Справа № 2-1649/2010 р.

                                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                                ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    15 червня   2010 р.  Вишгородський районний суд Київської області  в складі :

головуючої – судді Божок С.К.

при секретарі – Журавльовій С.В.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду  в м. Вишгороді цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  Закритого акціонерного товариства  „ Страхова компанія „ Амалтея” про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

                    встановив :

     Позивач звернувся до суду з даним позовом , посилаючись на те, що 24.10.2007  р.    він був прийнятий не роботу до відповідача. 07.07.2008 р.  його було звільнено з займаної посади.  В день звільнення відповідно до ст.. 47 КЗпП України йому не повернули трудову книжку. На його письмові звернення щодо повернення трудової книжки відповідач не відреагував.  З метою захисту своїх трудових прав, позивач з звернувся з заявою до Вишгородського районного суду Київської області  з заявою про витребування трудової книжки у відповідача.  Ухвалою Вишгородського районного суду  Київської області від 12.05.2009 р. було ухвалено рішення про витребування у відповідача трудової книжки з наданням її до суду.  На виконання ухвали суду відповідачем 03.06.2009 р. було надано трудову книжку до районного суду. Тобто, з моменту звільнення до моменту фактичного отримання трудової книжки пройшло 11 місяців: з 07.07.2008 р. по 03.06.2009 р.  Відповідно до ст.. 235 КЗпП України відповідач повинен  у разі затримки видачі трудової книжки  виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середня заробітна плата становить 3500 грн. в місяць, отже за весь час затримки – 11 місяців середня заробітна плата становитиме 38500 грн. за весь час затримки видачі трудової книжки по день фактичного отримання трудової книжки.  Просить стягнути з відповідача  середній заробіток за весь час вимушеного прогулу  без поновлення на роботі у розмірі 38500 грн.

    У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримав  та просить задовільнити позовні вимоги.

    Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував. Свої заперечення обґрунтовував наступним: 24.10.2007 р. позивач був прийнятий  на роботу  до страхової компанії „ Амалтея” на посаду юрисконсульта по рекомендації. При прийняття на роботу  позивач не надав трудової книжки.  З 27 червня 2008 р.  до 06 липня 2008 р.  позивач не з’явився на роботі. 07.08.2008 р. був звільнений за прогули. 04.08.2008 р. відповідач направив на адресу позивача листа з проханням з’явитися на  „ Страхової компанії „ Амалтея” для остаточного розрахунку  по заробітній платі та компенсації на невикористану відпустку  та отримання трудової книжки, передачі мобільного  телефону, сім-карти,  передачі справ.  Але позивач не з’явився.  20.02.2009 р. відповідач отримав від позивача заяву, в які просив розрахуватися  з ним та зазначеним батьківським реквізитам. 03.03.2009 р. відповідач здійснив з позивачем розрахунок . Відповідно до рішення Вишгородського районного суду  від 28.08.2009 р.  у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „ Страхова компанія „ Амалтея” про стягнення середнього заробітку за час  затримки розрахунку   виплатила середню заробітну  плату за час затримки за період з 20.02.2008 р. по 03.03.2009 р.   При прийнятті на роботу позивача останній не надав трудову книжку  і тому при звільнення  відповідач не мав можливості   видати йому трудову книжку в день розрахунку.  На виконання ухвали суду    щодо видачі трудової книжки позивача, відповідач придбав за власні кошти бланк трудової книжки, заповнив стаж роботи тільки в „ Страховій компанії Амалтея”, інші  відомості  щодо роботи на попередніх підприємствах до трудової книжки не були занесені, оскільки позивач не надав даних.  Відповідно до довідки державного інспектора праці Куліш Н.І.  від 15.05.2009 р. на ЗАТ „ Страхова компанія „ Амалтея” відсутні трудова книжка позивача.          

    Вислухавши доводи позивача, заперечення представника відповідача, перевіривши  їх доказами, суд дійшов висновку про  наступне.

    Судом встановлено, що  відповідно до Наказу № 24-10-к від 24.10.2007 р. позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем,  займаючи посаду юрисконсульта.  

    Відповідно до Інструкції  про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Мінпраці України, Мінюсту України , Міністерства соціального захисту  населення  України 29.07.1993 р.  № 58 ( з подальшими змінами та доповненнями ) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудова книжка ведеться на всіх працівників , які працюють на підприємстві , установі, організації  усіх форм власності  або у фізичної особи  понад п’ять днів.

