Справа № 2-1508/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
29 червня 2010 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Хінєвіч О.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частину майна, стягнення грошової суми та визнання права власності на майно
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просить припинити право ОСОБА_3 на 21/100 частину АДРЕСА_1 з виплатою той компенсації вартості цього майна, визнавши це право за позивачкою. Також вона просила визнати у зв’язку із цим за нею в цілому право власності на зазначений будинок та стягнути з відповідачки відповідну частину витрат на утримання її частини будинку. В остаточному уточненому варіанту позовних вимог з урахуванням висновків експерта, позивачка просила припинати право власності відповідачки на 21/100 частину спірного будинку, визнавши це право за нею, з виплатою на користь відповідачки компенсації у розмірі 28574 грн. з врахуванням витрат, які понесла позивачка на утримання цієї частини будинку. Просила визнати в цілому право власності на спірний будинок за собою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власницею 79/100 частко спірного будинку, якій складається з трьох житлових кімнат, дві з яких були їй подаровані. Частка в решті жилої кімнати відповідачки є незначною, але це перешкоджає їй у користуванні будинком. Відповідачка там не проживає, за своєю частиною не доглядає. Позивач також визнає, що відповідачка хоча й не отримала свідоцтва на спадщину у розмірі 63/600 частко, але враховує цю частину при бажанні виплатити компенсацію, яку внесла на депозит суду.
Відповідачка, а також її представники вдруге у судове засідання не з’явилися, причину їх неявки суд вважає неповажними, що є підставою для розгляду справи в заочному порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
На попередніх судових засіданнях представники позивача позовні вимоги не визнавали, зазначаючи про занадто малий розмір компенсації. Також суду надані заперечення представників відповідачки ОСОБА_4 (чоловіка відповідачки) і ОСОБА_5 (а.с.168), які судом враховані при вирішенні справи.
Вислухавши учасників судового засідання, експерта, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24.02.1977 року належить 37/100 часток будинку з відповідною долею надвірних побудов по вул. Рєпіна, 115 у м. Сімферополі. За цим договором в реальну власність їй потрапило в жилому будинку жилі кімнати 1-2 площею 12,6 м2 і 1-3 площею 15,2 м2.
Крім цього ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 06.01.1999 року належить також 63/300 частки у зазначеному будинку і 63/300 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.1994 року.
Відповідачці ОСОБА_3 в спірному домоволодінні належить 63/600 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.04.1999 року, і це право зареєстроване в СМБРТІ. Крім цього наразі відповідачкою не отримано свідоцтво про право на спадщину у виді 63/600 часток в спірному будинку, які залишилися після смерті ОСОБА_6, і це право позивачем не оспорюється.
Згідно із технічною документацією на будинок, спірне домоволодіння складається з жилого будинку літери "А", який включає житлову кімнату 1-1 площею 13,4 м2, 1-2 площею 12,6 м2 і 1-3 площею 15,2 м2, нежила прибудова літери "А1", що включає в себе нежилі приміщення загальною площею 17,1 м2 (коридор, комірчину ванну кімнату і кухню), а також сарай літери "Б", вбиральні літери "В" і "У". Самовільні споруди судом при вирішення спору не враховуються.
З урахуванням належності позивачці на підставі договору дарування жилих кімнат 1-2 і 1-3, виявляється що спадкувалася з жилих приміщень лише кімната 1-1. Оскільки відповідачці має належати лише 63/300 часток, частина жилої площі в такому випадку, що приходить на неї у будинку складає лише 4,46 м2.
За ст. 47 ЖК України, норма жилої площі в Україні встановлює в розмірі 13,65 м2 на одну особу. З урахуванням зазначеної норми та розміру належної відповідачці частини у домоволодінні, експерт у своєму висновку № 17 від 22.05.2009 року (а.с. 62-99) і додатковій експертизі № 36-А від 17.11.2009 року (а.с. 126-145), проведених за ухвалами суду по наявній справі, приходить до висновку про неможливість виділу в натурі частини будинку, що належить ОСОБА_3 у зв’язку із незначною її частиною.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову співвласників, якщо, зокрема, частка є незначною і не може бути виділена в натурі. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Згідно із матеріалами справи, позивачкою внесено на депозитний рахунок 28525 грн. (а.с. 106, 196).
Відповідно до висновків судових експертиз, проведених по наявній справі, та пояснень експерта, допитаного у судовому засіданні, вартість належної ОСОБА_3 21/100 частини спірного домоволодіння, складає 51778 грн.
В силу ст. 360 ЦК України, співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Експертом була розрахована частка витрат, яку має нести ОСОБА_3 на утримання належній їй частки у спірному будинку, оскільки ці витрати були фактично понесені ОСОБА_2 і були необхідні задля підтримання будинку в придатному для проживання стані. Розмір зазначеної частини обов’язкових витрат на ОСОБА_3 становить 23204 грн., без врахування витрат на утримання самовільних споруд.
Таким чином, суд вважає що в даному випадку наявні підстави, визначені у ст. 365 ЦК України, задля припинення права власності у спірному майні в частині 63/600 за ОСОБА_3 через незначний розмір цієї частки, а також на 63/600 частину, що зареєстрована за ОСОБА_6, але свідоцтво про право власності на яку відповідачка в нотаріальній конторі досі не отримала.
При цьому суд виходив також з роз’яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року, за яким йдеться, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є право, а не обов’язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов’язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
За таких обставин справи сума компенсації за зазначену частину домоволодіння (63/600 + 63/600 = 21/100) має становити 51778 – 23204 = 28574 грн., з визнанням права власності на цю частку за ОСОБА_2, та в цілому на весь будинок.
Позивачкою внесено на депозитний рахунок суму, якої не вистачає задля повної виплати компенсації відповідачці у розмірі 49 грн., яку суд вважає за можливе компенсувати при вирішенні питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею судові витрати у розмірі 100 грн. судового збору, 30 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи у суді, 990 грн. і 889 грн. – витрат на проведення судових експертиз, а загалом 2009 грн. Оскільки на підставі вищенаведеного до розміру грошової суми для виплати компенсації не вистачає 49 грн., суд вважає за можливе стягнути з відповідачки суму судових витрат, понесених позивачкою у розмірі 2009 грн. – 49 грн. = 1960 грн. На користь держави з відповідачки підлягають стягненню недоплачені з урахуванням розміру задоволеного позову 185,54 грн. судового збору (285,74 – 100).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 328, 360, 365 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 225 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 21/100 частку в праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1 у м. Сімферополі, з виплатою їй компенсації за рахунок ОСОБА_2 у розмірі 28574 грн., з врахуванням витрат на утримання будинку, визнавши це право за ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_1 у м. Сімферополі в цілому, без врахування самовільних побудов, з припиненням права спільної часткової власності на цей будинок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1960 грн. судових витрат і на користь держави 185,75 грн. судового збору.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: