АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2695/10 Головуючий у 1 інстанції: Мінасов В.В.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Онищенка Е.А.
суддів: Подліянової Г.С.
Маловічко С.В.
при секретарі Вол чанова І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов’язання зробити перерахунку,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
В позові зазначала, що вона є отримувачем пенсій та дитиною війни, якому відповідач в 2006-2009 роках не призначив та не проводив нарахування щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " у зв'язку з тим, що Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік" була призупинена дія ст. 6 цього Закону, а в 2008,2009 роках виплата щомісячного підвищення до пенсії проводилася в меншому розмірі. Відповідач з 01.01.2006,01.01.2007,01.01.2008,01.01.2009 років не призначив зазначене підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Конституційним Судом України прийнято рішення 09.07.2007 року про визнання неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" про призупинення дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та 22.05.2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення про визнання неконституційним пункту 41 Розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України за 2008 рік», яким було внесено зміни в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати його здійснити перерахунок та виплатити надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час.
Пропуск строку звернення до суду за захистом порушеного права позивач наявністю у нього поважних причин не мотивував, зазначаючи разом з тим, що про порушення свого права на отримання підвищення до пенсії їй стало відомо від інших осіб.
Постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2010 року позов задоволено частково. Зобов'язано УПФУ в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 19 січня 2009 року по 02 лютого 2010 року. В решті позивних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушенням норм матеріального права просить постанову суду першої інстанції змінити, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальних захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги за період з 19 січня 2009 року, суд правильно виходив з того, що ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у вказаному році не була обмежена у дії.
Доводи відповідача про відсутність виплат у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України суд обґрунтовано не визнав підставою для відмови у задоволенні вимог про перерахунок за 2009 рік, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищеннями, в тому числі при відсутності достатніх коштів за рахунок власних з наступним їх погашенням з Державного бюджету України.
Отже аналогічні доводи апеляційної скарги про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії колегія не вважає підставою для скасування правильного по суті судового рішення, зважаючи на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Згідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, посилання суду на необхідність при обрахуванні підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є правомірним, враховуючи, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком. Висновок суду не суперечить вимогам ч.7 ст. 9 КАС України.
З урахуванням наведених обставин постанова суду щодо зобов’язання відповідача дорахувати і виплатити позивачеві передбачені законом надбавки за 2009 рік відповідає вимогам закону і скасуванню не підлягає.
Ухвалюючи ж рішення про донарахування і виплату надбавок за 2010 рік, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ст. 104 КАС України передбачений судовий захист вже порушеного права особи, а спори на майбутнє суд вирішувати не вправі.
З відповідним позовом про захист порушеного права позивач звернулась 19.01.2010 року.
Допустимих доказів про порушення пенсійним фондом права позивача на отримання грошової надбавки у січні-лютому 2010 року остання суду не надала.
В ст. 95 Конституції України визначено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які витрати держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається з 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Зважаючи на те, що станом на 19.01.2010 року (дати звернення позивача до суду) строк виплати надбавки за січень-лютий 2010 року ще не сплинув, Державний бюджет України на 2010 рік ще не був затверджений, достатніх підстав для висновку про порушення відповідачем вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2010 році суд першої інстанції не мав.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо порушення Пенсійним фондом прав позивача у січні-лютий 2010 року є завчасним, а тому оскаржувана постанова відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині кінцевого періоду перерахунку та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити .
Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02 лютого 2010 року у цій справі змінити в частині кінцевого періоду донарахування та виплати підвищення до пенсії, тобто до 31 грудня 2009 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий:
Судді: