КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.05.10 Справа № 8/211
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Жук Г. А.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
за участю:
від позивача: Горобець М.А., дов. №74 від 21.12.2009 року,
від відповідача 1: Вербова Т.М., дов. №1 від 02.01.2010 року,
від відповідача 2: не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Алтазар»на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року
за заявою Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Алтазар», м. Полтава,
про перегляд за нововиявленими обставинами
рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року
у справі №8/211 (суддя Плеханова Л.Б.)
за позовом закритого акціонерного товариства «Юнікон», м. Дніпропетровськ,
до 1. Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Алтазар», м. Полтава,
2. фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, м. Луганськ,
про стягнення 86 481,15 грн. -
встановив:
У травні 2008 року ЗАТ «Юнікон»(позивач, замовник) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»(відповідач 1, перевізник) та до ФОП ОСОБА_5 (відповідач 2, експедитор) про стягнення 86 481,15 грн. (т. 1 а.с. 2-4).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 позов ЗАТ «Юнікон»до Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»та до ФОП ОСОБА_5 про стягнення 86 481,15 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»та ФОП ОСОБА_5 на користь ЗАТ «Юнікон»солідарно 86 481,15 грн. Присуджено до стягнення з Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»на користь ЗАТ «Юнікон»432,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь ЗАТ «Юнікон»432,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (т. 1 а.с. 88-92).
Рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі №8/211 (т. 1 а.с. 146-153) та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року у справі №8/211 (т. 1 а.с. 227-234).
Ухвалою Верховного Суду України від 09.04.2009 року у справі №8/211 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року у справі №8/211 (т. 1 а.с. 248).
У грудні Українсько-Німецьке ТОВ «Алтазар» звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 за нововиявленими обставинами (т. 2 а.с. 2-5).
Мотивуючи вказану заяву відповідач 1 посилається на ст. 112 ГПК України та на вирок Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 (т. 2 а.с. 6-11) по звинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, який було змінено ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р. (т. 2 а.с. 12-14), та згідно яких ОСОБА_7 було засуджено до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Вказані обставини Українсько-Німецьке ТОВ «Алтазар»вважає нововиявленими та просило суду скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211 заяву Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 залишено без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 залишено без змін.
Не погодившись з винесеною ухвалою, Українсько-Німецьке ТОВ «Алтазар»подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211 та рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог та видати в порядку ст. 122 ГПК України поворотний наказ у зв’язку з повним виконанням наказу господарського суду Полтавської області від 21.10.2008 року.
Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач 1 стверджує, що обставини, встановлені вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 по звинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р. є нововиявленими, оскільки встановлені вже після прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211. Також, як зазначає скаржник, має місце потрійне стягнення збитків як з кожного з відповідачів окремо та в повному обсязі –Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»і ФОП ОСОБА_5, так і безпосередньо з винної особи –ОСОБА_7
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що обставини, встановлені вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 по звинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р., не є нововиявленими, а посилання відповідача 1 на такі обставини є безпідставними.
У своєму відзиві відповідач 2 зазначає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду вона не вбачає та просить апеляційний господарський суд розглянути справу №8/211 за її відсутності.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 року у справі №8/211 апеляційну скаргу Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.04.2010 року.
Згідно розпорядження в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року склад колегії суддів у справі №8/211 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мазур Л.М. та Жук Г.А.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року розгляд справи №8/211 відкладено на 14.05.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представників обох відповідачів.
В судовому засідання 14.05.2010 року представник відповідача 1 підтримала вимоги апеляційної скарги. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Відповідач 2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, згідно свого відзиву на апеляційну скаргу просила суд розглянути справу №8/211 за її відсутності.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Вказана стаття не містить переліку обставин, котрі слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи. Тому у вирішенні цих питань слід керуватися правилами ст. 43 ГПК щодо оцінки доказів.
Зі змісту наведеної статті вбачається, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
На підставі ст. 112 ГПК судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення у справі №8/211, залишене без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2008 року у справі №8/211 та постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року у справі №8/211, було прийнято господарським судом Полтавської області 12.08.2008 року.
Вирок Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 по звинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України набрав законної сили після винесення 03.09.2009 року апеляційним судом Харківської області ухвали у справі №11-1371/2009р. по звинуваченню ОСОБА_7
Вказаними судовими рішеннями у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_7 встановлено, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6, створивши організовану злочинну групу з розподілом ролів, разом розробили злочинну схему, у відповідності з деталями якої, через пошукову систему «Інтернет»підшуковували підприємства та диспетчерів, які надавали відомості про необхідність перевезення різноманітних вантажів, потім надавали вказану інформацію диспетчерам та представникам підприємств про вантажні автомобілі та водіїв, які повинні перевезти товарно-матеріальні цінності, підшуковували підприємства, на які можливо було ставити під завантаження автомобілі, а отримавши вантаж, його вивозили, заволодівши ним шляхом обману та зловживання довірою, але відвозили його не в те місце, куди офіційно він повинен був доставлятись, а іншим покупцям, яким реалізовували викрадений вантаж за заниженими цінами, розподіляючи між собою грошові кошти, виручені від реалізації викраденого.
Під час досудового слідства і розгляду справи в суді ОСОБА_7 повністю визнав епізод заволодіння майном позивача –ЗАТ «Юнікон».
Отже, судовими рішеннями у кримінальній справі по звинуваченню ОСОБА_7, які набрали законної сили після прийняття рішення господарським судом Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211, встановлено юридичні факти щодо обставин втрати належного ЗАТ «Юнікон»вантажу (металопрокату), який було передано ФОП ОСОБА_5 (в якості експедитора) та Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»(в якості перевізника) для виконання договору №2/11-5 від 02.11.2007 року надання послуг експедирування з перевезення вантажів автотранспортом.
На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, обставини, встановлені вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р., є нововиявленими, оскільки встановлені вже після прийняття рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211, а тому не могли бути відомі Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар», та мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині встановлення особи (ОСОБА_7Я.), винної у заподіянні збитків ЗАТ «Юнікон»у зв’язку із втратою вантажу.
Однак, на переконання апеляційного господарського суду, зазначені вище обставини не можуть вплинути на правильність та законність рішення господарського суду Полтавської області від 12.08.2008 року у справі №8/211 виходячи з наступного.
Судовими рішеннями у справі №8/211 встановлено, що 02.11.2007 року між ЗАТ «Юнікон»та ОСОБА_5 було укладено договір №2/11-5 надання послуг експедирування з перевезення вантажів автотранспортом, згідно умов якого ФОП ОСОБА_5 зобов’язувалася організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, визначених договором (договір експедирування, т. 1 а.с. 12).
Згідно розділу 1 договору експедирування, перевізником визначено Українсько-НІмецьке ТОВ «Алтазар», перевезення здійснить водій ОСОБА_8 на автомобілі Сканія, державний номерний знак НОМЕР_1 з державним номерним знаком причепа НОМЕР_2. Окрім цього, договір експедирування містить підпис та відтиск печатки ФОП ОСОБА_5, що свідчить про прийняття останнім зобов’язань по договору експедирування до виконання в обсязі, визначеному вказаним договором.
На виконання своїх зобов’язань по договору експедирування ФОП ОСОБА_5 було подано Українсько-Німецькому ТОВ «Алтазар»заявку-договір, згідно умов якої ФОП ОСОБА_5 доручає перевізнику прийняти вантаж для ЗАТ «Юнікон»(заявка-договір, т. 1 а.с. 13). Заявка-договір містить підписи та відтиски печаток ФОП ОСОБА_5 та Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар», що свідчить про прийняття ними зобов’язань по заявці-договору до виконання в обсязі, нею визначеному.
03.11.2007 року Українсько-Німецьке ТОВ «Алтазар»в особі водія ОСОБА_8 прийняло вантаж ЗАТ «Юнікон» в смт. Партизанське загальною масою 19,6 т на загальну суму 62 406,23 грн. для доставки його в м. Полтава, що підтверджується товарно-транспортними накладними №ЮБ00000015 та №ЮБ00000016 та додатками до них (т. 1 а.с. 14-15 та 16-17 відповідно).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Але вантаж в пункті призначення ЗАТ «Юнікон»не отримано, оскільки згідно вироку Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 та ухвали апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р. вантажем ЗАТ «Юнікон»шляхом шахрайських дій заволодів ОСОБА_7
Частиною 1 ст. 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Автомобільний перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо він доведе, що сталося через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок: а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача); б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться; в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі; г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні; д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми (ст. 133 Статуту автомобільного транспорту УРСР).
Матеріали справи №8/211, а також вирок Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 по звинуваченню ОСОБА_7 та ухвала апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р. не містять відомостей про зазначені вище обставини.
Згідно ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Як вже зазначалося, ФОП ОСОБА_5 та Українсько-Німецьке ТОВ «Алтазар»в особі водія ОСОБА_8 03.11.2007 року прийняло вантаж ЗАТ «Юнікон», однак вантаж ЗАТ «Юнікон»Українсько-Німецьким ТОВ «Алтазар»в особі водія ОСОБА_8 було доставлено не за адресою, вказаною в заявці-договорі та товарно-транспортних накладних на вантаж, а за іншою адресою. Тобто, вантаж ЗАТ «Юнікон»було втрачено саме з вини ФОП ОСОБА_5 та Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар».
Враховуючи обставини справи, а також вимоги ст. 526, 526 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що встановлені вироком Київського районного суду м. Харкова від 19.10.2008 року у справі №1-612/08/10 та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03.09.2009 року у справі №11-1371/2009р., є нововиявленими, однак, вказані обставини не припиняють зобов’язань ФОП ОСОБА_5 та Українсько-Німецького ТОВ «Алтазар»перед ЗАТ «Юнікон»щодо належного транспортування та доставки вантажу ЗАТ «Юнікон», а також не звільняють експедитора та перевізника згідно ст. 924 ЦК України від цивільно-правової відповідальності за втрату такого вантажу.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104, 105, 112 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу Українсько-Німецького товариства з обмеженою відповідальністю «Алтазар»на ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 року у справі №8/211 залишити без змін.
3. Справу №8/211 повернути до господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Мазур Л. М.
Жук Г. А.
Дата відправки