Справа №2-649/06 РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

8 лютого 2007 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі:                     головуючого - судді Коваля В.О.

при секретарі - Пилипенко Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Олександрівка справу за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2

про визнання права власності на житловий будинок

за надувальною давністю,

ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про виселення без надання іншого житлового приміщення,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, вказуючи, що житловий будинок АДРЕСА_1 придбала у 1984 р. ОСОБА_4 - бабуся позивачки. Однак рішенням виконкому Великоолександрівської райради від 12.12.89 р. НОМЕР_1 право власності на даний житловий будинок визнано за відповідачем, який свідоцтво про право власності отримав лише 18.12.02 р. Позивачка проживала в даному будинку фактично з 1990 року, хоча прописалася в ньому в 1991 p., де й проживає до цих пір.

Весь цей час позивачка відкрито, безперервно володіє даним нерухомим майном: проводить ремонтні роботи, сплачує податки, користується присадибною земельною ділянкою. Після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач поставив питання про виселення позивачки з даного будинку, хоч сам фактично в ньому не проживав. Вважає, що позивачка добросовісно заволоділа чужим майном, а саме будинком, який є предметом спору, і продовжує відкрито безперервно володіти даним майном протягом 10 років. Тому є всі підстави для визнання права власності за позивачкою на вказаний будинок за набувальною давністю, в зв'язку з чим і звернулися до суду.

ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про виселення без надання іншого житлового приміщення, вказуючи, що згідно рішення виконкому Великоолександрівської райради від 12.12.89 року НОМЕР_1 він є власником житлового будинку АДРЕСА_1. В 1990 р. відповідачка за погодженням з ОСОБА_4 - його матір'ю, вселилася в даний будинок в якому і проживає до цього часу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, залишила заповіт на старшу сестру, яка вимагає його виселення. У власний будинок вселитися не може, оскільки там проживає відповідачка із сім'єю. Декілька разів він звертався до відповідачки про добровільне виселення із належного йому будинку. Однак, по даний час вона займає дане житлове приміщення, в зв'язку з чим він змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивачка, представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали і пояснили, що з 1990 року вона разом із сім'єю стала проживати у будинку АДРЕСА_1. Даний будинок був придбаний її бабусею, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак право власності на даний будинок отримав її дядько - відповідач. Він знав що позивачка проживає у належному йому будинку разом із сім'єю. Питання про виселення не ставилося. Весь цей час позивачка проводила ремонтні роботи в будинку, користувалася присадибною земельною ділянкою, сплачувала податки. Минуло більше 10 років з дня вселення її з сім'єю до будинку, тому, згідно діючого законодавства, є всі підстави для визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Просять позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні вимоги не визнав і пояснив, що позивачка з 1991 року по сьогоднішній день проживає у належному йому будинку по АДРЕСА_1. Він же в даний час проживає у будинку поАДРЕСА_2, який належав його покійній матері. Згідно заповіту даний будинок перейшов у спадщину до його сестри ОСОБА_5.

Остання виганяє його з батьківської хати. Оскільки йому немає де проживати він має намір повернутися до належного йому будинку по АДРЕСА_1, де проживає позивачка. Ніхто не має права позбавити його права власності на належне йому майно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_2 позовні вимоги про виселення в судовому засіданні підтримав і пояснив, що він проживає по АДРЕСА_2 в батьківській хаті Коли померла мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 то його старша сестра ОСОБА_5 поставила питання про його виселення, оскільки мати заповідала їй цей будинок. Він не наполягав би на виселенні, якби позивачка, яка є донькою сестри не вимагала звільнити батьківську хату. А оскільки йому при таких обставинах нема де жити, він вимушений звернутися до суду з позовом про виселення сім'ї позивачів зокрема: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, її чоловіка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та дітей:             

ОСОБА_7  ІНФОРМАЦІЯ_4,

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5

Відповідачка, представник відповідачки позовні вимоги в судовому засіданні не визнали і пояснили, що відповідачка із сім'єю проживає у даному будинку більше 10 років. Вселилася в будинок з відома позивача, який до цього часу ніяких претензій до неї не мав. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що в 1990 році ОСОБА_1 із сім'єю вселилися до будинку АДРЕСА_1, зробили ремонт, побудували гараж, кухню, сарай і погріб, і постійно проживають в цьому будинку.

Свідок   ОСОБА_11 дав аналогічні пояснення.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи суд приймає до уваги слідуюче.

Позивачкою ОСОБА_1 поставлена вимога про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю. Дана норма передбачена діючим Цивільним Кодексом, введеним в дію з 1 вересня 2005 року. Саме з цього моменту слід рахувати строк необхідний для визнання права власності на майно за набувальною давністю.

В зв'язку з цим позивачка не має права на визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 і позовні вимоги її задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 фактично уклав з ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення. Згідно даного договору відповідачка разом із сім'єю проживала у будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачеві на праві власності. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності від 18 грудня 2002 року. Тому позивач має право ставити питання про виселення відповідачки та її сім'ї із належного йому житлового приміщення. Із пояснено позивача слідує, що він декілька раз звертався до відповідачки про добровільне виселення із будинку, попереджав, що має намір вселитися в будинок. Дана обставина відповідачкою підтверджена в судовому засіданні. Згідно діючого житлового законодавства виселення із займаного жилого приміщення проводиться добровільно або в судовому порядку. В судовому засіданні встановлено, що відповідачка відмовляється добровільно виселитися із біденку АДРЕСА_1. Тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, ст. 99, 109 ЖК України, суд

виpішив:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за позовом до ОСОБА_2 щодо визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Великоолександрівського району Херсонської області за набувальною давністю.

Виселити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2,

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 1ІНФОРМАЦІЯ_5 без надання іншого житлового приміщення із будинку по АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів, апеляційну скаргу -протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження через райсуд до Апеляційного суду.

СУДДЯ                      В.О.КОВАЛЬ.