ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 68/10

    В И Р О К

Іменем України

28 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарях                                                     Загорулько О.С., Шестопал А.О.  

             за участю: прокурорів                     Ландаря Є.О., Попок О.В.,

захисників     ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,   ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6        

потерпілих                             ОСОБА_7, ОСОБА_8,                                              ОСОБА_9    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві кримінальну справу  по обвинуваченню

                            ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює,  не судимого та

    ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, ніде не працює,  не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187  КК України,

    ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця і мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює,  не судимого   та

    ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця і мешканця АДРЕСА_4, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, ніде не працює,  в силу статті 89 КК України не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

      Е п і з о д № 1. 8 січня 2009 р., приблизно о 23 год. 00 хв.,  підсудний ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб з підсудним ОСОБА_10, перебуваючи на території СШ № 19, що по вулиці Калініна, 8 в м. Полтаві, через яку вони проходили, з метою заволодіння чужим майном, вчинили відкрите заволодіння чужим майном, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_9, нанісши йому удари та збивши з ніг, після чого забрали у нього з кишені мобільний телефон  «Sony Ericsson W 610i» вартістю 935 грн., завдавши йому збитку на вказану суму. Заволодівши мобільним телефоном, вони втекли з місця скоєння злочину та розпорядились викраденим на власний розсуд.  

  Е п і з о д № 2. 11 січня 2009 р., приблизно о 24 год. 00 хв.,  підсудний ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб з підсудними ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, неподалік від будинку № 16, що по бульвару Боровиковського в м. Полтаві, повз який вони в той час проходили, з метою відкритогго заволодіння чужим майном, вчинили напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_8, нанісши йому удари в область обличчя і голови, збивши таким чином з ніг, від чого він знепритомнів. Після цього вони почали обшукувати його одяг та відбирати належне йому майно. В цей час потерпілий прийшов до свідомості і тоді з метою подолання його можливого опору йому було знову нанесено удар, від якого він знепритомнів. Подолавши таким чином здатність потерпілого до вчинення опору вони заволоділи його гаманцем з грішми в сумі 100 гривень, мобільним телефоном «Nokia-6230i» вартістю 525 грн., з картою оператора мобільного зв’язку «Джинс» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 25 грн., флешкартою об’ємом 512 Мб вартістю 80 грн., кросівками вартістю 455 грн., завдавши йому збитку на загальну суму 1210 грн. Внаслідок застосування насильства потерпілому згідно висновку судово-медичного експерта № 245 від 17 лютого 2009 р. були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, перелому кісток носу, крововиливу, садна шкіри перенісся, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Е п і з о д № 3. 13 січня 2009 р., приблизно о 21 год. 30 хв.,  підсудний ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб з підсудними ОСОБА_10 та ОСОБА_13, перебуваючи на території ЗОШ № 31, що по вулиці Героїв Сталінграду, 5 в м. Полтаві, з метою відкритого заволодіння чужим майном, вчинили напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого ОСОБА_7, нанісши йому чисельні удари в різні ділянки голови та тулубу, збивши таким чином з ніг та подолавши його можливий опір. Після цього вони заволоділи його мобільними телефонами «Nokia-6080» вартістю 425 грн., «Nokia N70» вартістю 1800 грн., а також цифровим фотоапаратом «Panasonik-Lumix» вартістю 1000 грн., завдавши йому збитку на загальну суму 3225 грн. Внаслідок застосування насильства потерпілому згідно висновку судово-медичного № 954 від 22 травня 2009 р.  були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: переломів внутрішньої стінки правої ортиті, перелому декількох сот правої решіткової кістки, кісток носу, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, гематоми м’яких тканин голови, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини стиснуті в кулаки, нога людини у взутті, або інші предмети з подібною характеристикою, можливо в строк та при обставинах, вказаних потерпілим, кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

Допитані в ході судового слідства по справі підсудні ОСОБА_10 і ОСОБА_13 винуватими себе у вчиненні інкримінованих їм злочинів і заявлений по справі цивільний позов не визнали, а підсудні ОСОБА_14 та ОСОБА_12 визнали частково і показали:

          - підсудний ОСОБА_10 , що 8 січня 2009 року, приблизно о 23 год., він з підсудним ОСОБА_11 повертався додому і йшли від «Мотелі» в напрямку вулиці 23 Вересня. Попереду них йшли двоє невідомих, які сварились між собою. Коли наблизились до них, то почули нецензурну лайку, яка лунала від них. Побачивши їх, невідомі почали висловлюватись і на їх адресу нецензурно. У відповідь ОСОБА_11 пішов битись сам на сам з потерпілим ОСОБА_9 Він в цей час відійшов в бік розмовляти з іншим. Після бійки ОСОБА_11 підійшов до них, а потерпілий, з яким він бився, залишився сидіти на лавці. Вони з ОСОБА_11 пішли. Дійшовши до алмазного заводу, вони розійшлись по домівках. Через день-два він дізнався від ОСОБА_13, що ОСОБА_11 продав йому мобільний телефон «Sony Ericsson W 610i», який, як йому стало відомо, був відібраний ним у потерпілого. Від суми, за яку ОСОБА_11 реалізував телефон, йому він дав 100 грн.

    11 січня 2009 р., приблизно о 24 год., він з трьома іншими підсудними гуляли на ринку, що в мікрорайоні «Огнівка», та хотіли купити там цигарок. Оскільки кіоски вже були зачинені, то він підійшов до потерпілого ОСОБА_8 попросити закурити. Той в грубій формі відмовив йому в цьому. Після цього він також нагрубив йому, висловившись на його адресу брутально.  У відповідь потерпілий замахнувся, щоб нанести удар, але він ухилився і наніс йому два удари кулаком в область обличчя. Потерпілий впав і знепритомнів. В цей час підбігли інші підсудні, які не бачили бійки, і запитали, що трапилось. Після того як він розповів їм про це, ОСОБА_11 нахилився до потерпілого і витягнув у нього з кишені портмоне і мобільний телефон «Nokia 6230і», після чого вони всі втекли з місця скоєння злочину. Добігли до алмазного заводу, де розгледіли, що в портмоне не було грошей. Там він вже побачив, що ОСОБА_12 тримав в руках кросівки фірми «Аdidas». Він зрозумів, що це були кросівки потерпілого. Після цього вони всі розійшлись по домівках. Мобільний телефон залишився у ОСОБА_11, а кому дістались кросівки, йому невідомо. Потерпілому удари він наносив не з метою заволодіння майном, а із-за того, що той його образив.

13 січня 2009 р., приблизно о 21 год. 30 хв., він спільно з ОСОБА_13 і ОСОБА_11 йшли по вулиці героїв Сталінграду в напрямку Мотелі. Проходячи через спортивне поле школи № 31, побачили потерпілого ОСОБА_7, який йшов їм назустріч. Побачивши його, підсудний ОСОБА_11, нічого не кажучи, відокремився від них і пішов назустріч потерпілому. Приблизно на відстані 20 м від них між підсудним ОСОБА_11 і потерпілим зав’язалась бійка. Коли вони наблизились до місця бійки, то потерпілий повалив на землю ОСОБА_11 і зразу ж наніс йому, ОСОБА_10, удар кулаком в обличчя, від чого він також впав на землю, а потерпілий почав битися з ОСОБА_13 В цей час він піднявся з землі, підбіг до них з тим, щоб відтягнути потерпілого від ОСОБА_13 Разом з ОСОБА_11 вони нанесли потерпілому приблизно п’ять ударів кулаками і ногами в область тулуба кожний, після чого той відпустив ОСОБА_13 і вони втрьох почали втікати, а потерпілий погнався за ними. Гнався він приблизно 100 м, після чого зупинився. Вони після цього дійшли до алмазного заводу і там попрощавшись, розійшлись по домівках. Наступного дня підсудний ОСОБА_11 під час зустрічі подарував йому мобільний телефон «Nokia 6080» чорного кольору, сказавши при цьому, що телефон належить йому.

    В ході досудового слідства він давав інші показання і визнавав свою вину у вчиненому, так як до нього застосовувались недозволені методи досудового слідства – його били та застосовували протигаз. Працівники міліції диктували йому зміст показань, які він повинен був давати. Це робили оперативні працівники міліції, прізвищ яких він не пам’ятає. Відбувалось це в ІТТ. Про ці дії він скаржився слідчому, але той не вживав ніяких заходів. Тому показання, які він давав в ході досудового слідства не відповідають дійсності. З ним було проведено відтворення обстановки і обставин події злочину, де він показував місця скоєння злочину і розповідав про обставини їх скоєння, але йому також зміст цього підказували оперативні працівники. Показання, в яких він визнавав вину, йому давали вже просто підписати, а не він їх викладав. Виходячи з цього, він просить не приймати їх до уваги.

    - підсудний ОСОБА_13 в ході судового слідства показав, що 11 січня 2009 р., приблизно о 23 год., ОСОБА_11 запропонував купити у нього  за 300 грн. мобільний телефон «Sony EricsonW610i», сказавши, що телефон належить  його другу. Він зайшов додому, взяв гроші в сумі 500 грн., після чого пішли додому до ОСОБА_11 забирати зарядний пристрій і навушник. Оскільки у ОСОБА_11 не було здачі, то вони пішли на Станіславський ринок. ОСОБА_10, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 залишились біля ринку, а він пішов всередину, щоб розміняти гроші. Розмінявши, він вийшов з ринку, віддав ОСОБА_11 300 грн. В цей час ОСОБА_10 відокремився від всіх і направився в бік потерпілого ОСОБА_8 Підійшовши до нього, ОСОБА_10 наніс потерпілому удар кулаком в область обличчя. Після цього до ОСОБА_10 зразу ж побіг ОСОБА_11 Він з ОСОБА_12 також підійшов до місця, де відбувались ці події і побачив, що ОСОБА_11 обшукує кишені потерпілого. Зрозумівши, що той хоче вкрасти у потерпілого речі, він вирішив не бути причетним до цього і піти звідти геть. Що відбувалось далі, він не бачив, так як відійшов на певну відстань.  Скоро його догнали всі троє підсудних і вони всі пішли до алмазного заводу. Там він побачив, що у ОСОБА_12 були під курткою кросівки фірми «Аdidas», а у ОСОБА_11 мобільний телефон «Nokia 6230і». Все вкрадене троє підсудних розділили між собою, як саме він не бачив. Після цього всі розійшлись по домівках.

    13 січня 2009 р., приблизно о 22 год., він, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 йшли від Садів-1 через територію СШ № 31 в напрямку «Мотелі». На стадіоні школи ОСОБА_11 пішов вперед. Коли порівнявся з потерпілим ОСОБА_7, який йшов їм назустріч, ОСОБА_11 наніс йому удар кулаком в область обличчя. Після удару потерпілий почав втікати і кричати, що його грабують та кликати на допомогу. Пробігаючи повз них, потерпілий штовхнув ОСОБА_10 і той упав. Тоді потерпілий схопив за куртку його, ОСОБА_13 Незважаючи на те, що він просив відпустити його, заявляючи, що не має відношення до того, що відбувається, потерпілий продовжував його утримувати. Тоді він наніс йому два удари ногою по нозі. Однак, і після цього потерпілий його не відпускав. В цей час він побачив, як хтось наносив удари потерпілому в область спини. Потерпілий впав. Він, злякавшись, відбіг в бік і звідти побачив як ОСОБА_11 діставав щось у потерпілого з кишені, що саме той дістав, він не бачив і після цього всі вони, злякавшись, побігли в напрямку «Мотелі», звідки і розійшлись по домівках. Пізніше він дізнався, що у потерпілого було забрано мобільний телефон, який в послідуючому ОСОБА_11 подарував ОСОБА_10 та фотоапарат.

    Заявив, що на досудовому слідстві він обмовив себе як і інших підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів і визнавав свою вину у цьому внаслідок застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства з боку оперативних працівників міліції. Слідчий знав про застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства, так як він говорив йому про це, але ніяких заходів для запобігання цьому він не вживав. Наполягає на притягненні оперативних працівників міліції, які застосовували до нього недозволені методи досудового слідства до кримінальної відповідальності, але заяву писати про це відмовляється, не вбачаючи в цьому сенсу і вважаючи, що за результатами її перевірки буде прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за їх протиправні дії.

    - підсудний ОСОБА_11 в ході судового слідства показав, що 8 січня 2009 р., приблизно о 23 годині, він проводив додому підсудного ОСОБА_10 Коли проходили через територію школи № 19, то зустріли двох п’яних чоловіків. Ті на їх адресу висловились нецензурною лайкою. Йому це не сподобалось, він зробив зауваження, але вони не припиняли. Тоді він одному з них наніс удар кулаком в область грудної клітини, від чого потерпілий впав на землю. Коли потерпілий лежав на землі, він відібрав у нього мобільний телефон «Sony EricssonW610i». Після цього він провів ОСОБА_10 до магазину, де вони і розійшлись. Мобільним телефоном він покористувався декілька днів і вирішив продати його ОСОБА_13 за 300 грн. Той купив телефон, заплативши йому вказану суму, віддавши її зразу ж неподалік від будинку, в якому проживає.

11 січня 2009 р., приблизно о 22 год.,  він, ОСОБА_10,  ОСОБА_13 та ОСОБА_12 йшли через Станіславський ринок. Пройшовши ринок, ОСОБА_10 відокремився і швидко пішов вперед назустріч потерпілому ОСОБА_8, який йшов в їх напрямку. В якусь мить він побачив, що потерпілий лежить на землі знепритомнілим. Чому так сталося, він не знає. Коли наблизились до місця, де лежав потерпілий, він побачив, що на землі валяється портмоне, яке він підібрав та поклав до кишені. Побачив також, що з кишені потерпілого виглядав мобільний телефон і також витягнув його та поклав собі в кишеню. Заволодівши цими речами, він швидко пішов в напрямку алмазного заводу. Інші підсудні також побігли в тому напрямку. Зупинились біля алмазного заводу. Там він пред’явив для огляду всім портмоне і мобільний телефон, показав їх, щоб всі побачили. Оскільки в портмоне не було грошей, то його він викинув, а мобільний телефон «Nokia 6230і» залишив собі. Після цього всі розійшлись по домівках. Покористувавшись день телефоном, він помінявся ним з своїм братом.

    13 січня 2009 р., приблизно о 23 год., він, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 йшли через стадіон СШ № 31. Коли наблизились до дитячої площадки, він помітив потерпілого, який йшов їм назустріч, і з ним зіткнувся. Від зіткнення його відкинуло назад. Після цього він кинувся на потерпілого і долонею руки наніс йому удар в обличчя. Він захитався, але не впав. Потерпілий повалив його на землю. В цей час він побачив, що ОСОБА_13, зчепившись з потерпілим, натягнув йому куртку на голову і боровся з ним. З куртки випали якісь речі. Він підібрав їх. Це був мобільний телефон «Nokia». Він наніс потерпілому два удари ногою по нозі. Від удару потерпілий впав на землю, відпустивши при цьому ОСОБА_13 Останній та ОСОБА_10 зразу ж побігли, а він оглянув місце, де лежав потерпілий і побачив біля нього фотоапарат, який він підібрав та зразу ж втік з місця скоєння злочину. Неподалік від «Мотелі» вони зустрілись і звідти розійшлись по домівках. Наступного дня він зустрів підсудного ОСОБА_10 і віддав йому мобільний телефон.

    Вину визнає частково, так як тільки забирав речі, а не нападав з метою заподіяння тілесних ушкоджень і заволодіння майном.

    Зазначив, що на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні діянь, яких не скоював і визнавав свою вину у цьому внаслідок застосування щодо нього з боку оперативних працівників міліції недозволених методів досудового слідства. Вважає, що за це вони повинні бути притягнуті до кримінальної відповідальності, але звертатись з заявою про це до прокурора відмовився, не вбачаючи в цьому сенсу.

    - підсудний ОСОБА_12 в ході розгляду справи в суді показав, що 11 січня 2009 р., приблизно о 22 год., він з іншими підсудними проходили повз будинок по вулиці Боровиковського, 16 в напрямку мікрорайону Сади-2. ОСОБА_10 відлучився вбік, сказав, що хоче попросити закурити, а вони продовжили рух в тому ж напрямку. Через декілька хвилин він помітив, що ОСОБА_10 вдарив кулаком потерпілого ОСОБА_8 в обличчя, від чого той впав. Побачивши це, ОСОБА_11 зразу ж побіг до того місця, а він з ОСОБА_13 продовжили йти спокійно. Коли підійшли, то побачили, що потерпілий лежить на землі, а ОСОБА_11 забирає у нього з кишені майно. Заволодівши ним, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 пішов далі, а він зняв з потерпілого кросівки, сховав їх під куртку і так дійшов до алмазного заводу, де зупинились всі. Там ОСОБА_11 оглянув портмоне, в якому грошей не було, телефон залишив собі. Він же залишив кросівки, які зняв з потерпілого, собі.

    Заявив, що на досудовому слідстві обмовив себе і всіх у вчиненні інкримінованих їм злочинів, так як до нього застосовували недозволені методи досудового слідства оперативні працівники карного розшуку. В зв’язку з цим він змушений  був підписати всі процесуальні документи під диктовку. Заяви про притягнення за це працівників міліції до відповідальності писати не буде. Попередньої домовленості про скоєння злочину між ним і іншими підсудними не було. Він не бачив, щоб крім ОСОБА_10 ще хтось наносив удари потерпілому.

    Аналізуючи наведені показання підсудних, суд вбачає в них суперечливість і нелогічність з приводу як обставин нападу на потерпілих, механізму і способу заподіяння їм тілесних ушкоджень, так і обставин заволодіння їх  майном. Суперечливість і нелогічність показань підсудних дає підстави суду прийти до висновку про їх надуманість та розцінити ці показання як такі, що не відповідають дійсності, оскільки спростовуються іншими доказами по справі.

    Оцінюючи таким чином показання підсудних, суд виходить також з їх непослідовності, оскільки кожний із них в ході досудового слідства визнавав свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів, даючи при цьому показання, які в повній мірі відповідали фактичним обставинам справи, встановленим в ході її судового розгляду (підсудний  ОСОБА_10 - т. 1 а. с. 119, т. 2 а. с. 21, 68, 98-101, 106-123, 131-134; підсудний ОСОБА_11 – т. 1 а. с. 120, т. 2 а. с. 22-23, 69, т. 3 а. с. 40-42, 47-61, 68-70; підсудний ОСОБА_13 – т. 1 а. с. 121, т. 2 а. с. 24, 52. 160-162, 170-172; підсудний ОСОБА_15- т. 3 а. с. 89, 92, 96-97). При цьому кожний із підсудних, даючи показання визнавали не тільки факт і обставини, а й мотиви скоєння злочинів, зазначаючи, що вчиняли напади з метою заволодіння майном потерпілих. Кожний із них розповідав про роль інших співучасників злочину і показання про це в повній мірі узгоджувались як між собою, так і з іншими доказами по справі. Підсудні ОСОБА_10 і ОСОБА_11  не тільки розповідали про обставини скоєння злочинів, а й підтвердили це в ході відтворення обстановки і обставин події злочину з їх участю, вказавши при цьому на механізм і спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, які в повній мірі узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз, проведених щодо потерпілих, та показавши місця скоєння злочинів і нападу на потерпілих (т. 2 а. с. 106-110, т. 3 а. с. 47-61). Ніхто із них, даючи показання не заявляв про застосування щодо них недозволених методів досудового слідства. Підсудні ОСОБА_11 і ОСОБА_15 в ході досудового слідства не тільки не заявляли про застосування щодо них недозволених методів досудового слідства і чинення на них психічного тиску з боку оперативних працівників міліції і слідчого, а й визнавали свою вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів при допиті їх з участю захисників (т. 2 а. с. 68-70, т. 3 а. с. 96-97).

    Судом встановлено, що ніхто  із підсудних в ході досудового слідства не був позбавлений права захищатись від пред’явленого обвинувачення всіма встановленими законом засобами, право про що їм було роз’яснено відповідно до ст. 21 КПК України і яким кожний із них в повній мірі скористався на свій розсуд.

    Отже, суд приходить до висновку, що докази вини підсудних на досудовому слідстві були зібрані у визначеному законом порядку відповідно до вимог статей 65 та 66 КПК України, а тому приймає до уваги показання, які вони дали в ході досудового слідства як правдиві та такі, що відповідають дійсності і приймає їх до уваги як такі, покладаючи в основу їх обвинувачення у вчиненому в сукупності з іншими доказами по справі.

    Послідуючу ж їх відмову від визнання своєї вини суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене і приймає їх до уваги тільки в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами, розцінюючи в іншій частині як надумані та такі, що не відповідають дійсності.

    Визнаючи вину підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведеною, суд виходить з наступних доказів.

Е п і з о д № 1

    Потерпілий ОСОБА_9 в ході судового слідства показав, що 8 січня 2009 р., приблизно о 23 год., він з своїм товаришем ОСОБА_16 йшов до нього в гості. Проходили через подвір’я школи № 19. На них напали двоє підсудних і побили його, а коли він впав, то один з них обшукав його кишені і викрав у нього мобільний телефон  «Sony Ericsson W 610i», який він придбав в листопаді 2008 р. за 999 грн. з картою оператора мобільного зв’язку «Ді-джус» вартістю 25 грн., на рахунку якої було приблизно 5 грн. В ході досудового слідства йому було повернуто мобільний телефон, в зв’язку з чим претензій матеріального характеру до підсудних він не має. Погоджується з вартістю мобільного телефону, яку було визначено висновком товарознавчої експертизи.

    Під час досудового слідства потерпілим було надано гарантійний талон на придбаний ним мобільний телефон  «Sony Ericsson W 610i» (т. 2 а. с. 51).

    Згідно протоколу огляду від 27 березня 2009 р. (т. 2 а. с. 53-55) підсудний ОСОБА_17 видав мобільний телефон  «Sony Ericsson W 610i», номер ІМЕІ на якому співпадає з номером ІМЕІ на гарантійному талоні, наданому потерпілим, на підставі чого суд приходить до висновку про належність цього телефону останньому.

    Відповідно до висновку експерта № В-1883/4 від 20 травня 2009 р. (т. 2 а. с. 61) початкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону «Sony Ericsson W 610i» становить 1100 грн., а з урахуванням зносу 935 грн.

    В ході досудового слідства було проведено огляд спортивного майданчика середньої школи № 19 (т. 2 а. с. 70-73), де було вчинено пограбування потерпілого, на який  в ході відтворення обстановки і обставин події злочину як на місце скоєння злочину вказали підсудні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 106-110, т. 3 а. с. 47-61), показавши при цьому також механізм і спосіб заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

    Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_9 за вказаних обставин. При цьому суд приймає до уваги і показання підсудних, які вони з цього приводу давали в ході досудового слідства, визнаючи свою вину у вчиненому. Суд враховує також показання підсудного ОСОБА_11, які він дав в ході судового слідства, визнавши факт нанесення потерпілому удару кулаком та заволодіння його мобільним телефоном, а також показання підсудного ОСОБА_10, дані ним в суді, в яких він зазначив, що наступного дня після нападу на потерпілого від підсудного ОСОБА_17 він дізнався, що той придбав у ОСОБА_11  мобільний телефон  «Sony Ericsson W 610i». Підсудний ОСОБА_17 в суді підтвердив факт придбання у підсудного ОСОБА_11 мобільного телефону  «Sony Ericsson W 610i», який у нього потім було вилучено.

    Оцінюючи характер дій підсудних, суд приходить до висновку, про те, що вони були узгодженими, тобто заздалегідь обумовленими, і спрямованими на заволодіння майном потерпілого, оскільки зразу ж після нанесення ударів потерпілому у нього було відібрано мобільний телефон. На підставі наведеного суд приходить до висновку, що напад на потерпілого підсудні вчинили за попередньою змовою між собою з метою заволодіння його майном, застосувавши для цього насильство.

    Твердження підсудних про те, що причиною нападу на потерпілого явилась його протиправна поведінка, яку він нібито демонстрував, йдучи перед ними по вулиці з іншою особою і лаючись з нею, і дії їх були спрямовані не на заволодіння майном, а на заподіяння тілесних ушкоджень, суд розцінює як надумане, оскільки в ході розгляду справи воно не знайшло свого підтвердження.  

    Отже, виходячи з наведеного, суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні цього злочину.

Е п і з о д № 2

Потерпілий ОСОБА_8  в ході судового  слідства показав, що 11 січня 2009 р., приблизно о 24 год., поставивши автомобіль на стоянку, він повертався додому. Йдучи по вулиці Щепотьєва між будинком № 3-5 і стоянкою, він побачив чотирьох підсудних, які  йшли від СШ № 16 в напрямку ринку Станіславського. Побачивши його, вони змінили напрямок руху і йшли до нього вже не по стежці, а через сніг, вишикувавшись в один рядок всі разом, двоє дещо попереду. Той, хто йшов першим був в червоній куртці. Пройшовши повз нього, потерпілого, він зупинився. Той, хто йшов слідом за ним, був в чорній куртці. Тільки но потерпілий наблизився до нього, він зразу ж наніс йому удар кулаком в обличчя. Зразу ж після цього йому був нанесений удар твердим предметом ззаду по голові. Від отриманих ударів він знепритомнів і що відбувалося далі, він не пам’ятає. Відчував, що обшукували його кишені. Не пам’ятає, як опинився вдома. До тями прийшов саме там. У нього було викрадено гаманець з грішми в сумі до 1000 гривень, мобільний телефон «Nokia-6230i» придбаний ним за рік до цих подій за 1800 грн., кросівки вартості не пам’ятає. Внаслідок побиття йому було заподіяно струс головного мозку, перелом носу. Йдучи додому, порізав ногу. Збитки йому відшкодував лише підсудний ОСОБА_12, інші не відшкодовували. Коли обшукували кишені, то він спробував встати, але йому було нанесено удар, від якого він знову знепритомнів і більше не відчував, що відбувалось. Він впевнений, що підсудні діяли узгоджено, заздалегідь домовившись про це, про що свідчила їх поведінка. Щодо покарання підсудних покладається на розсуд суду. Претензій матеріального характеру до підсудних він не має, цивільний позов по справі не заявляє.

Згідно протоколу огляду місця події злочину від 12 січня 2009 р. (т. 1 а. с. 140-143) на місці скоєння злочину на снігу виявлені чисельні відбитки слідів від взуття, хаотично спрямовані, що є свідченням знаходження там багатьох людей. На це місце в ході відтворення обстановки і обставин події злочину як на місце скоєння злочину вказали підсудні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 106-123, т. 3 а. с. 47-61), показавши при цьому також механізм і спосіб заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 245 від 17 лютого 2009 р. (т. 1 а. с. 154-155) потерпілому ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, перелому кісток носу, крововиливу, садна шкіри перенісся, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Дані тілесні ушкодження могли утворитись в строк i за обставин, на які посилається потерпілий та як від одно- так i не однократної дії травмуючого(их) фактору(ів). Ці тілесні ушкодження утворились від дії тупого(их) предмету(ів) з обмеженою(ими) контактуючою(ими) поверхнею(ями), яким(ими) могли бути i пальці рук стиснуті в кулак, нога людини у взутті, чи будь-який інший предмет з подібною характеристикою.

В ході досудового слідства потерпілий видав гарантійний талон на мобільний телефон «Nokia-6230i» з зазначенням в ньому серійного номеру телефону, який у нього було викрадено підсудними.

Свідок ОСОБА_18 в ході судового слідства показав, що він являється рідним братом підсудного ОСОБА_11 Приблизно в лютому місяці 2009 р. він помітив у брата мобільний телефон «Nokia-6230i», який йому сподобався, а тому запропонував брату провести обмін телефонами. Брат на таку пропозицію погодився. Де брат взяв телефон, йому невідомо. Навесні йому зателефонували працівники міліції, запитали чи є у нього такий телефон, після чого він був вилучений. В послідуючому брат також не пояснював йому, звідки появився у нього цей телефон.

Згідно протоколу огляду  від 29 березня 2009 р. (т. 2 а. с. 1-2) у свідка ОСОБА_18 було вилучено мобільний телефон  «Nokia-6230i», номер ІМЕІ на якому співпадає з номером ІМЕІ на гарантійному талоні, наданому потерпілим, на підставі чого суд приходить до висновку про належність цього телефону останньому.

Відповідно до висновку експерта № 153 від 26 травня 2009 р. (т. 2 а. с. 11-15) залишкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону «Nokia 6230i» з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості може складати 525,00 грн.

В ході обшуку за місцем проживання підсудного ОСОБА_15 8 квітня 2009 р. (т. 2 а. с. 27-28) у нього було вилучено кросівки чоловічі фірми «Аdidas», які при пред’явленні для впізнання потерпілий ОСОБА_8  впізнав як йому належні та ті, які були у нього забрані під час розбійного нападу на нього (т. 2 а. с. 31-33)

Згідно висновку експерта № В-1883/3 від 20 травня 2009 р. (т. 2 а. с. 40) початкова вартість наданих на дослідження кросівок фірми «Аdidas» становить 650 грн., а з урахуванням зносу 455 грн.

 Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку, що на потерпілого підсудними було вчинено розбійний напад з метою заволодіння його майном. Дії підсудних були узгодженими, що свідчить про мотив  нападу, а також про спрямованість умислу кожного із учасників нападу на спільні дії в групі осіб.

Так, потерпілий зазначив, що підсудні, які йшли по стежці, побачивши його, зразу ж направились до нього, вишикувавшись в одну шеренгу. Порівнявшись з ним, вони почали його бити. Це, на думку суду, є свідченням попередньої домовленості на вчинення розбійного нападу.

Тому суд не приймає до уваги твердження підсудних про те, що побиття потерпілого було здійснено не з корисливих спонукань, а з хуліганських мотивів, причиною для чого послужила відмова потерпілого пригостити їх цигарками, а також, що заволодіння його майном відбулося не відкрито, а таємно, оскільки на момент його вилучення потерпілий був знепритомнілим.

Суд розцінює це твердження як надумане, оскільки дії підсудних, які одночасно напали на потерпілого, почавши його бити, свідчать про узгодженість їх дій на подолання можливого опору. Послідуюче притому негайне викрадення у нього майна, суд розцінює як  підтвердження мотиву нападу – заволодіння ним. Тому, незважаючи на стан, в якому перебував потерпілий на момент вилучення у нього майна, при свідомості чи знепритомнілим, суд вважає закінченим злочином, оскільки розбій має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення нападу.

Визнання ж підсудними факту побиття потерпілого та викрадення у нього майна, суд розцінює як визнання факту вчинення злочину проти потерпілого, а заперечення ними обставин та мотивів, як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 та відкритого заволодіння його майном.

Е п і з о д № 3

Потерпілий ОСОБА_7 в ході судового слідства показав, що 13 січня 2009 р., приблизно о 21 год. 20 хв., проходячи через спортивний майданчик школи № 31 в м. Полтаві, він помітив двох невідомих. Коли проходив по майданчику, то хтось з боку наніс йому удар кулаком в обличчя. Коли він повернувся, то його хтось вдарив ззаду, від чого він впав. Після цього його почали бити лежачого. Били його троє осіб. Він декілька раз пробував встати, але його знову збивали з ніг і продовжували бити. Процес побиття тривав 5-10 хв. В процесі побиття він втрачав свідомість. Після того як було подолано його опір у нього з кишені було забрано два мобільних телефони «Nokia N70» вартістю 1800 грн. і  «Nokia 6080» вартістю приблизно 700 грн., а також цифровий фотоапарат «Panasonik» вартістю приблизно 1150 грн. Внаслідок побиття йому було заподіяні тілесні ушкодження, які викладені в висновку судово-медичного експерта. В ході досудового слідства йому було повернуто мобільний телефон «Nokia N70». Інші збитки не відшкодовано. Заявлений по справі цивільний позов підтримав в повному обсязі, зазначивши, що злочинними діями підсудних, крім матеріальної, йому завдано також моральної шкоди, яку він оцінює в 50000 грн. та просить стягнути на його користь з підсудних. Стверджуючи про факт заподіяння йому моральної шкоди, він зазначив, що вона полягає у суттєвому заподіянні шкоди його здоров’ю, тих наслідках, які він пережив у зв’язку з цим, у порушенні звичайного ритму його життя та моральних стражданнях і емоційних переживаннях, які він переніс в зв’язку з цим.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 954 від 22 травня 2009 р. (т. 1 а. с. 111-112) потерпілому ОСОБА_7 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: переломів внутрішньої стінки правої ортиті, перелому декількох сот правої решіткової кістки, кісток носу, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку легкого ступеня, гематоми м’яких тканин голови, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини стиснуті в кулаки, нога людини у взутті, або інші предмети з подібною характеристикою, можливо в строк та при обставинах, вказаних потерпілим, кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеню тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров’я.

В ході досудового слідства потерпілий надав  гарантійний талон на мобільний телефон «Nokia N70» з зазначенням в ньому ІМЕІ та акт придбання цього телефону 19 квітня 2008 р. за 1871 грн. (т. 1 а. с. 10-11), а також касовий чек та податкову накладну (т. 1 а. с. 12-13) на придбання фотоапарату «Panasonik» за 1190 грн.

Згідно протоколу огляду  від 19 січня 2009 р. (т. 1 а. с. 19-20) у громадянина ОСОБА_19 було вилучено мольний телефон «Nokia N70», номер ІМЕІ на якому співпадає з номером ІМЕІ на гарантійному талоні, наданому потерпілим, на підставі чого суд приходить до висновку про належність цього телефону останньому.

Свідок ОСОБА_20 в ході судового слідства по справі показав, що 13 січня 2009 року, приблизно о 22 год., він з друзями ОСОБА_21 і ОСОБА_19 гуляли по території стадіону СШ № 31. Коли проходили по стадіону, то знайшли мобільний телефон, який лежав в снігу. Цей телефон взяв ОСОБА_19 Після цього вони розійшлись по домівках і знову зустрілись приблизно через 40 хв. та пішли в комп’ютерний клуб «Флеш», що по вулиці 23 Вересня, де й пробули всю ніч. Наступного дня цей телефон був вилучений у ОСОБА_19 працівниками міліції, так як з’ясувалося, що телефон був крадений.

    Відповідно до висновку експерта № 36 від 9 лютого 2009 р. (т. 1 а. с. 31-34) залишкова вартість наданого на дослідження мобільного телефону «Nokia N70» з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості може складати 1190,00 грн.

    Під час огляду місця події злочину 13 січня 2009 р. (т. 1 а. с. 14-18) було виявлено в’язану шапку потерпілого, яка залишилась на місці скоєння злочину під час розбійного нападу на нього.

    В ході досудового слідства  підсудні ОСОБА_10 і ОСОБА_11  під час  відтворення обстановки і обставин події злочину вказали на це місце як на місце скоєння злочину, показавши при цьому також механізм і спосіб заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, які в повній мірі відповідають тим, які були встановлені в ході судово-медичної експертизи потерпілого (т. 1 а. с. 110-111).

    Свідок ОСОБА_22 в ході судового розгляду справи показав, що він працює приватним підприємцем і займається скупкою та продажем мобільних телефонів, які були в користуванні.  Приблизно в середині березня 2009 року в один із днів на точці працював його брат ОСОБА_23 Невідомі особи принесли йому в скупку мобільний телефон «Nokia-6080». Він прийняв цей телефон, отримавши від них відповідні документи. Через деякий час з перевіркою прийшли  працівники міліції, яким було надано документи про придбані телефони. Вони по документах на цей телефон знайшли його та вилучили.

    Згідно протоколу огляду від 26 березня 2009 р. (т. 1 а. с. 87-90) свідок ОСОБА_23 видав мобільний телефон «Nokia 6080», вартість якого відповідно до висновку експерта № 152 від 26 травня 2009 р. (т. 1 а. с. 97-101) з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості, можливого розміру втрати якості може складати 425,00 грн.

    Аналізуючи наведені докази з показаннями підсудних, які вони дали в ході судового слідства по справі, суд приходить до висновку, що вони фактично визнали факт нападу на потерпілого в указаному місці, але при цьому зазначили інші обставини нападу та його мотиви, які як це слідує з їх показань, були хуліганськими. Тому суд приймає до уваги в цій частині їх показання, оскільки вони підтверджують не тільки факт їх находження в зазначений час в указаному місці, а й нападу саме на потерпілого ОСОБА_7 Визнання цього факту суд покладає в основу визнання як правдивими їх показань на досудовому слідстві про обставини нападу на нього, в яких вони повністю визнавали факт розбійного нападу. Послідуючу відмову від цього суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за скоєне.

    В зв’язку з цим суд не приймає до уваги їх твердження про те, що оскільки потерпілий не впізнає їх, як і вони його, а на їх переконання, незважаючи на те, що це була темна ніч і ситуація, в якій він піддавшись нападу опинився, не сприяла цьому, повинен був їх впізнати, то вони могли напасти на іншу особу, а потерпілий міг бути підданий нападу інших осіб, які в цей час могли там знаходитися.

    Це, на думку суду, спростовується як показаннями потерпілого, так і підсудних, які в повній мірі узгоджуються не лише в частині, що стосується факту, а й обставин та місця події, про що зазначено вище. Суд враховує, що підсудні на досудовому слідстві не лише визнавали цей факт, а й вказували місце вчинення злочину, що в повній мірі узгоджується з встановленими в суді даними про його вчинення. Показання потерпілого про обставини і мотиви нападу на нього протягом всього часу досудового слідства і розгляду справи в суді є логічно послідовними, а тому суд розцінює їх як об’єктивні та такі, що відповідають дійсності, оскільки вони в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі.

    Суд не вважає, що не виявлення слідчим в ході огляду місця події злочину мобільного телефону, який знайшли інші особи, в яких він був вилучений, є свідченням вчинення цього злочину іншими особами. Таких даних не було встановлено ні в ході досудового, ні судового слідства. Тому це твердження суд розцінює як надумане.

    Зважаючи на характер і узгодженість дій підсудних в ході вчинення нападу на потерпілого, суд вважає, що напад ними було вчинено групою осіб за попередньою змовою між ними з метою заволодіння його майном. Про це свідчить і той факт, що зразу ж після подолання опору потерпілого, вони заволоділи його майном і з місця скоєння злочину втекли.

    Тому суд вважає, що вони вчинили розбійний напад на потерпілого і на підставі наведеного приходить до висновку про доведеність їх вини і по цьому епізоду їх злочинної діяльності.

    Отже, суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

                Суд вважає, що дії підсудних ОСОБА_11 і ОСОБА_10 по епізоду № 1 слід кваліфікувати як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України, а по епізодах № 2 ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_15 і ОСОБА_17 і № 3 ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_17 як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України.

    Кваліфікуючи діяння підсудних за вказаними статтями, суд керується положеннями ч. 1 ст. 275 КПК України про межі судового розгляду, згідно з якою розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.

          Обставинами,  які пом’якшують покарання кожного із підсудних, суд визнає часткове визнання ними своєї вини у вчиненні злочинів, а підсудних ОСОБА_11 та ОСОБА_15 вчинення злочину неповнолітнім та добровільне відшкодування завданого збитку відповідно.

          Обставин, які обтяжують покарання підсудних, суд не знаходить.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу кожного із підсудних та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Зокрема, суд враховує, що вчинені підсудними злочини відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до тяжких.

          Суд враховує також, що ніхто із підсудних не потребує примусового лікування від алкоголізму або наркоманії. Підсудні ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 вперше притягаються до кримінальної відповідальності, а підсудний ОСОБА_17, хоча раніше засуджувався за вчинення злочину, але судимість за це погашена в установленому законом порядку. Кожний із підсудних позитивно характеризується за місцем навчання та проживання, що з урахуванням наведеного вище дає підстави суду розцінити ці обставини як такі, що пом’якшують покарання.

    При призначенні покарання суд враховує також обставини вчинення злочинів кожним із підсудних, особу кожного із них, те, що злочини ними вчинено в складі групи, сприяння розкриттю ними злочинів на стадії досудового слідства, поведінку кожного із підсудних до вчинення злочинів як у побуті, так і за місцем роботи і навчання кожного із них, свідченням чому суд приймає позитивні характеристики на кожного із них, їх минуле, зокрема, відсутність судимостей і адміністративних стягнень у кожного із них, їх матеріальний стан.

    Суд також враховує, що підсудний  ОСОБА_11 являється неповнолітнім, всі інші співучасники злочину є дорослими. Однак, суд враховує, що роль останніх на його участь у вчиненні злочинів була незначною, оскільки він являвся найбільш активним учасником у їх скоєнні, про що свідчить його поведінка при цьому, а також після скоєння злочинів, свідченням чому є  розпорядження здобутим внаслідок вчинення злочинів.

    Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_11,  суд виходить з того, що він являється неповнолітнім, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем навчання і проживання. Ці обставини суд розцінює як такі, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а тому з урахуванням особи підсудного вважає за можливе призначити основне покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України.

    Однак, зважаючи на мету й мотиви, яким керувався підсудний при вчиненні злочинів, його найактивнішу роль серед співучасників, хоча і повнолітніх, те, що він один із усіх підсудних причетний до скоєння всіх інкримінованих їм злочинів, його найбільш активну поведінку під час та після вчинення злочинних дій, суд приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_10 суд виходить з того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, активно сприяв в ході досудового слідства розкриттю злочинів та частково визнав свою вину у вчиненні злочину в ході судового слідства, а тому розцінює ці обставини як такі, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і приходить до висновку про можливість призначити йому  основне покарання відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України.  Призначаючи покарання, суд також враховує його активну поведінку під час та після вчинення злочинних дій, активну роль серед співучасників, мету та мотиви скоєння ним злочинів і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

    Визначаючи вид і розмір покарання підсудному ОСОБА_17, суд враховує його позитивну характеристику, активне сприяння в ході досудового слідства встановленню істини по справі, а також часткове визнання ним вини в ході судового розгляду справи і приходить до висновку про можливість призначити йому  основне покарання відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України. При призначенні покарання суд виходить також з того, що він раніше засуджувався за вчинення злочину, але судимість за це погашена в установленому законом порядку, враховує його активну поведінку під час та після вчинення злочинних дій, активну роль серед співучасників, мету та мотиви скоєння ним злочинів і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_15 суд виходить з того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, займається суспільно-корисною працею, активно сприяв в ході досудового слідства розкриттю злочинів та частково визнав свою вину у вчиненні злочину в ході судового слідства, добровільно відшкодував завдані злочином збитки, а тому розцінює ці обставини як такі, що пом’якшують його покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і приходить до висновку про можливість призначити йому  основне покарання відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 2 ст. 187 КК України.  Призначаючи покарання, суд також враховує те, що він брав участь тільки у вчиненні одного злочину, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, яка свідчить про дійове каяття, другорядну роль серед співучасників, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі. З урахуванням наведеного суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнити підсудного ОСОБА_15 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, вважаючи, що таке покарання буде достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

          По справі потерпілим ОСОБА_7 заявлений цивільний позов про відшкодування підсудними 3402,67 грн. матеріальної і 50000 грн. моральної шкоди.

    Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить  з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

    Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

    В добровільному порядку підсудними збитки потерпілому не відшкодовувались.

          Виходячи із доведеності вини підсудних у вчиненні злочинів, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

    Суд також вважає, що потерпілому ОСОБА_7  була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних душевних, психічних переживань, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Внаслідок вчинення розбійного нападу на нього він переніс фізичний біль та було завдано шкоди його здоров’ю. В зв’язку з цим він тривалий час змушений був лікуватись. Наслідки заподіяння шкоди він відчуває і по цей час. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і  вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 15000 грн.  

    Оскільки підсудний ОСОБА_15 участі у скоєнні злочину щодо потерпілого ОСОБА_7 не брав, суд вважає, що позовні вимоги останнім  до нього заявлені безпідставно, а тому в цій частині вони не підлягають задоволенню.

    Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 81 ЦПК України.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

    ОСОБА_11, ОСОБА_10 визнати винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України,  ОСОБА_12 та  ОСОБА_13   визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187  КК України та засудити їх:

    ОСОБА_11:

    за ч. 2 ст. 186 КК України на   чотири роки позбавлення волі;

  за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на  чотири роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

    На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

    ОСОБА_10:

    за ч. 2 ст. 186 КК України на   чотири роки позбавлення волі;

  за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на  чотири роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

    На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити шляхом часткового складання призначених покарань у виді чотирьох років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

    ОСОБА_12  за ч. 2 ст. 187 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на чотири  роки позбавлення волі.

    На підставі  ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

          Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_12 обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

    ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 187 КК України з застосування ч. 1 ст. 69 КК України на чотири  роки позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому    .

    Строк відбування покарання рахувати засудженим ОСОБА_10 з 29 березня 2009 року, ОСОБА_13 з 31 березня 2009 року, зарахувавши в нього   час перебування їх під вартою в зв’язку з обранням щодо кожного з них запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі. Зарахувати також в строк відбування покарання ОСОБА_10 з 19 по 29 березня 2009 р., ОСОБА_13 з 27 по 31 березня 2009 р. час відбування ними адміністративного арешту в зв’язку з вчиненням цих злочинів.

    Засудженому ОСОБА_11 строк відбування покарання рахувати з 28 січня 2010 року.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_10 і ОСОБА_13 у виді взяття під варту залишити без змін. Щодо засудженого ОСОБА_11 запобіжний захід змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.

    Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд щодо засудженого ОСОБА_15 до набрання вироком законної сили залишити без змін.

    Частково задовольнити  заявлений по справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 і стягнути з засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_17 солідарно  на користь потерпілого 3402 (три тисячі чотириста дві) грн. 67 коп. матеріальної і 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

          Речові докази, які передані на зберігання потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (т. 3 а. с. 102-103), повернути їм же, пояснення зберігати при матеріалах справи, інші, які зберігаються в камері речових доказів Октябрського РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області - знищити.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в цей же строк з моменту вручення їм копії вироку.  

          Суддя                                                                                                       А.Г.Савченко