Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 4066 / 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Федорець С.В.

                                                                            Суддя-доповідач:                   Онищенка Е.А.                                      

РІШЕННЯ

Іменем України

«08 » липня  2010 року.                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Онищенка Е.А.

Суддів:                     Подліянової Г.С.

                                            Маловічко С.В.

При секретарі:         Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу   Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області   на  постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області  від 11 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.

В позовній заяві зазначав, що відповідно до ст.. 1 Закону України від 18.11.2004 року „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Згідно ст. 6 цього Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на вищевикладене просив визнати відмову відповідача року в нарахуванні і виплати щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2009 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою судді Якимівського районного суду Запорізької області  від 11 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено.

Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області викладену в листі № 2355-Ф/05 від 17.12.2009 року у здійсненні перерахунку і виплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі  Запорізької області здійснити перерахунок позивачу підвищення пенсії згідно ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 01.01.2009 року по 11.02.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка виплачена у цей період.

               Не погоджуючись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області  подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати  та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

               Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи  скарги та матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

            Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач відповідно до абз.1 ч.1 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується відміткою у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу П Закону України № 107-УІ „Про державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” було викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії складав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Задовольняючи позовні вимоги за період з 01.01.2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.

Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав  підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2009 рік, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.

Отже аналогічні  доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.

З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.

Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.

З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернувся 01 лютого 2010 року.

Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні –лютому 2010 року останній суду не надав.

В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Зважаючи на те, що станом на 01 лютого 2010  року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень – лютий 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.

За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні – лютому  2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області  задовольнити частково.

         Постанову судді Якимівського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2010 року по цій справі змінити  в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.

         В іншій частині постанову залишити без змін.

           Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: