ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2010 р. Справа № 2-а-2551/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
Суддів: Сауляка Юрія Васильовича
Загороднюка Андрія Григоровича
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
у відсутності представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправними дій та стягнення заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню в загальній сумі 330930,62 грн. за період з січня 2006р. по 01.06.2010р.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що він є суддею Апеляційного суду Вінницької області. Вважає, що на порушення статті 130 Конституції України, частини 3 статті 11 Закону України "Про судоустрій України" відповідачами у справі було протиправно допущена заборгованість по заробітній платі за період з січня 2006р. по 01.06.2010р.
Так, позивач зазначив, що його посадовий оклад, починаючи з 01.01.2006 року, неправомірно обрахувався виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 332 грн., встановленої Постановою КМУ України №865 від 03.09.2005 року. Свою позицію мотивує тим, що пункт 4-1 вказаної Постанови, в якому передбачається розмір мінімальної заробітної плати для обчислення посадових окладів суддів, не відповідає та суперечить діючому законодавству, зокрема, Конституції України та Закону України "Про судоустрій України", крім того, вищезазначений пункт Постанови було скасовано постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., що набула законної сили.
З огляду на викладені в позовній заяві обставини, ОСОБА_2 просить визнати протиправними дії відповідачів щодо допущення заборгованості по заробітній платі та щомісячного грошового утримання; стягнути з ДСА України на його користь 122286,62 грн. заборгованості по заробітній платі та 208644 грн. заборгованості по щомісячному грошовому утриманню з врахуванням компенсації у зв’язку з порушенням строків їх виплати та зобов’язати Міністерство фінансів України та Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету для Державної судової адміністрації України.
В судове засідання позивач не з’явився, попередньо надавши суду відповідну письмову заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними матеріалами.
Аналогічну заяву надав і четвертий відповідач у справі - Апеляційний суд Вінницької області.
Решта відповідачів - Міністерство фінансів України, Державна судова адміністрація України та Головне управління державного казначейства України в судове засідання не з’явились, жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи її розгляд без участі уповноважених представників не подали, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені завчасно та належним чином, доказом чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Крім того, представник державного казначейства України надав суду заперечення проти адміністративного позову від 29.06.2010р. №5-13/3636-11728 в якому зазначив, що відповідно до ст. 99 КАСУ строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом встановлюється в один рік з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, інтересів. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав пропущення ним строку звернення до суду, оскільки позивач мав можливість та повинен був дізнатися про порушення своїх праві. Тому, згідно ст. 100 КАСУ наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні позову, за умови якщо на цьому наполягає одні зі сторін.
За даних обставин, беручи до уваги положення частини 4 статті 128 КАС України справу розглянуто на підставі наявних у ній доказів без участі представників відповідачів.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, оцінивши та дослідивши наявні в ній докази у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач 17.12.1993р. обраний на посаду судді Вінницького апеляційного суду та виконує свої обов’язки з 04.01.1994р. по даний час.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не оспорюється наявність обставин, встановлених у рішенні Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року. Крім того, є встановленим той факт, що відповідні перерахунки розміру заробітної плати позивачу проведені не були.
Щодо розміру заявлених позовних вимог суд дослідив подані позивачами розрахунки сум заборгованості заробітної плати та щомісячного грошового утримання. Судом також досліджено рішення кваліфікаційної комісії суддів Вінницької області, довідки про величини індексів інфляції за 2008, 2009, 2010 роки.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У державному бюджеті для реалізації цього завдання окремо визначаються видатки на утримання судів та оплату праці суддів. Організаційне забезпечення судів загальної юрисдикції покладено на Державну Судову Адміністрацію України та її територіальні управління.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення судді.
У відповідності до ст. 11 Закону України "Про статус суддів" та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень ч. 1 та ч.2 ст. 126 Конституції України та ч.2 ст. 3 Закону України "Про статус суддів" визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування
03.09.2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 865 "Про оплату праці суддів", якою було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих Спеціалізованих судів, апеляційних і місцевих судів згідно з додатку 1-6. Посадові оклади, передбачені цією Постановою встановлювались, виходячи із кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.р пунктом 4-1 такого змісту: "Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться."
Однак, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, що набула законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. у справі за позовом ОСОБА_4 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного Казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року визнано протиправною та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. згадані судові рішення залишено без змін.
Таким чином, суд вважає, що рішеннями вказаних вище судів відновлено в повному обсязі Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів" у співвідношенні посадових окладів до розміру мінімальної заробітної плати, яка набрала чинності з 01.01.2006 року. Тобто, розмір посадового окладу суддів повинен встановлюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати помноженому на відповідний коефіцієнт (для суддів - 9; для заступника голови суду - 9,5) та змінюватись відповідно зі зміною розміру заробітної плати.
Так, законами України "Про державний бюджет України" на 2006, 2007, 2008, 2009 роки та Законом України від 20.10.2009р. за № 1646-VІ "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" встановлені наступні розміри мінімальної заробітної плати: у 2006 році з 01.01.- 350 грн., з 01.07. –375 грн., з 01.12. –400 грн.; у 2007 році з 01.07. - 420 грн., з 01.12. –450 грн.; у 2008 році з 01.01. - 515 грн., з 01.04. –525 грн., з 01.10.2008 р. –545 грн., з 01.12.2008 р. –605 грн.; у 2009 році: з 01.01.09 р. - 605 грн., з 01.04.09 р. - 625 грн., з 01.07.09 р. - 630 грн., з 01.10.09 р. - 650 грн., з 01.11.09 р. - 744грн.; у 2010 році з 01.01.2010 р. - 869 грн., з 01.04.2010 р. - 884 грн.
В рішенні Конституційного Суду України від 24.06.1999 року № 6-рп/99 у справі про фінансування судів зазначено, що видатки державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією України і не можуть бути скорочені органами законодавчої або виконавчої влади нижче того рівня, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя згідно із законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів" гарантії незалежності суддів не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів гарантується державою.
В рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, справа № 1-15/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), положення ч.1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Конституції України у взаємозв'язку із положеннями ст. 11, 44 Закону України "Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади, який Верховна Рада України повинна врахувати, приймаючи Державний бюджет України на відповідний фінансовий рік. Зменшення (в тому числі шляхом зупинення дії окремих нормативних актів) видатків Державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і незалежного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрожувати реалізації гарантованого Конституцією України права людини і громадянина на судовий захист.
Статтею 123 Закону України "Про судоустрій України" визначено, що розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений.
З викладеного випливає, що норми, які регулюють матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені відповідно ст. ст. 44, 45 Закону України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
При цьому судом з’ясовано, що нарахування заробітної плати позивачу проводилось без врахування відповідних положень, тобто не на підставі, що передбачено Конституцією та законами України, у зв’язку з чим утворилась відповідна заборгованість за період з 01.07.2008р. по 01.06.2010р. включно.
Крім того, судом встановлено, що позивач одержує щомісячне грошове утримання працюючого судді з 01.01.2006р., яке передбачене статтею 44 Закону України "Про статус суддів" та Наказом ДСА України № 81 від 24.07.2009р.
Оскільки щомісячне грошове утримання працюючого судді нараховується із сум щомісячної заробітної плати, яка з 01.01.2006р. по даний час не відповідала вимогам постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р., то і по щомісячному грошовому утриманню позивачу допущена заборгованість.
Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" передбачена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" встановлено, що починаючи з березня 2003 року індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Таким чином за втрату частини заробітної плати і частини щомісячного грошового утримання у зв’язку з порушенням термінів її виплати позивач має право на компенсацію та індексацію.
