Справа № 22ц-2723/2010р. Головуючий в 1 інстанції: Горбатенко О.В.
Категорія - Доповідач – Коротенко Є.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: судді Коротенка Є.В.
суддів: Заіка В.В., Медведєвої Л.П.,
при секретарі – Міняйленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И Л А:
В червні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, в якому просила стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 за період з 01.01.2004 року по 01.06.2009 року у сумі 89828 гривень 63 копійки, посилаючись на наступне.
20.08.1994 року вона уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_1. Від шлюбу у них є син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 16.10.2001 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Дитина після розірвання шлюбу залишилась проживати разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. У 2001 році позивачка подала до Сєвєродонецького міського суду позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 Згідно постанови Сєвєродонецького міського суду від 16.05.2001 року ОСОБА_1 був зобов'язаний сплачувати аліменти на користь позивачки на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі ? частини від всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 16.05.2001 року. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином аліменти не сплачував. Станом на 01.05.2009 року за ним значиться заборгованість по аліментам за період з 01.01.2004 року по 01.05.2009 року у сумі 9006 гривень 34 копійки. Враховуючи те, що відповідач знав про те, що він зобов'язаний сплачувати аліменти за вказаною постановою суду та він в будь-якому випадку мав певні засоби для свого існування у цей період, позивачкавважає, що заборгованість з аліментів утворилася саме з вини відповідача, тобто з причин повністю від нього залежних. Тому за період з 01.01.2004 року по 01.06.2009 року станом на 01.06.2009 року ОСОБА_1 за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 89828 гривень 63 копійки.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2010 року зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 були задоволені. Суд стягнув з відповідача на користь позивачки пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини за період з 01.01.2004 року по 01.06.2009 року у сумі 89828 грн. 63 коп.
Не погодившись з цим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до нього відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник у цей період не працював, заборгованість визначається, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.
Відповідно частини 1 статті 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Із матеріалів справи убачається, що в період з 01.01.2004 року по 01.05.2009 року відповідач дійсно сплачував аліменти на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість по сплаті аліментів (а.с.17-18).
Але, на думку колегії суддів, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, суд першої інстанції не врахував, що боржник не був належним чином повідомлений державним виконавцем про наявність конкретної суми заборгованості (у відповідному розмірі) по сплаті аліментів, йому державним виконавцем не був встановлений строк погашення такої заборгованості, оскільки саме з цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.
У розписці ж відповідача від 23.01.2007 року, яка міститься в матеріалах справи на а.с.62, не зазначено розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів та не вказано встановалений державним виконавцем строк погашення такої заборгованості.
Крім того, усупереч вимогам статей 10, 57, 60, 137, 212, 213 ЦПК України, поза увагою суду першої інстанції залишились пояснення відповідача про відсутність у нього матеріальної можливості належним чином сплачувати аліменти, оскільки він постійного місця роботи не мав, як і не мав іншого постійного доходу.
Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у п.22 своєї постанови від 15 травня 2006 року № 3 „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи .
Належних достатніх доказів наявності такої вини ОСОБА_1 у матеріалах справи не міститься.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України, п ідставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а згідно із п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України - невідповідність висновків суду обставинам справи.
З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень п.п.2,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст. 303, 307, 311, 314,315 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 березня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: