№ 2-57/07 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2007 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Забуранного Р.А.
при секретарі Вороні т.п.
за участю позивача У., відповідача Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом У., до Ф., про стягнення боргу за договором позики,-
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом звернувся У., до Ф., про стягнення боргу за договором позики, вказавши, що 30 жовтня 2006 року відповідач по справі взяв у нього в борг одну тонну вугілля та дрова на загальну суму 650 гривень та зобов'язався повернути борг в сумі 650 гривень до кінця листопада 2006 року. Вказаний факт підтверджується розпискою, написаною власноручно відповідачем від 30 жовтня 2006 року. До даного часу відповідач йому борг не повернув, на неодноразові звернення до відповідача останній кошти в сумі 650 гривень не повертає. Просить суд стягнути з відповідача суму боргу 650 гривень та його витрати, які він поніс у зв'язку з розглядом справи всього на загальну суму 808,50 гривень.
Позивач в судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що 30 жовтня 2006 року відповідач узяв у нього в борг одну тону вугілля та дрова на загальну суму 650 гривень, про що написав власноручно розписку в якій зазначив, що поверне борг до кінця листопада 200 6 року. Однак на неодноразові звернення до відповідача про повернення боргу останній гроші не повернув. Просив суд стягнути з відповідача 650 гривень боргу, 51 гривню сплаченого ним судового збору, 7, 50 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 100 гривень на правову допомогу, всього на загальну суму 808,50 гривень.
Відповідач в судовому засіданні позову не визнав та вказав, що у жовтні 2006 року вони з позивачем домовилися, що останній залишить йому вугілля і дрова, а він поверне йому вказане майно 650 грн., про вказане ним власноручно була написана розписка в якій він вказав що до кінця листопада 2006 року поверне позивачеві борг в сумі 650 грн., та не заперечував проти задоволення позову.
Заслухавши згадані пояснення та вивчивши письмові матеріаль справи суд вважає за необхідне задовольнити позов за такими обставинами.
Статтею 104 6 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму) позики або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1047 ЦК України - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, ч. 2 ст. 1051 ЦК України встановлено, що якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержанні позичальником від позикодавця або були одержанні у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що ЗО жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем була укладена угода позики у відповідності до якої позивач взяв на себе обов'язок передати відповідачеві одну тонну вугілля та дрова, вартістю 650 гривень, а відповідач зобов'язався в строк до кінця листопада 2006 року повернути позивачеві борг в сумі 650 гривень. Вказаний факт підтверджується письмовою розпискою відповідача від 30 жовтня 2006 року , написаною ним власноручно, на що він в ході судового розгляду не заперечував. Вказане підтверджується оригіналів вищезазначеної розписки, поясненнями сторін та сумніву у суду щодо достовірності та належності наданих доказів не викликає.
Позивач виконав умови вказаного договору та передав відповідачеві вугілля та дрова, а відповідач на порушення вимог ч. 1 ст. 104 9 ЦК України у відповідності до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому
позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором кошти в сумі 650 гривень у строк до кінця листопада 2006 року не повернув.
Дані обставини, крім вищевказаних доказів, підтверджуються свідченням свідків Г., Ш., В., М., які в ході судового розгляду підтвердили факт отримання відповідачем від позивача вугілля та дров та наявність домовленості про повернення відповідачем за вказане майно 650 гривень, про що відповідачем була власноручно написана розписка.
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь -які фактичні дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір ч. З ст. 60 ЦПК України.
Крім того, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ч. 1 ст. 212 ЦПК України).
Суд критично ставиться до пояснень відповідача, свідків ОСОБА_1, та М., про домовленість про погашення боргу за вугілля та дрова шляхом надання послуг позивачеві, оскільки як беззаперечно встановлено в судовому засіданні при укладенні договору позики від 30 жовтня 2006 року відповідач брав на себе обов'язок повернути борг до кінця листопада 2006 року та умовами даного договору не було обумовлено про погашення боргу відповідача перед позивачем шляхом надання послуг.
Договір позики від 30 жовтня 2006 року, укладення якого підтверджується власноручно написаної відповідачем розписки від вказаної дати в установленому законом порядку недійсним не визнаний, що не дає суду підстав для не врахування письмової розписки від 30 жовтня 2006 року в якості належного доказу.
Враховуючи викладене, та те, що відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про укладення зазначеної вище угоди та написання власноручного написання розписки від 30 жовтня 2006 року під впливом обману, насильства або під впливом тяжкої обставини суд вважає за необхідне позов
задовольнити, стягнувши з відповідача суму боргу по вищевказаному договору позики в розмірі 650 гривень.
Судові витрати в сумі 51 гривні - судового збору, 7,50 гривень сплати за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у відповідності до ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача.
Суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на надання правової допомоги, що підтверджується довідкою завідуючого Новомиргородською юридичною консультації від 01.02.2007 року в розмірі 100 гривень на підставі ст. 84 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1046, 1047,1049 -1051 ЦК України, ст.ст. 57-66, 88, 208-209,212, 214-215 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позов У., до Ф., про стягнення боргу за договором позики боргу задовольнити.
Стягнути Ф., на користь У., 650 гривень основного боргу: 51 гривню - судового збору; 7,50 гривень витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та 100 гривень витрат на правову допомогу, всього на загальну суму 808,50
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 2 95 ЦПК України.