Відповідно до проведених розрахунків апеляційного суду Вінницької області, сума заборгованості по заробітній платі разом з компенсацією за втрату чистини зарплати за період з 01.01.2006р. по 01.06.2010р. включно, яка підлягає виплаті позивачу становить 122286,62 грн.
Сума заборгованості перед позивачем по щомісячному грошовому утриманню разом з компенсацією за втрату частини грошового утримання за період з 01.07.2008р. по 01.06.2010р. включно становить 208644 грн.
У своєму позові ОСОБА_2 вважає, що допущення вказаної заборгованості виникло у зв’язку з протиправними діями відповідачів. Однак з таким твердженням суд погодитись не може. Ніяких активних дій спрямованих на порушення прав та інтересів позивача відповідачі не вчиняли, навпаки, при здійсненні відповідних перерахунків останні фактично бездіяли.
На думку суду, причиною невиплати вказаних коштів є бездіяльність Державної судової адміністрації України та Міністерства фінансів України.
Так, згідно ст. 126 Закону України "Про судоустрій України" Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Відповідно ч. 2 п. 1 до Указу Президента України "Про Положення про Державну судову адміністрацію України" від 3 березня 2003 року на Державну судову адміністрацію України покладено обов’язок щодо організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи, а ч. 4 п. 3 передбачає, що основним завданням ДСА України є здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників судів.
Крім того, п. 4 Положення встановлено, що ДСА України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: готує матеріали для формування пропозицій до державного бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування; виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Так як Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів передбачених в Державному бюджеті на утримання суддів, тому несе відповідальність за фінансове забезпечення кожного суду. А оскільки остання не виконала в повному обсязі вимог постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р. щодо нарахування та виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання позивачам, в її діях вбачаються очевидні ознаки бездіяльності, яка виходячи з обставин справи є протиправною.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. №1837, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень ст. 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно ст. 35 Бюджетного кодексу України організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Мінфін відповідно до покладених на нього завдань і повноважень на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Міністерству фінансів України як державному органу був відомий зміст постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів", а відтак, аналізуючи бюджетні запити розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, відповідач 1 мав би перевірити їх відповідність вимогам зазначеної постанови та здійснити відповідне коригування.
Суд відмічає, що ці чинники не були поза межами контролю держави в особі її органів і, отже, визнає відповідальність Міністерства фінансів України за ситуацію, що склалася.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять.
Оскільки невиплата позивачу заробітної плати та щомісячного грошового утримання пов’язана із бездіяльністю ДСА України, Міністерства фінансів України, яким при формуванні проектів Державних бюджетів на 2008-2010 роки не було враховано відповідність бюджетних запитів ДСА України вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. з врахуванням постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., суд, з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за необхідним вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати таку бездіяльність першого та другого відповідача протиправною.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що права та інтереси позивача слід захистити та стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню судді Слободяну К.Б. в загальній сумі 330930,62 грн. за період з 01.01.2006р. по 01.06.2010р.
При цьому жодних протиправних дій чи бездіяльності Головного управління Державного казначейства України та апеляційного суду Вінницької області щодо допущення заборгованості по заробітній платі позивачу судом не встановлено, а тому в задоволенні позову до цих відповідачів необхідно відмовити.
Як передбачено ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищенаведеного, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі заробітної плати та щомісячного грошового утримання з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати та щомісячного грошового утримання працюючому судді Слободяну Костянтину Борисовичу.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2006 - 2010 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів".
Стягнути з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню за період з січня 2006р. по 01.06.2010р. з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати та частини щомісячного грошового утримання на користь ОСОБА_2 в загальній сумі 330930 грн. (Триста тридцять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 62 коп.), з яких 122286,62 грн. заборгованість по заробітній платі та 208644 грн. заборгованість по щомісячному грошовому утриманню.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 12.07.10
Суддя (підпис) Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддів: Сауляк Юрій Васильович (підпис)
Загороднюк Андрій Григорович (підпис)
З оригіналом згідно:
Суддя
Секретар