Судове рішення 2-а-61/10 від 15.02.2011

Судове рішення #10087520

Справа №2-а-61/10 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Бражник О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, третя особа – інспектор ДПС Вишгородського взводу відділу ІДПС по обслуговуванню м.Вишгород Київської області Хмельницький Юрій Юрійович про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтував наступним чином. 06.11.2009 р. протоколом про адміністративне правопорушення було встановлено, що позивач в цей день в темну пору доби о 18 год. на автодорозі Київ-Овруч в с.Нові Петрівці керував автомобілем РОВЕР, н.з. НОМЕР_1, з причепом, на якому були відсутні габаритні ліхтарі, чим порушив вимоги п. 31.6 “б” ПДР України.

06.11.2009 р. працівником ДПС Вишгородського взводу ДПС Хмельницьким Ю.Ю. була винесена постанова, в якій зазначається, що позивач керував автомобілем з причепом, на якому були відсутні габаритні ліхтарі, в зв’язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

З даною постановою позивач не згоден, оскільки вважає, що при її винесенні інспектор ДПС не врахував той факт, що причіп служить для перевезення човна. Позивач повідомив інспектора про те, що після повернення з риболовлі з товаришами, вони виявили, що за той час, поки автомобіль з причепом знаходився на березі річки, з причепу було знято планку, на якій знаходилися габаритні ліхтарі та зрізано усю електропроводку.

Рухатися на автомобілі він почав ще в світлу пору доби, рухався повільно, оскільки на причепі залишились тільки не електричні відбивачі світла у вигляді трикутника. Про те, що у нього було викрадено планку з габаритними ліхтарями інспектор записав у протоколі, але ці обставини враховані не були.

У зв’язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову АІ № 098923 від 16.11.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення, як незаконну, оскільки вважає, що навмисно він правил дорожнього руху не порушував і незаконно був притягнутий до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав і просив його задовольнити.

Відповідач – представник управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області та третя особа – інспектор ДПС Хмельницький Ю.Ю. в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. В поданих письмових поясненнях відповідач просить розглянути справу у відсутності їхнього представника та в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши позивача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Не погоджуючись з притягненням до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови, на підставі якої на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з копії постанови від 06.11.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1, 06.11.2009 р. о 18 год. керував автомобілем з причіпом у темну пору доби, при цьому були відсутні габаритні ліхтарі на причепі, у зв’язку з чим позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП за вищевказане правопорушення та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.4).

Показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що 06.11.2009 р. вони разом з позивачем їздили на рибалку на Київське водосховище у Вишгородський район, де на березі майже на цілий день залишили автомобіль з причепом, на якому перевозили човен. Коли повернулися з рибалки, то виявили, що з причепа були зрізані габаритні ліхтарі і сліди від зрізу залишилися видимими. Ці сліди інспектор ДАІ не міг не побачити.

При таких обставинах суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення і вважає позов доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 158 - 163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Визнати незаконною постанову серії АІ № 098923 від 06.11.2009 р. в справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа №2-а-37/10 р.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

18 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував наступним чином. 02.10.2009 р. позивач отримав постанову, складену інспектором ДПС Броварського ВДАІ Миронець Є.В. про притягнення його до адміністративної відповідальності, в якій зазначено, що 02.10.2009 р. позивач, керуючи автомобілем по вул.Київській в м.Бровари рухався зі швидкістю 88 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. У зв’язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн. Позивач вважає дану постанову не обґрунтованою та такою, що не відповідає обставинам справи.

В адміністративному позові позивач зазначає, що він 02.10.2009 р. рухався на своєму автомобілі по вул.Київській в м.Бровари з боку міста Київ у напрямку в’їзду в місто Бровари. До знаку “Бровари” він рухався зі швидкістю 90 км/год. Після того, як побачив знак населеного пункту, почав гальмувати з метою зниження швидкості до 60 км/год. На відстані приблизно 100 м після проїзду знака позивач був зупинений інспектором ДПС за перевищення швидкості в населеному пункті. Після зупинки інспектор ДПС показав йому цифри 88 на невідомому йому приборі, а потім склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

У зв’язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову від 02.10.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення про накладення відносно нього адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача - Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області в судове засідання не з’явився. В поданих письмових поясненнях просять розглядати справу у відсутності їхнього представника та в задоволенні позову відмовити, оскільки дане правопорушення було виявлено за допомогою вимірювача швидкості “Беркут” № 0801076, який пройшов державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки та має відповідне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Позивачу були надані дані з вказаного приладу з зазначенням швидкості автомобіля та часу фіксації порушення.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії протоколу про адміністративне правопорушення від 02.10.2009 р., ОСОБА_5 02.10.2009 р., керуючи автомобілем в м.Бровари по вул.Київській рухався зі швидкістю 88 км/год., перевищивши швидкість на 28 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом “Беркут”. В діях позивача відповідач вбачає порушення п.12.4 Правил дорожнього руху (а.с.11).

Згідно постанови від 02.10.2009 р. по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП за вищезазначене правопорушення до штрафу в розмірі 272 грн. (а.с.12).

З таким висновком суд не погоджується, оскільки відповідач не надав суду належних доказів про порушення позивачем Правил дорожнього руху і доводи позивача є переконливими.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився і не надав суду докази про повірку робочого стану засобу вимірювальної техніки. Дані про те, що інспектор ДПС допущений до роботи з цим засобом відсутні та не підтверджені повноваження інспектора про надання йому законних повноважень щодо складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 158 - 163 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Визнати незаконною постанову інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Броварського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Миронець Є.В. від 02.10.2009 р. АІ № 077092 про накладення відносно ОСОБА_5 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 272 грн.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа № 2-а-1143/09 р.

ПОСТАНОВА

Іменем У к р а ї н и

24 листопада 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в

складі:

головуючого - судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_8 до Головного управління МВС України в Чернігівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення

встановив:

У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, який обґрунтував наступним чином. 05 вересня 2009 року інспектором ДПС в Чернігівській області була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

У вищевказаній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що о 8 год. 05.09.2009 р. ОСОБА_8, керуючи автомобілем “Мазда”, д.н.з. НОМЕР_6 на а/д Київ-Жириловичі рухався зі швидкістю 140 км/год, чим перевищив швидкість на 30 км/год., при цьому швидкість руху вимірювалася приладом “Радіс-2037”, а тому в діях позивача вбачається порушення пункту 12.6 Правил дорожнього руху України. Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2009 р. ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Дану постанову позивач вважає протиправною та незаконною та просить її скасувати, а також просить поновити строк для оскарження, який був пропущений з поважних причин.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив його задовольнити.

Представник відповідача – Управління МВС України в Чернігівській області в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона у справі повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

В судовому засіданні встановлено, що 05.09.2009 р. позивач, керуючи автомобілем “Мазда”, д.н.з. НОМЕР_6 та рухаючись на а/д Київ-Чернігів, рухався відповідно до пункту 12.6 (поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух транспортних засобів на автомагістралях – не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів – не більше 110 км/год., на інших дорогах – не більше 90 км/год) Правил дорожнього руху України. Позивач пояснив, що швидкість він не перевищував, інспектор ДПС відмовився показати йому показники швидкості руху автомобіля на радарі. Також зауважив, що н і в протоколі, ні в постанові про адміністративне правопорушення, не наведено відомостей про законність використання технічного засобу “Радіс” на території України. Відповідач не надав суду сертифікату відповідності на технічний засіб “Радіс-2037” та акт повірки цього приладу.

Не розібравшись належним чином по суті правопорушення за фактом фіксації перевищення швидкості інспектор ДПС віднісся до вирішення даного факту упереджено та необ’єктивно, без підготовки справи до розгляду і не здобувши належних доказів вини позивача, виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2009, якою постановив про накладення відносно позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

На порушення Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27.03.2009 № 111, зареєстрованого в МЮУ від 26.06.2009 р. № 576/16592 та не дотримуючись методичних вказівок про порядок використання технічного засобу, інспектор дорожньо-патрульної служби Малашта А.А. не врахував дорожню обстановку і направив вказаний технічний засіб одночасно на декілька рухомих автомобілів, які рухалися в одному напрямку з різними величинами швидкості, зупинивши при цьому лише автомобіль під керуванням позивача. Після чого, на свій власний розсуд, без всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не здобувши необхідних доказів вини позивача, без підготовки справи до розгляду та не приймаючи до уваги покази позивача, поспіхом розглянув справу і притягнув останнього до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, виносячи оскаржувану постанову, інспектор ДПС ДАІ Малашта А.А., підійшов до розгляду справи без всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, не здобувши необхідних доказів вини позивача і порушивши при цьому основні засади провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачені ст. 245 КУпАП.

За таких обставин суд не вбачає в діях позивача складу адміністративного правопорушення і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Позивачу належним чином не було роз’яснено порядок та строки оскарження даної постанови, тому він 12 вересня 2009 року написав скаргу на ім’я начальника ГУ МВС України в Чернігівській області, що підтверджується копією скарги та фінансовими чеками від 14 та 18 вересня 2009 року про відправлення поштових повідомлень, яка станом на 12 жовтня по суті не була розглянута. 16 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд вважає, що позивачу необхідно поновити строк для звернення до суду, оскільки він був пропущений останнім з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 6, 17, 19, 71, 102, 158-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити. Поновити ОСОБА_8 строк звернення до адміністративного суду.

Визнати незаконною постанову інспектора ДПС ВДАІ в Чернігівській області Малашти А.А. від 05.09.2009 р. №011422 про накладення відносно ОСОБА_8 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана на протязі 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, а в разі неподання такої заяви постанова набирає законної сили з дня закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя підпис:

З оригіналом згідно:

Суддя:

Справа №2-2861/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

19 листопада 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

з участю представника позивача – Волинець О.С.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У червні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11, ОСОБА_12 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши його наступним чином. 09 серпня 2007 року між ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_11 був укладений кредитний договір №17-07-Ип/39. Предметом даного договору є надання банком позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 270 000 доларів США з терміном погашення кредитних ресурсів до 08 серпня 2022 року, з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно з п.3.2 кредитного договору позичальник зобов’язується щомісячно, в термін з 26 по останнє число (включно) кожного місяця здійснювати погашення позичкової заборгованості по кредитних ресурсах в розмірі 1500 доларів США, згідно графіку зменшення розміру заборгованості по кредиту.

Банк виконав свої зобов’язання та надав відповідачу кредит в сумі 270 000 доларів США. Відповідач свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконує, систематично порушує виконання умов кредитного договору, про що попереджався кредитором. За період дії кредитного договору позичальником не було здійснено наступні платежі: 18452 долари США – по основній сумі боргу, 46 252 долари США 31 цент – заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом.

Станом на 05.05.2009 р. загальна сума заборгованості складає 2 442 358 грн. 09 коп.

В забезпечення виконання зобов’язань відповідача по кредитному договору між банком та ОСОБА_12 09 серпня 2007 року був укладений іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за №5602. Відповідно до даного договору ОСОБА_12 передала позивачу наступне нерухоме майно: домоволодіння з будівлями та спорудами, що розташовані в АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,628 га, що знаходиться в с.Пухівка.

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору між банком та ОСОБА_12 був укладений договір поруки № 17-07-П/39 від 09.08.2007 р. Відповідно до умов даного договору поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов’язань за кредитним договором.

У випадку невиконання позичальником зобов’язань, позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, згідно п.2.1 договору поруки.

У зв’язку з тим, що відповідачі не виконують свої зобов’язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 442 358 грн. 09 коп., яка включає в себе основну суму боргу, відсотки за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, а також судові витрати – судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

В судовому засіданні представник позивача Волинець О.С. позов підтримала повністю і просила його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданої позивачем копії кредитного договору №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року вбачається, що даний договір був укладений між ТОВ Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_11 з терміном погашення кредитних ресурсів до 08 серпня 2022 року. Згідно вищевказаного кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 270 000 доларів США, з оплатою по процентній ставці 14,5 процентів річних (а.с. 7 – 11).

При підписанні кредитного договору відповідач зобов’язувався виконувати зобов’язання по погашенню кредиту, щомісячно, згідно графіку погашення заборгованості.

09 серпня 2007 року між позивачем та ОСОБА_12 в забезпечення виконання зобов’язань відповідача по кредитному договору, був укладений іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передала в заставу іпотекодержателю наступне нерухоме майно: домоволодіння з будівлями та спорудами, розташоване в АДРЕСА_1, що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.04.2004 р. виконкомом Пухівської сільської ради на підставі рішення б/н від 26.03.2004 р., а також земельну ділянку площею 0,628 га (земельні ділянки площею 0,250 га та площею 0,048 га; 0,161 га, 0,169 га), що знаходиться в с.Пухівка Броварського району Київської області та належить ОСОБА_12 на праві власності згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-КВ № 115415, виданого на підставі рішення Пухівської сільської ради від 26 березня 1998 року №196 (а.с. 13 - 17).

Як вбачається з копії договору поруки № 17-07-П/39 від 09 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_12 зобов’язалася перед позивачем нести солідарну майнову відповідальність за виконання в повному обсязі взятих на себе ОСОБА_11 зобов’язань за кредитним договором ( а.с. 18 -20).

Відповідно до вимог договору поруки ОСОБА_12 зобов’язалася у випадку невиконання або неналежного виконання ОСОБА_11 зобов’язань за кредитним договором, виконати за нього зобов’язання перед позивачем на умовах, в порядку і строки, встановлені кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов’язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року борг відповідачів перед позивачем станом на 05.05.2009 р. складає 2 442 358 грн. 09 коп. і включає в себе: 1 936 919,60 грн. – сума боргу, 326434,36 грн. – пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.09.2008 р. по 01.04.2009 р., 179004,13 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитним коштами за період з 01.10.2007 р. по 01.04.2009 р.

Оскільки відповідачі свої зобов’язання за договорами не виконують суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 169, 215, 224 - 226, 233 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 554 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючих в АДРЕСА_1-а, солідарно, на користь відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” (м.Київ, вул.Щорса, 31, к/р 39015010829980, МФО 300937, філія “Центральне РУ” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит”, код ЄДРПОУ 25745867) заборгованість за кредитним договором №17-07-Ип/39 від 09.08.2007 року станом на 05.05.2009 р. в сумі 2442358 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12, солідарно, на користь відкритого акціонерного товариства Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Центральне регіональне управління” ВАТ Банк “Фінанси та Кредит” судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії, а в разі неподання заяви про перегляд після закінчення строку подання цієї заяви – рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-1268/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом акціонерного банку “Київська Русь” до ОСОБА_14 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

У лютому 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_14 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши його наступним чином. 13.04.2007 р. на підставі кредитного договору №9521-45.1-07-2 акціонерний банк “Київська Русь” надав відповідачу споживчий кредит в сумі 30799 доларів США строком на 60 місяців з 13.04.2007 р. по 13.04.2012 р. з відсотковою ставкою 12 % річних та щомісячною фіксованою платою за надання кредиту в розмірі 0,1 % від суми кредиту.

Відповідно до п.п. 1.2, 2.1, 2.4 кредитного договору відповідач зобов’язався погашати отриманий кредит щомісячно, згідно з графіком погашення та здійснити остаточне погашення кредиту не пізніше 13.04.2012 року, а також сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом та фіксовану плату щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем, за який вони нараховані, а також разом з повним погашенням кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними коштами в місяці, в якому здійснюється погашення.

13.04.2007 року між сторонами був укладений договір застави транспортного засобу №1314, згідно з яким на забезпечення вимог позивача по кредитному договору відповідачем було передано в заставу автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.

Починаючи з 20.07.2007 року до теперішнього часу відповідач не виконує умови кредитного договору: не повертає отриманий кредит згідно з графіком, встановленим в п. 1.2 кредитного договору та не сплачує відсотки за користування кредитом, а також фіксовану плату.

Згідно з п. 2.10 кредитного договору у випадку порушення строків повернення кредиту відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу пеню в розмірі відсотків річних, обчислених за подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення, нараховану на суму простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення.

Згідно з п. 2.11 кредитного договору у випадку порушення строків сплати відсотків за користування кредитом та/або фіксованої плати відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу штраф у розмірі 10 відсотків від суми простроченого платежу за кожний випадок прострочення.

08.12.2008 року позивачем було вручено особисто відповідачу повідомлення з вимогою в триденний термін з дати отримання цієї вимоги достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки та штрафи.

Згідно з умовами п.п. 2.2, 3.1 кредитного договору строк погашення кредиту наступив 11.12.2008 року. Однак зобов’язання відповідачем не було виконано.

Оскільки відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором позивач зменшив позовні вимоги і станом на 18.05.2009 року відповідно до розрахунку загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 36469 доларів США 56 центів, з яких 29594,27 доларів США – основна заборгованість по кредитному договору, 3940,06 доларів США – заборгованість за несплаченими відсотками, 677,60 доларів США – заборгованість за щомісячною фіксованою платою, 502,60 доларів США – штраф за прострочення погашення відсотків, 1754,66 доларів США – пеня за прострочення погашення кредиту.

У зв’язку з тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором станом на 18.05.2009 року в сумі 36469 доларів США 56 центів, звернути стягнення на предмет застави – автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати – судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_15 позов підтримала повністю і просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав і проти його задоволення не заперечував.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданої позивачем копії кредитного договору №9521-45.1-07-2 від 13.04.2007 року вбачається, що даний договір був укладений між акціонерним банком “Київська Русь” та ОСОБА_14 строком на 60 місяців. Згідно вищевказаного кредитного договору відповідачу був наданий кредит в сумі 30799 доларів США, з відсотковою ставкою 12 % річних та щомісячною фіксованою платою за надання кредиту в розмірі 0,1 % від суми кредиту (а.с. 7 –8 ).

При підписанні кредитного договору відповідач зобов’язувалася виконувати зобов’язання по погашенню кредиту, щомісячно, згідно графіку погашення заборгованості.

13 квітня 2007 року між сторонами, в забезпечення виконання зобов’язань відповідачем по кредитному договору, між сторонами був укладений договір застави автомобіля, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 (а.с. 9 - 11).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №9521-45.1-07-2 від 13.04.2007 року борг відповідача перед позивачем станом на 18.05.2009 р. складає 36469 доларів США 56 центів.

Оскільки відповідач свої обов’язки по кредитному договору не виконує суд вважає позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору та судових витрат обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави – автомобіль марки SKODA, модель OKTAVIA TOUR, легковий універсал-В, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 суд вважає не можливими, оскільки на цій стадії судового розгляду суд немає підстав звернути стягнення на автомобіль, який є предметом застави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в АДРЕСА_2 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” (м.Київ, вул.Хорива, 11-а, поточний рахунок №3739890010 в Акціонерному банку “Київська Русь”, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором станом на 18.05.2009 р. в сумі 36469 доларів США 56 центів.

