Справа № 22ц-4069/2010                 Головуючий  у 1-й інстанції Зінченко О.М.                                                                                                            Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

        05 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          головуючого судді Приходька К.П.,

          суддів Даценко Л.М., Волохова Л.А.,

          при секретарі Вішик О.Ю.,

розглянувши   у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на рішення Обухівського районного суду Київської області від  02 березня 2010 року у справі за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої споруди, -

встановила:

У листопаді 2009 року міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, в якому посилався на те, що в ході перевірки було встановлено, що відповідачі на власних земельних ділянках загальною площею 2,931 га з цільовим призначенням ведення індивідуального садівництва, для комерційного використання та ведення особистого селянського господарства, розташованих в с. Підгірці Обухівського району Київської області, самовільно без належного дозволу розпочали будівництво споруди, що підтверджується актом перевірки та приписом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області. За виявлене порушення відповідачка ОСОБА_2 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 96 КУпАП.

Оскільки будівництво споруд проводиться на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без належного дозволу та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, у зв’язку з чим їх перебудова є неможливою, то вони підлягають знесенню.

Просив зобов’язати відповідачів знести самовільно збудовану споруду в с. Підгірці Обухівського району Київської області на земельних ділянках загальною площею 2,931 га з підстав, передбачених ст. ст. 375, 376 ЦК України, ст. ст. 14, 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 27 Закону України "Про планування і забудову територій", ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність".

    Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.  

    В апеляційній скарзі міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що управління державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не є особою, уповноваженою державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, тому пред’явлення прокурором даного позову в їх інтересах, як і в інтересах держави, на думку суду є безпідставним.

Крім того, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України ні прокурор, ні інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області не довели чим порушені права держави та не надали доказів про істотні порушення будівельних норм і правил, при яких перебудова споруди є неможливою.    

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян або держави в суді, у випадках, визначених Законом.

Згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Зазначеним Законом прокурору надано право самостійно визначати підстави для представництва у судах, форму його здійснення, а також здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.  

З огляду на положення статті 45 ЦПК України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором у суді інтересів держави є самостійним видом представництва, що передбачене законом, прокурор самостійно визначає й обґрунтовує в заяві, в чому полягає необхідність такого представництва.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє у суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв’язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову, та зазначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов’язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, та 140 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

 Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області подаючи позов та апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, як територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, тобто органу державної влади (ст. ст. 6, 13 Конституції України), якому державою делеговані повноваження державного архітектурно-будівельного контролю  та нагляду у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури  (ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність") та державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій (ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій" та ст. 24 Закону України "Про основи містобудування") зазначав, що пред’явлення даного позову спрямовано на захист інтересів держави і зумовлено тим, що відповідно до ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави і органи прокуратури, здійснюючи нагляд за додержанням і застосуванням законів фізичними особами, підприємствами, установами, організаціями, зобов’язані вживати заходів до усунення виявлених порушень вимог законодавства в даному випадку шляхом пред’явлення позову в інтересах держави.  

Крім того, прокурором зазначено про порушення відповідачами ст. ст. 375, 376 ЦК України, ст. 22 Закону України "Про основи містобудування", ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" щодо права власника на забудову земельної ділянки та на виконання будівельних робіт, отримання дозволу на виконання будівельних робіт та набуття права власності на зведені будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

    Таким чином, оскільки міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до суду в межах наданих йому ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України та ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" повноважень і мотивував підстави представництва, висновок суду про відсутність у нього належних повноважень та не надання доказів порушення прав держави не ґрунтуються на законі.    

Згідно ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно преамбули Закону України „Про основи містобудування” від 16.11.1992 року з наступними змінами та доповненнями цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

          За змістом ст. 22 Закону України „Про основи містобудування”, забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

    Право на забудову (будівництво) полягає  у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об"єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

    Згідно преамбули Закону України „Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 року з наступними змінами та доповненнями цей Закон встановлює правові і організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

          За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій” будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими планами забудови, містобудівною та проектною документацією.

За змістом ч. 1, ч. 4 та ч. 5 ст. 24 зазначеного Закону фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об"єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов’язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл  на будівництво об"єкта містобудування ( далі – дозвіл на будівництво).

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об"єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення  одночасно є дозволом на будівництво цього об"єкта.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 та 11 ст. 29 зазначеного Закону дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об"єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Контроль за виконанням будівельних робіт здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.  

Встановлено, що згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 23.10.2008 року ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,9600 га та 0,8400 га, розташованих на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, від 25 липня 2008 року вона є власником земельних ділянок площею 0,0185 га та 0,2212 га, розташованих в с Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 6, 7, 11, 12).

Згідно державних актів на право власності на земельні ділянки від 23.10.2008 року ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 0,2455 га та 0,2455 га, розташованих на території Підгірцівської сільської ради с. Підгірці Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для комерційного використання (а. с. 8, 9).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 2.04.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки площею 0,4003 га, розташованої на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а. с. 10).

В позові позивач посилається на те, що відповідачі на даних земельних ділянках здійснюють самовільне будівництво споруди.

 Зазначені обставини підтверджуються наступними доказами: актами перевірок Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області від 25.07.2008 року та від 5.12.2008 року, згідно яких на земельних ділянках здійснюється будівництво багатоповерхового будинку каркасного типу в с. Підгірці на березі "Блакитного озера" та чотирьох споруд різного ступеня завершення; приписом № 20 від 30.07.2008 року, згідно якого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області пропонувала ОСОБА_3 припинити будівельні роботи у зв’язку з аварійним станом будинку; актом-приписом від 18.06.2009 року; постановами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області № 321 від 26 березня 2009 року та № 1191 від 05.05.2009 року, згідно яких на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 850 грн. за порушення вимог містобудівного законодавства. (а. с. 13-20)

Відповідачі відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України не надали суду доказів тим обставинам, що  вони здійснюють будівництво зазначених споруд згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими планами забудови, містобудівною та проектною документацією, з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, з належним дозволом на будівництво, належно затвердженим проектом та дозволом на виконання будівельних робіт, тобто у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 375 ЦК України, ст. 22 Закону України „Про основи містобудування” та ст. ст. 23, 24 Закону України „Про планування і забудову територій”.

    За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 376 ЦК України відповідачами здійснюється самочинне будівництво вищезазначеного нерухомого майна з істотним порушенням будівельних норм і правил, у зв’язку з чим їх перебудова є неможливою і вони підлягають знесенню.  

    Висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав доказів про істотні порушення будівельних норм і правил, при яких перебудова споруди є неможливою, є безпідставними, оскільки відповідачі не надали суду жодного доказу на підтвердження належного дозволу на будівництво, належно затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів , -

вирішила:

    Апеляційну скаргу міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від  02 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на рішення Обухівського районного суду Київської області від  02 березня 2010 року у справі за позовом міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої споруди задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести самовільно збудовану споруду в с. Підгірці Обухівського району Київської області на земельних ділянках загальною площею 2,931 га.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.  

Головуючий

Судді