ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 239/10

    В И Р О К

Іменем України

27 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.С.

    за участю: прокурора                     Попка О.В.

             підсудного                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

                              ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого,  ніде не працює, судимого

    5 грудня 2006 р. Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 186, 69, ч. 1 ст. 263, 69, 70 КК України (діла - КК) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 29 квітня 2008 р. по відбуттю строку покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

    8 жовтня 2008 р., приблизно о 18 год. 00 хв., підсудний ОСОБА_1, за попередньою змовою групою осіб з особою, справа щодо якої виділена в окреме провадження, неподалік від стоматологічної поліклініки ПОКЛ, що по вулиці Комсомольській, 50 в м. Полтаві, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров’я  потерпілого і виразилось в вириванні у нього з рук майна, відкрито заволодів мобільним телефоном «Samsung-D840» вартістю 1100 грн., з картою оператора мобільного зв’язку «МТС» без вартості, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 20 грн. та грішми в сумі 10 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_2, якому вони належать, збитку на загальну суму 1126 грн. Викраденим підсудний розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просить його суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_2, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (а. с. 41-42), підтвердив факт заволодіння його майном підсудним за вказаних вище обставин. При цьому він зазначив, що підсудний у групі з іншою особою під час заволодіння його майном, представившись працівниками міліції, вихопив у нього з рук мобільний телефон «Samsung-D840», після чого витягнув у нього з кишені гаманець, в якому знаходилось 10 грн. Інша особа, яка була з підсудним, при цьому утримувала його за руки, щоб він не чинив опору. Внаслідок пограбування йому було завдано збитку на загальну суму 1126 грн. В ході досудового слідства йому повернуто мобільний телефон, в зв’язку з чим він не має претензій матеріального характеру до підсудного.

    Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

    Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК, як  відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

    Кваліфікуючи діяння підсудного, суд виходить з положень ч. 1 ст. 275 КПК України про межі судового розгляду, згідно з якою розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних i тільки в межах пред’явленого їм обвинувачення.  

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів.

          Обставин, які  обтяжують покарання  підсудного, суд не знаходить.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що вчинений підсудним злочин відповідно до ч. 4 ст. 12 КК відноситься до тяжких.

          Суд також враховує особу підсудного, який раніше засуджувався за вчинення умисного аналогічного злочину та має не зняту і не погашену в установленому порядку судимість, обставини вчинення злочину,  обставини, що пом’якшують і відсутність тих, які обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді  позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.  

          Цивільний позов по справі не заявлявся.

    Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

              ОСОБА_1  за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

    Строк відбування покарання рахувати з 23 листопада 2009 р., зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під варту по цій справі (а. с. 72).

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 у виді взяття під варту залишити без змін.

          Речові докази – мобільний телефон, який переданий на зберігання потерпілому (а. с. 39), повернути йому ж.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

      Суддя                                                                                                 А.Г.Савченко