.ст.6-7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

П.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в зазначеній частині не реалізовані.

Таким чином, у 2006 році позивач не мала правових підстав для нарахування  підвищення пенсії на 30% відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, відповідно управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу не зобов'язане було здійснювати відповідне підвищення пенсії, а тому у задаволенні позовних вимог в цій частистині належить відмовити.

П.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, на 2007 рік зупинено. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, положення п.12 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» - визнанні неконституційними.

Згідно із ч.2 ст.152 Конституції України, відповідно до якої Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення  зворотної дії в часі не має.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що управління Пенсійного фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, в строк з січня по 8 липня 2007 року, не зобов'язане було виплачувати позивачу пільгу, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

З 09 липня по 31 грудня 2007 року позивач мав правові підстави для нарахування підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 «Про соціальний захист дітей війни»,  тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п.п.2,41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   від 28.12.2007 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, викладено в новій редакції згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

В ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від   22.10.1993 року зазначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, п.п.2,41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   від 28.12.2007 року визнано неконституційним.

Судом встановлено, що з 01.01.2008 року позивачу підвищено пенсію на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007 року). З 22.05.2008 року, на підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 перерахунок пенсії з урахуванням ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 18.11.2004 року)  позивачу управлінням Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу не проводилось.

Таким чином, суд приходить до всиновку, що з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року у правління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу позивачу правомірно нарахувало підвищення пенсії на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З 22.05.2008 року позивач мала право на отримання підвищення пенсії, не на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30% від мінімальної пенсії за віком пенсії.

Так як суд задовольнив позовні вимоги позивача частково та зобов”язав відповідача здійснити перерахунок, а не стягнув суму, тому відшкодуванню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати у розмірі 45,50 грн, які складаються з судового збору у розмірі 8,50 грн та витрат пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 37 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, ст.ст.1,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року, ст.28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року,  п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (із змінами та доповненнями), ст.58, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, п.п2,41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   від 28.12.2007 року, ст.54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 , -

                ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1   задовольнити частково.

Визнати дії управління Пенсійного Фонду України у Довгинцівському районі м.  Кривого Рогу Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік; з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01. 2009 року по 01.02.2010 року.

Стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Довгинцівському районі  м.  Кривого Рогу Дніпропетровської області на користь держави судові витрати у 45,50 грн.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження, яку може  бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: суддя                                                                        Козак А.В.