КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
11.05.10 Справа № 02-03/152/18
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Корсакової Г.В.,
суддів: Майданевича А.Г.,
Рудченка С.Г.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.
за участю представників:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: не з’явились;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 року
по справі № 02-03/152/18 (суддя Кошик А.Ю.),
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м. Київ
до Обухівської міської ради, м. Обухів, Київська обл.
про визнання рішень недійсними, зобов’язання вчинити дії
в с т а н о в и в :
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. у справі № 02-03/152/18 позовні матеріали Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 повернуто позивачеві без розгляду на підставі п. п. 3, 4 ст. 63 ГПК України.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 р. у справі № 02-03/152/18 скасувати, матеріали справи направити на розгляд господарському суду Київської області. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги.
На підставі апеляційної скарги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 року, згідно зі ст. ст. 53, 93, 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 02.04.2010 р. відновлено строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки їх участь в судовому засіданні обов’язковою не визнавалась, а наявних в матеріалах справи документів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Обухівської міської ради про визнання недійсним рішення ХІХ сесії Обухівської міської ради 5-го скликання від 27.09.2007р., яким затверджено результати конкурсу з надання в оренду земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки площею 1,6 га в районі виробничих споруд м. Обухів Приватному підприємству «Логістичний комплекс», та про зобов’язання Обухівської міської ради прийняти рішення про укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,6 га в районі виробничих споруд м. Обухів з позивачем на наступній сесії після набуття чинності рішення суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.02.2010р. позовну заяву Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 повернуто без розгляду на підставі п. п. 3, 4 ст. 63 ГПК України. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- позивачем необґрунтовано вимогу про визнання недійсним рішення (про затвердження конкурсу) з посиланням на відповідні норми законодавства, які при його прийнятті порушено і які передбачають можливість визнання такого рішення недійсним;
- оскільки, позивач ставить у позовній заяві дві вимоги, це свідчить про те, що у позовній заяві об’єднано два позови, а тому позивач має сплатити державне мито по 85 грн. за кожну вимогу.
Проте, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що ухвала від 15.02.2010р. прийнята господарським судом Київської області з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
Статтею 63 ГПК України передбачений перелік підстав повернення позовної заяви та доданих до неї документів, який є вичерпним і розширенню не підлягає.
Відповідно до п. 3 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
За змістом вказаної норми суддя повертає позовну заяву з посиланням на пункт 3 названої статті, лише у разі, якщо в її тексті відсутній виклад обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, відсутнє посилання на докази, що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві та відсутній обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, остання містить виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 з посиланням на докази, що підтверджують ці обставини.
Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що позивачем необґрунтовано вимогу про визнання недійсним рішення з посиланням на відповідні норми законодавства, які при його прийнятті порушено і які передбачають можливість визнання такого рішення недійсним, не можуть бути підставою для повернення позовної заяви на підставі п.3 ст.63 ГПК України.
З огляду на зазначене, судова колегія вважає неправомірним повернення позовної заяви на підставі п.3 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Стаття 45 ГПК України передбачає, що позовні заяви оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Відповідно до п.п. «б»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру розмір ставки державного мита становить 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн.
Як вбачається з позовної заяви Фізична особа –підприємець ОСОБА_2 просить визнати недійсним рішення ХІХ сесії Обухівської міської ради 5-го скликання від 27.09.2007р., яким затверджено результати конкурсу з надання в оренду земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення матеріалів вибору земельної ділянки площею 1,6 га в районі виробничих споруд м. Обухів Приватному підприємству «Логістичний комплекс», та зобов’язати Обухівську міську раду прийняти рішення про укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,6 га в районі виробничих споруд м. Обухів з позивачем на наступній сесії після набуття чинності рішення суду.
Таким чином, в позовній заяві об’єднано дві вимоги, що мають немайновий характер.
Висновок місцевого господарського суду про те, що в позовній заяві об’єднано два позови не ґрунтується на положеннях Господарського процесуального кодексу України відповідно до ст. 58 якого в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами.
Посилань на порушення позивачем зазначених правил об’єднання вимог, оскаржувана ухвала не містить.
Згідно з п. 4.6. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998р. № 02-5/78 (із змінами та доповненнями) у разі якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов’язаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
До матеріалів позовної заяви Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 додано квитанцію № 23 від 03.02.2010р., згідно якої за подання даного позову сплачено державне мито в розмірі 85 грн.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність сплати позивачем державного мита по 85 грн. за кожну вимогу.
З огляду на зазначене, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду Київської області від 15.02.2010 року прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 4 ст. 106 ГПК України апеляційна інстанція, у випадках скасування ухвали про повернення позовної заяви, передає справу на розгляд місцевого господарського суду.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 року підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи на розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101 –106 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 року у справі № 02-03/152/18 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 15.02.2010 року у справі № 02-03/152/18 скасувати.
3. Матеріали справи № 02-03/152/18 направити на розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Г.В. Корсакова
Судді: А.Г. Майданевич
С.Г. Рудченко
Дата відправки 27.05.10