Справа № 33-289 Головуючий в суді 1 інстанції – Бобкова Н.В.
Категорія – ст.5 ЗУ "Про боротьбу з корупцією" Доповідач – Літвінов Є.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 року м. Київ
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Літвінов Є.В.
за участю ОСОБА_3
прокурора Кукса М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2010 року, –
В С Т А Н О В И В:
Згідно постанови судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2010 року
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Біла Церква, Київської області, українець, гр. України, освіта вища, приватний підприємець, директор ПП "ОСОБА_3", з 27.01.2010 року по 01.03.2010 року виконував обов’язки голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 91, одружений, має доньку 1997 року народження, проживає за адресою: АДРЕСА_1
притягнутий до адміністративної відповідальності за п. "г" ч. 2 ст.5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" і його піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень.
Відповідно до зазначеної постанови, ОСОБА_3 в період часу з 27.01.2010 року по 01.03.2010 року, працював на посаді голови окружної виборчої комісії територіального виборчого округу № 91 Київської області, яка була створена постановою ЦВК від 27.01.2010 року № 152 "Про формування складу окружних виборчих комісій територіальних виборчих округів з виборів Президента України для організації та проведення повторного голосування 7 лютого 2010 року" та являвся посадовою особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Він був посадовою особою, якому було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у названий період часу, являвся розпорядником коштів Державного бюджету України, що виділяються на їх утримання і був державним службовцем.
Згідно акту ревізії № 11-31/3 від 01.03.2010 року, проведеною перевіркою встановлено, що членам Окружної виборчої комісії № 91 проведено незаконне нарахування та виплата заробітної плати за день повторного голосування і в дні підведення підсумків (з 07.02.2010 року по 09.02.2010 року) – із розрахунку 12% від мінімальної заробітної плати в розмірі 869,0 гривень.
Натомість, відповідно до роз’яснень Міністерства праці та соціальної політики від 03.02.2010 року № 98/13/84-10 розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2010 року становить 744 грн. до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік".
Зазначена норма узгоджується ст.10 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України у Законі про "Державний бюджет України" на відповідний рік, а зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України є чинними, виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, який не прийнятий.
Внаслідок застосування при обрахунку заробітної плати розміру мінімальної заробітної плати – 869 грн., попри законодавчо визначеній суми 744 грн., на час проведення ревізії виникла різниця в незаконно нарахованій та виплаченій заробітній платі на загальну суму 61377,44 грн., крім того на суму різниці в заробітній платі нараховано внесків до державних цільових фондів на суму 22341,39 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 обґрунтовується незаконність постанови, необхідність її скасування та прийняття нової постанови.
В судовому засіданні апелянт підтримав свою скаргу, підтвердив доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, уточнивши в судовому засіданні, що справу провадженням треба закрити за відсутністю в його діях події та складу правопорушення.
Вислухавши пояснення апелянта в апеляційному суді, прокурора, який заперечував у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3, пояснивши при цьому, що при складанні адміністративного протоколу та у постанові судді помилково вказана ч.2 ст. 5, треба було вказати ч.3 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією", вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за таких обставин:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 2763/2, ОСОБА_3 обвинувачують у скоєні правопорушення, передбаченого п. "г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Як убачається з оскаржуваної постанови суду від 31 березня 2010 року ОСОБА_3 визнаний винним у порушенні п. "г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Згідно Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 року частина 2 ст. 5 викладена в наступній редакції "Обмеження, передбачені у пунктах "б" і "в" частини першої цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю."
Тобто в частині другій ст. 5 даної норми Закону відсутній п. "г", за яким ОСОБА_3 обвинувачувався та визнаний винним.
Таким чином, в діях ОСОБА_3 відсутня подія адміністративного правопорушення, передбаченого п. "г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".
Окрім того, ОСОБА_3 обвинувачувався та визнаний винним у тому, що він являючись державним службовцем, будучи уповноваженою на виконання функцій держави, у зв"язку з виконанням таких функцій надав незаконні переваги членам ОВК ТВО № 91 під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень – узагальненого штатного розпису та єдиного кошторису видатків на загальну суму 61377, 44 грн.
У даному контексті термін "незаконні" слід розуміти як такі, що суперечать Конституції та законам України. Отже, незаконні переваги можуть бути надані фізичним або юридичним особам під час підготовки або прийняття як підзаконних правових актів, тобто таких, які приймаються на підставі закону, у відповідності до закону і на його виконання, так і законів, які мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).
Правовий акт - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. За своєю правовою (владно-регулятивною) природою акти поділяються на нормативно-правові (правотворчі), правотлумачні (правороз'яснювальні, інтерпретаційні) і правозастосовні (індивідуально-правові). Останні не мають нормативного характеру, оскільки не є загальнообов'язковими (вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Нормативно-правовий акт - це прийнятий уповноваженим органом держави у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норму права, має загальний, спеціальний чи локальний характер, застосовується неодноразово та забезпечується за допомогою заохочувальних інструментів права або шляхом встановлення санкцій.
Від інших правових актів нормативно-правовий акт відрізняється тим, що він, по-перше, включає норми права, які встановлюють, змінюють або скасовують права і обов'язки певних суб'єктів, по-друге, ці норми мають загальний характер. Ці ознаки не притаманні іншим правовим актам.
Під рішеннями слід розуміти будь-які підзаконні право-роз'яснювальні або правозастосовні письмові або усні акти компетентних органів держави або їх посадових осіб.
Підготовка нормативно-правових актів та рішень включає в себе процес внесення пропозицій про їх розробку або зміну, підготовку відповідних проектів (попередніх та доопрацьованих), пояснювальних записок та фінансових обґрунтувань до них і внесення змін до цих проектів.
Підготовка нормативно-правового акта та рішення здійснюється з дотриманням спеціальної процедури, яка у багатьох випадках регламентована відповідними правовими актами.
Прийняття нормативно-правових актів та рішень передбачає процес голосування і подальшого підписання (якщо вони приймаються таким шляхом) або їх простого підписання чи оголошення посадовою особою, а також їх державної реєстрації, якщо вона передбачена законодавством.
Переваги, про які йдеться мова у Законі України "Про боротьбу з корупцією", - це матеріальні або інші вигоди, привілеї, виключні права на що-небудь, пільги.
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_3 немає складу правопорушення, яке виражається в тому, що він являючись державним службовцем, будучи уповноваженою на виконання функцій держави, у зв"язку з виконанням таких функцій надав незаконні переваги членам ОВК ТВО № 91 під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень – узагальненого штатного розпису та єдиного кошторису видатків на загальну суму 61377, 44 грн., так як в його діях не вбачається викладених ознак даного правопорушення.
У відповідності до ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 про притягнення його до відповідальності за порушення п. "г" ч.2 ст. 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" та накладення на нього штрафу у сумі 255 грн. – скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 - закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя:
З оригіналом згідно:
Суддя Є.В. Літвінов