    Відповідно до  п. 1.3. даної Інструкції при влаштуванні на роботу  працівник зобов’язаний надати  трудову книжку, оформлену  у встановленому порядку.  

7 липня 2008 р. наказом № 22  позивача звільнено з займаної посади  на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, за прогул.  

    Дані обставини підтверджуються оглянутою у судовому засідання трудовою книжкою, копія якої знаходиться в матеріалах справи, копією наказу  за № 22 від 07 липня 2008 р.

    Відповідно до ст.. 47 КЗпП України  в день звільнення  позивачу повинна бути повернута трудова книжка.

    Позивачу  не видана трудова книжка в день звільнення.

    На письмові звернення   позивача щодо здійснення  розрахунку  та видачі трудової книжки  у зв’язку з розірванням трудового договору з відповідачем, трудова книжка  не видана.

    Судом встановлено, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 травня 2009 р. в порядку забезпечення доказів у відповідача витребувана трудова книжка  позивача.

    3 червня 2009 р. відповідач  надав трудову книжку ОСОБА_1 до Вишгородського районного суду Київської області.

    Дані обставини підтверджуються ухвалою Вишгородського районного суду Київської області, супровідним листом відповідача  щодо надання трудової книжки, копії  яких знаходяться в матеріалах справи.

    Відповідно до  ст.. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки  з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що в період звільнення позивач іншу роботу не виконував, в тому числі нижче оплачувану.

Відповідно до виписки з  карткового рахунку, яка надана Відділенням № 5  філіалу ЗАТ ПУМБ в м.Києві,  середньомісячна заробітна плата позивача за останні шість місяців, які передували звільненню, становить 3023 грн. 25 коп. (( 2500,80+2500,80+2500,80+131,15+3501.51+3501.51+3502,47 ): 6 місяців = 3023, 25 грн. ). Розмір середньої заробітної плати  не заперечувався в судовому засіданні  і представником відповідача.

З моменту звільнення до моменту отримання  позивачем трудової книжки пройшло 11 місяців.  Середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки становить 33 255,75 грн. ( 3023,25х11 місяців = 33 255, 75 грн. ).  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що  середній заробіток позивача  за час вимушеного прогулу становить 33 255,75 грн., а не 38500 грн., як стверджує  позивач. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Відповідно до статті 60 ЦПК України  кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу України.

Позивачем не доведено в судовому засіданні та обставина , що  середньомісячна заробітна  плата  під час роботи у відповідача становила 3500 грн. і середні заробіток за час вимушеного прогулу  становить 38500.

Представником  відповідача не доведено в судовому засіданні, що при прийнятті на роботу 24.10.2007 р. позивач не надав трудової книжки, оскільки при працевлаштування  працівник зобов’язаний надати трудову книжку,  без трудової книжки позивач не був би прийнятий на роботу, не було видано наказ про його зарахування на посаду юрисконсульта та здійснено нарахування заробітної плати. Посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач не надав документів, які підтверджують роботу на попередніх підприємствах у зв’язку з чим відповідач при втраті трудової книжки  не видав дублікат   трудової книжки  не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Оскільки, судом встановлено, що позивач не втрачав трудову книжку, під час попереднього місяця роботи у приватному підприємстві „ Обрій 2000 „  трудова книжка була і при звільненні була видана позивачу. Суду не доведено, що трудова книжка  позивача була втрачена та виготовлявся дублікат трудової книжки.  

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір  у розмірі 332 грн. 55 коп. Доказів про те, що відповідач має пільги щодо сплати судового збору  суду не надані, не встановлені вони в судом.

Керуючись  ст.. ст. 3, 10, 11, 62, 88, 209,  212, 213, 215, 88  ЦПК України , ст.47, 235  КЗпП України ,суд

            Вирішив :

Позовні вимоги задовільнити  частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „ Страхова компанія „ Амалтея”  на користь ОСОБА_1  середній заробіток за час вимушеного прогулу  в сумі 33 255 ( тридцять три тисячі двісті п”ятдесят п”ять ) грн. 75 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Закритого  акціонерного товариства  „ Страхова компанія „ Амалтея „  на користь держави судовий збір у розмірі 332 грн. 55 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.

           Суддя