Стягнути з ОСОБА_17 на користь Акціонерного банку “Київська Русь” судові витрати: судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви – рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа №2-352/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді – Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку до ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 про розірвання договору та стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

В листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обгрунтував наступним чином. В травні 2008 року ОСОБА_18 звернувся до філії “Розрахунковий центр”ПриватБанку з приводу надання кредиту в розмірі 17550,60 доларів США для купівлі автомобіля. Враховуючи фінансове становище позичальника та надання ним повного пакету документів, необхідного для отримання кредиту, між ОСОБА_18 та позивачем був укладений кредитно-заставний договір № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року. Відповідно до п.п. 17.1.1, 17.1.3 даного договору банк зобов’язався надати відповідачу кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 17550,60 доларів США на наступні цілі: 11889,60 доларів США – купівля автомобіля, 7,22 доларів США – оплата коштів за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі, 662,14 доларів США – оплата перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 356,69 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.п. 17.1.6, 17.1.8, 17.1.9 кредитно-заставного договору відповідач зобов’язався в період з 16 по 20 число щомісячно сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 0,15 % на місяць на суму залишку заборгованості, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту, винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до п. 16.9 договору, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів. У визначений період оплати відповідач зобов’язався щомісяця сплачувати банку 281,74 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним.

Згідно п. 14.2 кредитно-заставного договору відповідач за порушення термінів оплати відсотків зобов’язаний сплатити пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу.

Свої зобов’язання позивач виконав, надавши відповідачу кредит в розмірі 17550,60 доларів США. Відповідач свої зобов’язання виконав частково.

Представник позивача Щербина О.Ю. уточнив позовні вимоги стосовно розрахунку заборгованості та пояснив, що станом на 2 квітня 2009 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн., яка складається з:

суми заборгованості по кредиту – 12048,32 доларів США;

суми простроченого кредиту – 721,75 доларів США;

суми нарахованих відсотків – 80,62 доларів США;

суми прострочених відсотків – 652,55 доларів США;

суми простроченої комісії – 167,09 доларів США;

суми нарахованої пені – 157,37 доларів США.

В забезпечення повернення кредиту були укладені договори поруки. Договір поруки № К2НСАN01950419/1 від 26 травня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_19, договір поруки № К2НСАN01950419/2 від 26 травня 2008 року був укладений між банком та ОСОБА_20 Предметом договорів поруки є виконання поручителями зобов’язань відповідача ОСОБА_18 в повному обсязі (повернення кредиту, відсотків, пені тощо), що передбачено п.1 договорів поруки.

Згідно п. 4 договору поруки, в разі невиконання відповідачем ОСОБА_18 зобов’язань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручителями в установлений строк зобов’язання виконані не були, в зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача Щербина О.Ю. позов підтримав повністю і просив розірвати достроково кредитно-заставний договір № К2 НСАN01950419 від 26 травня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_18, стягнути з відповідачів, солідарно, на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн. станом на 02 квітня 2009 року, а також судові витрати: судовий збір в розмірі 645,69 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судовий збір за розірвання договору в сумі 8 грн. 50 коп.

Відповідач ОСОБА_18 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 позов визнали повністю і проти його задоволення не заперечували.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З копії кредитно-заставного договору № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року вбачається, що даний договір був укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_18 про надання ОСОБА_18 кредиту в розмірі 17550,60 доларів США (а.с. 9 – 13).

Крім того, в забезпечення повернення кредиту були укладені договори поруки. В матеріалах справи наявні копії договорів поруки: №К2НСАN01950419/1 від 26 травня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_19 та № К2НСАN01950419/2 від 26 травня 2008 року, укладений між банком та ОСОБА_20 Предметом договорів поруки є виконання поручителями зобов’язань відповідача ОСОБА_18 в повному обсязі (повернення кредиту, відсотків, пені тощо), що передбачено п.1 договорів поруки. В разі невиконання відповідачем ОСОБА_18 зобов’язань за кредитним договором відповідачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручителями в установлений строк зобов’язання виконані не були.

Оскільки відповідачі ОСОБА_19 та ОСОБА_20 позов визнали повністю, визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, тому суд вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 58, 215 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 543, 553, 554, 572, 610, 612, 651, 1054 ЦК України суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Розірвати достроково кредитно-заставний договір № К2НСАN01950419 від 26 травня 2008 року, укладений між ПриватБанком в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку та ОСОБА_18.

Стягнути солідарно з ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, ІПН: НОМЕР_3, проживаючого в АДРЕСА_3, ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженки м.Києва, ІПН: НОМЕР_4, проживаючої в АДРЕСА_4, ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_12, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, ІПН: НОМЕР_5, проживаючого в АДРЕСА_5 на користь ПриватБанку в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку (м.Київ, пр-кт Перемоги, 65, п/р № 29099829005402 в філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку, МФО 320649, код ЄДРПОУ 23699557) суму заборгованості 13827,70 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 106473,29 грн. (сто шість тисяч чотириста сімдесят три гривні двадцять дев’ять копійок) станом на 02 квітня 2009 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 на користь ПриватБанку в особі філії “Розрахунковий центр” ПриватБанку судові витрати: судовий збір в розмірі 645 грн. 69 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та судовий збір за розірвання договору в сумі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання в десятиденний термін заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви – рішення набирає законної сили.

Суддя:

справа 2-59/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

з участю представника відповідача – ОСОБА_22

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Дельта” до ОСОБА_23 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

У березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_23 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором, який обґрунтував наступним чином. 04 жовтня 2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № 001-09152-041006, предметом якого стало надання ОСОБА_23 грошових коштів у розмірі 4649 грн. 70 коп. на придбання майна, а саме двох мобільних телефонів NOKIA, на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 03 жовтня 2008 року.

У відповідності до п.1.3 договору з підписанням кредитного договору позичальник доручив кредитору перерахувати продавцю майна ПП ОСОБА_24 за реквізитами: п/р 26000500034192 відкритий в АКБ “Форум”, м.Київ, МФО 322948 частину суми кредиту, а саме 4227 грн.

На виконання своїх зобов’язань згідно з п.п. 1.3, 1.4 договору ТОВ “Комерційний банк “Дельта” 04.10.2006 р. перерахувало на поточний рахунок ПП ОСОБА_24 4227 грн., про що свідчить рахунок-фактура № 145 від 04.10.2006 р. Зі свого боку ОСОБА_23 04.10.2006 р. отримав майно у своє розпорядження.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору позичальник зобов’язаний за користування кредитом сплачувати проценти, виходячи зі ставки 10 процентів в рік. Проценти за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно в день, який відповідає даті укладення договору, на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з кількості днів в періоді нарахування.

Згідно п. 2.11 договору погашення заборгованості за кредитом здійснюється у такій черговості: в першу чергу – штрафи та пені, в другу чергу – заборгованість по платі за ведення кредитної справи, в третю чергу – заборгованість за нарахованими процентами, в четверту чергу – заборгованість за кредитом.

Уклавши з ТОВ “Комерційний банк “Дельта” кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності ОСОБА_23 систематично порушував свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 18.01.2008 р. складає 19055,59 грн. У зв’язку з виникненням заборгованості по оплаті ОСОБА_23 передбачених договором платежів позивач неодноразово здійснював повідомлення відповідача про факт виникнення заборгованості та її розмір. Однак жодних платежів щодо погашення кредитної заборгованості на даний час на рахунок кредитора не надходило.

Таким чином, станом на 18.01.2008 р. за ОСОБА_23 по укладеному з ТОВ “Комерційний банк “Дельта” кредитному договору № 001-09152-041006 від 04.10.2006 р. рахується наступна заборгованість:

- тіло кредиту – 4649,70 грн.;

- відсотки за користування кредитом – 420,84 грн.;

- плата за ведення кредитної справи – 2085,45 грн.;

- штрафні санкції (пеня) – 11899,60 грн.

Всього - 19055,59 грн. У зв’язку із систематичним та істотним порушенням ОСОБА_23 своїх договірних зобов’язань, що відображається у не оплаті ним жодного встановленого платежу, позивач має намір розірвати договір з відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача Топінко О.В. позов повністю підтримав і просив розірвати кредитний договір № 001-09152-041006 від 04.10.2006 р., укладений між ТОВ “Комерційний банк “Дельта” та ОСОБА_23, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредитному договору на загальну суму 19055,59 грн., що включає в себе: суму кредиту в розмірі 4649,70 грн., відсотки за користування кредитом у розмірі 420,84 грн., плату за ведення кредитної справи в сумі 2085,45 грн. та штрафні санкції (пеня) – 11899,60 грн., а також судові витрати в сумі 221 грн. – судовий збір в розмірі 191 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Представник відповідача – ОСОБА_22 позов не визнала та пояснила, що відповідач по справі є її сином, кредитний договір він з позивачем не укладав, оскільки на той момент його паспорт був втрачений, у зв’язку з цим в позові просила відмовити.

Суд, заслухавши сторони, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що в позові слід відмовити, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи позов, представник позивача посилався на кредитний договір, укладений 04.10.2006 р. між сторонами. З копії цього договору (а.с. 7 – 8) вбачається, що гр.ОСОБА_23 взяв в банку кредит на суму 4649,70 грн. для придбання двох мобільних телефонів на умовах, визначених договором.

Як видно з копії розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором (а.с.15) загальна сума заборгованості позичальником станом на 18.01.2008 р. складала 19055,59 грн., що свідчить про відсутність взагалі розрахунків з банком по кредиту і неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань.

Заперечуючи проти позову представник відповідача посилалася на той факт, що відповідач кредит в банку не оформляв, а восени 2006 року він загубив документи, в тому числі і паспорт, і в травні 2007 року відповідач отримав новий паспорт. Цей факт підтвердив свідок ОСОБА_26, до якої відповідач звертався за допомогою з приводу втрати паспорту.

Як вказала представник відповідача восени 2007 року їй стало відомо про наявність у відповідача боргу за кредитним договором. Факт підписання кредитного договору представник відповідача заперечувала, посилаючись на те, що підпис в договорі виконаний від імені її сина, останньому не належить.

З метою перевірки вказаного факту, за клопотанням представника відповідача судом призначалася судова почеркознавча експертиза. Згідно висновку експертизи (а.с. 74) неможливо визначити належність підпису в кредитному договорі від імені позичальника особисто відповідачу ОСОБА_23 через відсутність вільних зразків підпису останнього за 2006 рік, а значна кількість розбіжних ознак у виконаному від його імені підпису в договорі може пояснюватись як виконанням досліджуваних підписів іншою особою з наслідуванням дійсних підписів ОСОБА_23, так і виконанням досліджуваних підписів самим ОСОБА_23 з навмисним перекручуванням ознак власних підписів.

При таких обставинах суд не може прийняти як доказ, до уваги надану копію кредитного договору в підтвердження наявності кредитних зобов’язань відповідача перед банком. З цих підстав суд вважає позов не доведеним та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись: ст. ст. 10, 15, 58, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові товариству з обмеженою відповідальністю “Комерційний банк “Дельта” до ОСОБА_23 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за договором – відмовити.

Суддя:

Справа №2-1117/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_27 до ОСОБА_28 про стягнення аліментів на утримання дитини

в с т а н о в и в:

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_28 про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи його наступним чином. З відповідачем по справі вона перебуває в шлюбі, зареєстрованому 14 червня 1996 року відділом РАГС Броварського міськвиконкому Київської області, актовий запис № 170. Від спільного подружнього життя мають сина – ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_14.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Дитина знаходиться на утриманні позивачки. У сина погіршився стан здоров”я і його потрібно лікувати. Позивачка за станом здоров”я не працює. Тому вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_30 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, до повноліття дитини. Стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав повністю і проти його задоволення не заперечував.

Суд, роз’яснивши сторонам наслідки визнання позову, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 130 ч.4, 174 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягувати з ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця м.Бровари Київської області, проживаючого в АДРЕСА_6, працюючого в комунальному підприємстві Броварської міської ради “Броваритеплоенергомережа” майстром КВПіА, аліменти на користь ОСОБА_27 в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання сина – ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_14, починаючи з 27 січня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_28 Володимироича судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_28 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суддя:

Справа №2-2262/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 квітня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_31 до ОСОБА_32 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_32 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, мотивуючи його наступним чином. З відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2001 року. Сімейні стосунки між сторонами не склалися, з вини відповідача сім”я розпалася, 06 липня 2005 року шлюб між ними було розірвано. Від спільного подружнього життя мають неповнолітню доньку – ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_18.

Після розірвання шлюбу відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не приймає участі у її вихованні, чим ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків. Дитина знаходиться на утриманні позивачки. Стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться. Тому вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_33 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, до повноліття дитини.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач позов визнав повністю і проти його задоволення не заперечував.

Керуючись ст.ст. 130 ч.4, 174 ч.4 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 183 СК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити. Стягувати з ОСОБА_32, ІНФОРМАЦІЯ_19, уродженця с.Требухів Броварського району Київської області, проживаючого в АДРЕСА_7, не працюючого аліменти на користь ОСОБА_31 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання доньки – ОСОБА_33, ІНФОРМАЦІЯ_18, починаючи з 07 квітня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_32 судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_32 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суддя:

Справа № 2-о-175/09 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2009 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Куделі О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за заявою ОСОБА_34 , заінтересовані особи – виконком Броварської міської ради Київської області, відділ реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, орган опіки та піклування виконкому Броварської міської ради Київської області про надання права на шлюб

в с т а н о в и в:

В липні 2009 року заявник звернулася до суду з заявою про надання права на шлюб, обґрунтувавши її наступним чином.

Заявник ОСОБА_34 народилася 28 вересня 1992 року. В червні 2007 року вона познайомилася з ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_21 і з цього часу підтримують інтимні стосунки. На сьогоднішній день ОСОБА_34 завагітніла і має намір створити сім’ю з батьком майбутньої дитини. Їхні батьки не заперечують проти реєстрації даного шлюбу. В зв’язку з тим, що ОСОБА_34 не досягла шлюбного віку, встановленого ч.1 ст. 22 Сімейного кодексу України вона звернулася до суду з даною заявою і просить надати їй дозвіл на реєстрацію шлюбу

В судовому засіданні заявниця заяву повністю підтримала.

Представники виконкому Броварської міської ради та відділу РАЦСу у судове засідання не з’явилися, про день та час судового засідання повідомлені належним чином.

Заінтересовані особи – ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 підтримали заяву ОСОБА_34 і просили її задовольнити.

Представник органу опіки та піклування виконкому Броварської міської ради Стащук Н.П.: проти задоволення заяви не заперечувала.

Суд, роз’яснивши сторонам наслідки визнання заяви, приходить до висновку, що визнання заяви не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення заяви, оскільки це буде відповідати інтересам заявника і її майбутньої дитини.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, ч.4 ст. ст.130, 169, ч.4 ст.174 ЦПК України, ст.23 ч.2 Сімейного кодексу України, суд –

в и р і ш и в:

Заяву задовольнити.

Надати ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_22 право на шлюб з ОСОБА_37, ІНФОРМАЦІЯ_21.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, починаючи з дня проголошення рішення, а в разі неподання заяви про оскарження після закінчення строку подання цієї заяви – рішення набирає законної сили.

Суддя:

Справа № 2-1893/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_39 до ОСОБА_40 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_40 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 20 березня 1995 року, який був зареєстрований Семиполківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 5. Від спільного подружнього життя мають двох дітей, ОСОБА_41, ІНФОРМАЦІЯ_23 та ОСОБА_42, ІНФОРМАЦІЯ_24. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Сторони протягом трьох років не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сім’я розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судове засідання не з”явився, в поданій письмовій заяві просить справу розглянути у його відсутність, позов підтримує і просить шлюб розірвати.

Відповідачка в судове засідання не з”явилася, в поданій письмовій заяві просить розглядати справу у її відсутність, позов визнає і проти розірвання шлюбу не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує законні права та інтереси сторін та інших осіб, і вважає необхідним ухвалити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_39 та ОСОБА_40, зареєстрований 20 березня 1995 року Семиполківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 5 – розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_39 17 грн. на користь держави, ОСОБА_40 від судових витрат по справі звільнити.

Суддя:

Справа № 2-815/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_43 до ОСОБА_44 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_44 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 03 червня 1995 року, який був зареєстрований Плосківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 8. Від спільного подружнього життя мають двох неповнолітніх доньок, ОСОБА_45, ІНФОРМАЦІЯ_25 та ОСОБА_46, ІНФОРМАЦІЯ_26. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Сторони з січня 2009 року не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сім’я розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив розірвати шлюб.

Відповідачка позов визнала і проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_43 та ОСОБА_44, зареєстрований 03 червня 1995 року Плосківською сільською радою Броварського району Київської області, актовий запис № 8 – розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_43 17 грн. на користь держави, ОСОБА_44 від судових витрат по справі звільнити.

Суддя:

Справа № 2-619/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_47 до ОСОБА_48 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_48 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтував тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 05 вересня 2003 року, який був зареєстрований у відділі РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 457. Від спільного подружнього життя мають дочку, ОСОБА_49, ІНФОРМАЦІЯ_27. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя. Між сторонами постійно виникають непорозуміння та сварки, що призвело до того, що вони втратили один до одного почуття кохання та поваги. Останні два роки сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Їхня сім’я розпалася, шлюб носить формальний характер, кожен з них живе своїм особистим життям.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і просив шлюб розірвати.

Відповідачка позов визнала і проти розірвання шлюбу не заперечувала.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_47 та ОСОБА_48, зареєстрований 05 вересня 2003 року відділом РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 457 – розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_47 17 грн. на користь держави, ОСОБА_48 від судових витрат по справі звільнити.

Суддя:

Справа № 2-1147/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_50 до ОСОБА_51 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_51 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтувала тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 14 січня 2006 року, який був зареєстрований у відділі РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 11. Від спільного подружнього життя мають сина – ОСОБА_52, ІНФОРМАЦІЯ_28. Сімейне життя з відповідачем не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя, у зв’язку з чим між ними постійно відбувалися сварки та скандали. З листопада 2008 року сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Шлюб носить формальний характер. В зв”язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить шлюб розірвати, судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала і просила шлюб розірвати.

Відповідач позов визнав і проти розірвання шлюбу не заперечував.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_50 та ОСОБА_51, зареєстрований відділом РАЦС Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 11 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_51 17 грн. на користь держави, ОСОБА_50 від судових витрат по справі звільнити.

Суддя:

Справа № 2-1932/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2010 року. Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді - Міхієнкової Т.Л.

при секретарі - Сюр О.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Бровари справу за позовом ОСОБА_53 до ОСОБА_54 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_54 про розірвання шлюбу. Свій позов обґрунтувала тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 13 червня 2003 року, який був зареєстрований у відділі РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 215. Від спільного подружнього життя мають доньку – ОСОБА_55, ІНФОРМАЦІЯ_29. Сімейне життя з відповідачем не склалося, так як у них виявилися зовсім різні характери та погляди на життя, у зв’язку з чим між ними постійно відбувалися сварки та скандали. З листопада 2007 року сторони не підтримують шлюбні стосунки та не ведуть спільне господарство, проживають окремо. Шлюб носить формальний характер. В зв”язку з цим позивач звернулася до суду з даним позовом, в якому просить шлюб розірвати, судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судовому засіданні позов підтримала і просила шлюб розірвати.

Відповідач позов визнав і проти розірвання шлюбу не заперечував.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, ч. 4 ст. 130, ч.4 ст. 174 ЦПК України, ст.ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Шлюб між ОСОБА_53 та ОСОБА_54, зареєстрований відділом РАГС Броварського міського управління юстиції Київської області, актовий запис № 215 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_54 17 грн. на користь держави, ОСОБА_53 від судових витрат по справі звільнити.

Суддя:

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження