ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 247/09

    В И Р О К

Іменем України

21 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави  у складі:

      головуючого - судді                                             Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       ЗагорулькоО.С.

            за участю: прокурорів                     Мілаш М.С., Антонова С.В.

    захисника                             ОСОБА_1

             підсудного                             ОСОБА_2    

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню  

                                ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, росіянина, громадянина України, освіта середня, одруженого, слюсарь АВРК Дзержинського водоканалу, судимого

    21 березня 2001 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 1 ст. 140 КК України (далі - КК) 1960 року на 1 рік колонії поселення, звільненого 22 лютого 2002 р. умовно-достроково;

   12 квітня 2001 року Ленінським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 81 КК 1960 року на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 42 КК остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 років позбавлення волі;

   2 червня 2004 року цим же судом за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 309, 70 КК на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно визначено 2 роки 5 місяців позбавлення волі, звільненого 3 червня 2005 року по відбуттю строку покарання;

   27 червня 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, 70 КК на 4 роки позбавлення волі, 19 березня 2008 року постановою Кіровського районного суду Донецької області замінено невідбуту частину покарання 1 рік 9 місяців 23 дні більш м’яким  покаранням  - виправними роботами за місцем його роботи з утриманням в дохід держави 20% заробітку на той же строк – 1 рік 9 місяців 23 дні  

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 та ст. 395 КК України,

в с т а н о в и в :

Е п і з о д № 1. 13 серпня 2008 року, приблизно о 1-й год., перебуваючи на вулиці Київській с. Новгородське м. Дзержинська Донецької області, підсудний ОСОБА_2 повторно, відкрито, заволодів  скутером марки «Viper Zip 3i» вартістю 4500 грн., відібравши його у потерпілого ОСОБА_3 та завдавши йому збитку на вказану суму. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Е п і з о д № 2. Відповідно до постанови Кіровського районного суду Донецької області від 19 березня 2008 року відносно ОСОБА_2 терміном на 1 рік 6 місяців були встановлені обмеження, якими йому заборонялось: перебування в ресторанах, кафе і інших установах, де дозволено продаж спиртного на розлив; вихід з квартири з 21 до 5 години наступного дня, за виключенням часу, пов’язаного з роботою або навчанням; виїзд  за межі населеного пункту, який являється місцем його проживання, без письмового дозволу начальника міліції або його заступників.  Його також було зобов’язано являться на реєстрацію в міліцію за місцем проживання 1, 2, 3, 4 четвер кожного місяця в вільний від роботи час, а також зареєструватись  в міліції за місцем проживання протягом трьох діб з дня звільнення.

    З встановленими відносно нього постановою суду обмеженнями підсудний був ознайомлений під розписку 27 березня 2008 року та попереджений про кримінальну відповідальність за їх порушення.

Незважаючи на це, підсудний 12 серпня 2008 року самовільно залишив обране ним місце проживання, не попередивши про це органи внутрішніх справ та не отримавши відповідного дозволу,  на реєстрацію Дзержинський РВ ГУ МВС України в Донецькій області не з’являлася, чим порушив Правила та обмеження встановлені відносно нього вищеназваною постановою суду.

Е п і з о д № 3. 7 вересня 2008 р., приблизно о 18 год., він же, перебуваючи в дворі будинку № 9, що по вулиці Космонавтів в м. Константинівка Донецької області, повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав скутер марки «Kanuni» вартістю 3000 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_4, якому він належить, збитку на вказану суму. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Е п і з о д № 4. 17 вересня 2008 р., приблизно о 14 год. 30 хв.,  він же, являючись особою, яка раніше вчинила розбій, неподалік від будинку № 202, що по вулиці Жовтнева в м. Констянтинівка Донецької області, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад, поєднаний із загрозою застосування  насильства, небезпечного для життя і здоров’я неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, застосувавши при цьому ніж, який приставив до лівого боку, заподіявши йому при цьому згідно висновку судово-медичного експерта № 418-130 від 8 жовтня 2008 р. пошкрябану на лівій боковій поверхні грудної клітки, яка утворилася від дії тупо загостреного предмету і відноситься  до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я. Після цього, розуміючи, що виражена ним таким чином погроза реально сприйнята потерпілим, подавивши волю останнього до вчинення опору, відкрито заволодів його скутером «Zonder» вартістю 3800 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд.

Е п і з о д № 5. 22 жовтня 2008 року, приблизно о 4-й год., він же, повторно, незаконно шляхом підбору ключа проник в салон автомобіля та заволодів транспортним засобом – автомобілем  «ВАЗ-21051» д. н. з. НОМЕР_1 вартістю 10200 грн., який належить потерпілому ОСОБА_6

          Е п і з о д № 6. Вчинивши заволодіння автомобілем, він в період з 22 жовтня 2008 р. до його затримання працівниками міліції 28 жовтня 2008 р. таємно викрав з нього карбюратор вартістю 300 грн., запасне колесо в зборі вартістю 346 грн., бензонасос вартістю 85 грн. та інше майно на загальну суму 1485 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_6  збитку на вказану суму. Викраденим майном підсудний розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в ході судового слідства по справі підсудний ОСОБА_2   вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів по епізоду № 2 визнав повністю, про епізоду № 4 – частково тільки в частині відкритого заволодіння чужим майном без застосування погрози, небезпечної для життя і здоров’я потерпілого, по інших епізодах інкримінованих йому злочинів винуватим себе не визнав, зазначивши, що в ході досудового слідства змушений був обмовити себе у їх вчиненні під впливом працівників міліції, які застосували відносно нього недозволені методи досудового слідства. Просив показання, які він дав в ході досудового слідства не приймати до уваги як такі, що здобуті у невизначеному законом порядку. При цьому категорично відмовився подавати заяву прокурору про притягнення винних у застосуванні недозволених методів досудового слідства осіб до кримінальної відповідальності.

Оскільки фактичні обставини справи по епізоду № 2 ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Проаналізувавши показання підсудного, які він давав в ході досудового слідства в сукупності з іншими доказами, які були досліджені в суді, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Заперечення підсудним своєї вини суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути відповідальності за скоєне, а тому до уваги не приймає.

Вважаючи вину підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів доведеною, суд виходить з наступного.

Е п і з о д   № 1

Заперечуючи свою причетність до скоєння грабежу потерпілого ОСОБА_3, підсудний показав, що йдучи по місту, він зустрів потерпілого, якого до цього він не знав і який їхав йому назустріч на скутері. З ним вони поїхали, покурили наркотик, випили горілки. Повертаючись назад, попали в вибоїну і пошкодили колесо. Потерпілий сказав, що необхідно скутер вести в руках. Він категорично заперечив проти цього і запропонував тому йти пішки, а сам поїхав на скутері, сказавши йому, де він його залишить. Наступного дня він побачив, що скутер стоїть в обумовленому ними місці. Потерпілого він знайти не зміг, щоб повернути йому скутер, а через деякий час він дізнався, що його розшукують за грабіж. Категорично заперечує факт як відкритого викрадення скутера, так і будь-якого іншого протиправного способу заволодіння ним, зазначаючи, що мав право так поступати і не думав, що це протиправно.

На досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні цього злочину внаслідок застосування щодо нього недозволених методів досудового слідства.

Потерпілий ОСОБА_3, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 22-23), підтвердив факт заволодіння його скутером підсудним за обставин, викладених вище. При цьому він зазначив, що підсудний спочатку попросив його продати йому скутер, а коли він йому в цьому відмовив, то той запропонував покататися, в чому він йому відмовити не зміг, так як злякався. Коли покатавшись на скутері і звозивши підсудного в магазин, він повертався додому, то пробив гумову шину на скутері. Після цього підсудний забрав скутер і поїхав на ньому сам, а він викликав таксі, на якому поїхав додому. Вдома зразу ж про викрадення у нього скутера, він розповів своїй матері. Внаслідок викрадення скутера йому завдано збитку на суму 4500 грн., яку він просить стягнути з під судного.

Свідок ОСОБА_7, мати потерпілого, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 23), підтвердила факт відкритого заволодіння підсудним скутером її сина за обставин, викладених вище, зазначивши, що про них їй відомо зі слів сина. В ході досудового слідства скутер їй було повернуто, в зв’язку з чим претензій матеріального характеру до підсудного вона не має.

Свідок ОСОБА_8, показання якого були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 1 а. с. 36), показав, що він бачив скутер у вказаному підсудним місці з спущеним колесом, біля якого стояв підсудний та якого він запитав про те, чи не потрібна йому допомога. Після того як останній відмовився від запропонованої допомоги, він пішов звідти і що сталося з скутером, він не знає.

В ході огляду місця пригоди (т. 1 а. с. 3-5) з участю потерпілого останній вказав місце на дорозі, де було пошкоджено колесо та де підсудний заволодів його скутером.

Відповідно до протоколу огляду від 15 серпня 2008 р. (т. 1 а. с. 29-31) біля 2 під’їзду будинку № 85 по вулиці Маяковського в м. Дзержинську було виявлено скутер потерпілого, який повернуто його власнику під схоронну розписку (т. 1 а. с. 34).

При пред’явленні для впізнання по фотознімках (т. 1 а. с. 50-51) потерпілий ОСОБА_3 впізнав підсудного як особу, що відкрито заволоділа його скутером, вчинивши його грабіж.

Аналізуючи наведені докази, суд вважає доведеною вину підсудного у вчиненні відкритого викрадення ним скутера потерпілого ОСОБА_3  Оцінюючи показання потерпілого, суд виходить з їх логічності і послідовності протягом усього часу досудового слідства і розгляду справи в суді, їх повну узгодженість з іншими доказами по справі, а тому приймає їх до уваги як правдиві та разом з іншими доказами покладає в основу обвинувачення підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд вважає надуманими твердження підсудного про те, що потерпілий, якого він до цього не знав, без будь-якого приводу віддав йому свій скутер, після чого зразу ж звернувся в міліцію з заявою про його пограбування. Це спростовується логічністю дій підсудного, який зразу повідомив про грабіж своїй матері, яка й повідомила про скоєний злочин в органи внутрішніх справ.

Оскільки підсудний і потерпілий до часу скоєння злочину не були знайомим між собою, то суд вважає, що у останнього не було підстав для обмови підсудного у вчиненні злочину.

Виходячи з цього, суд вважає надуманими твердження підсудного про обмову його у вчиненні злочину, а тому приймає до уваги його показання, які він давав в ході досудового слідства по справі, визнаючи себе винним у його скоєнні.

Е п і з о д № 3

По епізоду викрадення скутера у потерпілого ОСОБА_4 підсудний ОСОБА_2 вину не визнав і показав, що скутера не викрадав, а просто взяв, коли потерпілий, я ким він до цього вживав наркотики і горілку, не зміг їхати сам і залишив його. Всі, хто був з ними також пішли, а йому запропонували забрати скутер собі як подарунок з нагоди звільнення з місць позбавлення волі. Він забрав скутер і декілька днів його зберігав у своєї знайомої, після чого вирішив продати його з тим, щоб мати гроші. Вважає такі дії законними.

В ході досудового слідства він визнавав факт скоєння крадіжки скутера, даючи показання, які в повній мірі узгоджувались з іншими доказами по справі і їм відповідали.

Так, потерпілий ОСОБА_4, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 38), показав, що 7 вересня 2008 р., приблизно о 18 год. 30 хв., він приїхав на скутері до свого будинку і залишив його під під’їздом з ключем в замку запалення. Сам зайшов в квартиру, а коли вийшов на вулицю приблизно через п’ять хвилин, то скутера вже не було. 15 вересня 2009 р., перебуваючи на ринку, він побачив, що на його скутері приїхала незнайома йому особа.  Він підійшов і з’ясував у неї, яким чином їй дістався скутер. Незнайомий йому повідомив про придбання скутера у підсудного. Для підтвердження факту належності скутера потерпілому, той надав незнайомому документи про це і тоді скутер йому було повернуто. Претензій матеріального характеру до підсудного в зв’язку з викраденням скутера він не має.

Свідок ОСОБА_9, показання якої були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2  а. с. 25), засвідчила, що в один із днів середини вересня 2008 р. до неї звернувся підсудний з проханням посприяти у продажі скутера, який нібито йому належить. Вона повідомила про це своїй знайомій ОСОБА_10, яка погодилась його купити за 1500 грн. для свого сина. 15 вересня 2009 р. від останньої вона дізналась про те, що куплений нею у підсудного скутер є краденим і що його забрав потерпілий.

Цей факт підтвердили свідки ОСОБА_10 (т. 2 а. с. 35) та ОСОБА_11, її син, (т. 2 а. с. 30), чиї показання були досліджені в суді. Останній також підтвердив факт передачі скутера потерпілому ОСОБА_4 за обставин, викладених останнім.  

В ході досудового слідства при пред’явленні для впізнання по фотознімках свідки ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (т. 2 а. с. 26, 31, 36) впізнали підсудного як особу, що продала їм крадений скутер.

Аналізуючи наведені докази, суд приходить до висновку про їх повну відповідність між собою як про факт, так і обставини придбання скутера у підсудного, а також його викрадення у потерпілого.

Тому суд не приймає до уваги твердження підсудного про те, що скутер був залишений підсудним у вказаному ним місці.

Цей факт  спростовується тим, що потерпілий зразу ж після крадіжки звернувся з заявою в міліцію, в якій повідомив про злочин (т. 2 а. с. 2) і з цього ж приводу дав пояснення (т. 2 а. с. 3).

Зразу ж з участю потерпілого було оглянуто місце скоєння злочину (т. 2 а. с. 4-5).

Наведене спростовує твердження підсудного про те, що він нібито з підсудним протягом вечора вживав спиртні напої та наркотики, після чого останній заснувши, не міг їхати або йти. Тому від «такої безвиході» він змушений був забрати скутер як подарунок.

Виходячи з наведеного, суд не приймає до уваги показання підсудного про це, розцінюючи їх як надумані та алогічні по своїй суті. При цьому суд виходить ще й з того, що в ході досудового слідства він визнавав свою вину у скоєному (т. 2 а. с. 90-91), підтверджуючи факт і обставини скоєння злочину так, як про це стверджують потерпілий та вказані свідки. Тому послідуючу відмову від цього суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає.

Е п і з о д № 4

Заперечуючи факт вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_5, підсудний ОСОБА_2 зазначає, що він дійсно заволодів скутером шляхом грабежу,  обставини якого зазначені вище, але насильства або погрози насильства, яке б було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого або будь-яке інше, не застосовував. Підкреслив, що побачивши скутер у потерпілого, він зразу ж вирішив ним заволодіти, але той не хотів йому віддавати. Тоді він просто забрав його і поїхав. Покористувавшись ним певний час, він продав його в Полтавській області, а виручені від цього кошти витратив на власні потреби. Потерпілого до цієї події не знав.

Проаналізувавши його показання з іншими доказами, які були перевірені в ході судового слідства, суд приходить до висновку про їх надуманість та невідповідність іншим доказам по справі, а тому до уваги не приймає.

Оцінивши показання, які підсудний давав в ході досудового слідства (т. 2 а. с. 90-91, 105-106), визнаючи свою вину у вчиненому, суд приходить до висновку про те, що вони були отримані у визначеному законом порядку, в повній мірі узгоджуються з іншими доказами по справі і їм відповідають, являються логічно послідовними та обґрунтованими, а тому приймає до уваги як правдиві та разом з іншими доказами покладає в основу обвинувачення його у вчиненому. При цьому суд виходить і з таких доказів.

Потерпілий ОСОБА_5, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 2 а. с. 67, 84), підтвердив факт вчинення на нього розбійного нападу підсудним та заволодіння його скутером за обставин, викладених вище. При цьому він зазначив, що підсудний з метою заволодіння скутером, вимагаючи його передачі йому, приставив йому до лівого боку ніж, лезо якого мало довжину не менше 15 см. Від цього він відчув біль. Боячись, що підсудний може нанести йому удар ножем, якщо він не передасть йому скутер, він встав з нього і віддав ключі. Однак, не бажаючи віддавати скутер підсудному, він сів на заднє сидіння за ним і той поїхав. Проїхавши певну відстань, підсудний зупинив скутер, і зажадав, щоб він йшов геть. Він не хотів. Тоді підсудний знову дістав ніж, розкрив  його і погрожуючи ним, приставив ніж до лівого боку, знову зажадав, щоб він йшов звідти.  Сприйнявши цю погрозу як реальну і побоюючись її втілення в життя, він пішов додому. По дорозі він попросив незнайомого йому чоловіка викликати працівників міліції, після приїзду яких він повідомив про скоєний злочин (т. 2 а. с. 47).  

При пред’явленні для впізнання по фотознімках (т. 2 а. с. 68) він впізнав підсудного як особу, що вчинила розбійний напад на нього та заволоділа його скутером.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 418-130 від 8 жовтня 2008 р. (т. 2 а. с. 74) йому була заподіяна пошкрябина  на лівій боковій поверхні грудної клітки, яка утворилася від дії тупозагостреного предмету і відноситься  до легких тілесних ушкоджень, які не потягли за собою короткочасного розладу здоров’я.

На спинці його куртки і задній поверхні футболки згідно висновку експерта № 546 від 3 листопада 2008 р. (т. 2 а. с. 79-81) маються відповідно 2 і 1 пошкодження, в морфології яких відобразились дії загостреного предмету, який має як мінімум один край здатний здійснювати ріжучу дію (типу лезо). По краях пошкоджень на тканині куртки встановлено наявність привнесених мінеральних елементів («металізація» сліди контакту тканини з предметами, виготовленим на основі заліза).

На підставі наведених висновків експертів суд приходить до висновку про відповідність показань потерпілого про обставини застосування щодо нього підсудним ножа, а отже й погрози застосування насильства, яке було небезпечним для життя та здоров’я потерпілого.

Цим же, на думку суду, спростовуються твердження підсудного про те, що він не застосовував ніж, заволодіваючи скутером потерпілого.

В ході досудового слідства викрадений підсудним скутер був вилучений, оглянутий та переданий на зберігання потерпілому (т. 2 а. с. 95-97, 98).

Отже, проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного і по цьому епізоду його злочинної діяльності.

Е п і з о д и  № 5-6

Заперечуючи факт незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_6 підсудний ОСОБА_2 показав, що в одну із ночей жовтня 2008 р. до нього підійшов незнайомий, який запропонував купити автомобіль. Документів на нього не було, тому він взяв його на запчастини. Почав їздити на автомобілі по знайомих з своєю дружиною і в один із днів його затримали в Решетилівському районі. Після затримання він змушений був обмовити себе, так як його до цього примушували працівники міліції. Фактично ж цього злочину він не вчинював. На момент придбання ним автомобіля ніяких речей в багажнику, крім ключів, в ньому не було. Тому  ніяких речей з автомобіля не викрадав.

В ході досудового слідства підсудний визнавав вину у вчиненні цього злочину в повному обсязі і давав показання, які в повній мірі відповідали іншим доказам по справі (т. 3 а. с. 71, 78, 111). В судовому засіданні, відмовившись від визнання своєї вини у вчиненому, підсудний заявив, що робив це під примусом з боку працівників міліції.

Оскільки він категорично відмовився від подання заяви про притягнення винних у цьому працівників міліції до кримінальної відповідальності та проведення перевірки прокурором в порядку ст. 97 КПК України, суд розцінив ці твердження як надумані, оскільки вони не знайшли свого підтвердження іншими доказами по справі.

Виходячи з цього, суд приймає до уваги як такі, що відповідають дійсності показання підсудного, дані ним в ході досудового слідства, а послідуючу відмову від цього, суд розцінює як спосіб захисту від пред’явленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене. Такий висновок суду ґрунтується на наступних доказах, перевірених в ході судового розгляду справи.

Потерпілий ОСОБА_6 в ході судового слідства показав, що в жовтні 2008 року він був госпіталізований в госпіталь ГУ МВС України в Полтавській області, а свій автомобіль марки «ВАЗ-21051» віддав онукові ОСОБА_13, щоб він доставив його додому. Онук по дорозі заїхав в магазин, що на вулиці Фрунзе в м. Полтаві, щоб купити продукти харчування. Наступного дня йому стало відомо, що від магазину автомобіль було угнано. Вартість автомобіля, на його думку, становить 30000 грн. Приблизно через два тижні автомобіль було знайдено і йому повернуто. Автомобіль був пошкоджений, вартість ремонту становить 1385 грн., а вартість запасних частин до нього - 1485 грн. Загальна сума збитків становить 2870 грн. Крім того, з автомобіля було викрадено карбюратор вартістю 300 грн., запасне колесо в зборі вартістю 346 грн., бензонасос вартістю 85 грн. та інше майно, яке знаходилось в багажнику, на загальну суму 1485 грн. Збитки на цей час не відшкодовано. Всі документи, які знаходились в автомобілі, йому повернуто. Від працівників міліції йому стало відомо, що угон його автомобіля і крадіжку речей з них вчинив підсудний ОСОБА_2 Заявлений ним по справі цивільний позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні.

Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в ході судового слідства показали, що в один із днів жовтня 2008 року до них додому в с. Лиман Решетилівського району, де вони проживають,  на автомобілі «Жигулі» темно-синього кольору приїхав підсудний з дружиною. Підсудний розповів, що нібито являється племінником, в що він повірив. Після цього вони пообідали і залишились ночувати. Ранком наступного дня після сніданку вони сіли в автомобіль, курили там і в цей час приїхали працівники міліції і затримали підсудного. Після його затримання працівник ДАІ повідомив йому, що автомобіль, на якому приїхав підсудний з дружиною, знаходиться в угоні. Жінку, яка була з ним, також затримали.  

Свідок ОСОБА_16, що в один із днів жовтня 2008 р. він на прохання потерпілого ОСОБА_6 відвіз його в госпіталь, після чого приїхав на ньому до своєї знайомої на провулок Спілчанський в м. Полтаві, де залишив його біля двору приблизно на 30 хв.  Залишаючи автомобіль, він замкнув всі двері в ньому. Коли вийшов після цього на вулицю, то автомобіля там вже не було. Про це він зразу ж повідомив свого батька, а той міліцію. Після прибуття на місце скоєння злочину працівників міліції, він дав пояснення з цього приводу. В автомобілі знаходились як запчастини, так і документи, які належали його діду, потерпілому по справі. Через деякий час був знайдений автомобіль. На час його виявлення він був пошкоджений та з нього були вкрадені ті речі, які в ньому знаходились.

Про обставини угону автомобіля аналогічні показання в ході судового розгляду справи дала свідок ОСОБА_17, знайома свідка ОСОБА_16, яка в той день була з ним та до якої вони приїхали на автомобілі додому, звідки він і був викрадений.

Свідок ОСОБА_18, працівники ДАІ Решетилівського РВ ГУ МВС України в Полтавській області, показав, що від одного громадянина з с. Лиман-2 Решетилівського району поступило повідомлення про те, що по селу їздить автомобіль, власник якого продає запасні частини та мобільні телефони. Цей же громадянин повідомив і реєстраційний знак автомобіля. Перевіривши по обліку, він з’ясував, що автомобіль знаходиться в розшуку. Він з групою працівників міліції виїхав на місце і затримали підсудного, який спочатку сказав, що автомобіль належить йому, але документи на нього він забув вдома. Потім підсудний зробив спробу втекти, відштовхнувши його від себе. Переслідуючи, він догнав і затримав підсудного та з іншими працівниками міліції доставили його в Решетилівський РВ ГУ МВС України в Полтавській області, де передали начальнику РВ. Підсудний на момент затримання перебував в нетверезому стані.  

Свідок ОСОБА_19, дружина підсудного, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 3 а. с. 32), показала, що 22 жовтня 2008 р. підсудний приїхав додому на автомобілі «ВАЗ-2105» і сказав їй, що він його угнав, заволодівши ним таким чином. Вона не повірила в це і почала з ним на його пропозицію їздити по області до своїх знайомих. 28 жовтня 2008 р., коли вони приїхали в с. Лиман-2 Решетилівського району до раніше незнайомих їм громадян, підсудного затримали працівники міліції та вилучили викрадений ним автомобіль. Тоді вона й повірила в те, що підсудний їй говорив правду про його угон. Вона також підтвердила, що під час поїздок підсудний продавав незнайомим громадянам все, що знаходилось в багажнику автомобіля.

Факт знаходження краденого автомобіля у підсудного підтвердив свідок ОСОБА_20, чиї показання були досліджені в суді в порядку ст. 306 КПК України (т. 3 а. с. 34), який зазначив, що дійсно  з підсудним в жовтні 2008 р. їздив на цьому автомобілі та підсудний передав йому документи, які належать потерпілому ОСОБА_6, які в послідуючому у нього були вилучені.

Факт викрадення автомобіля 22 жовтня 2008 р. підтверджується заявою свідка ОСОБА_16 про це в Октябрський РВ ПМУ ГУ МВС України в Полтавській області (т. 3 а. с. 5).

Згідно протоколу огляду від 28 жовтня 2008 р. (т. 3 а. с. 10-14) вказаний автомобіль було вилучено у підсудного в с. Лиман-2 Решетилівського району з пошкодженнями на ньому та відсутністю речей, які на момент викрадення знаходились в багажнику автомобіля.

Під час огляду папки з документами, які передав підсудний свідку ОСОБА_20 (т. 3 а. с. 17-18) були виявлені документи, які підтверджують факт належності автомобіля потерпілому ОСОБА_6 та його особисті документи.

Згідно висновку товарознавчої експертизи  № 79 від 19 листопада 2008 р. (т. 3 а. с. 41-44) дійсна ринкова  вартість автомобіля  «ВАЗ-21051» д. н. з. НОМЕР_1 становить 10200 грн., а його вартість з урахуванням пошкоджень, завданих підсудним – 9034 грн. Вартість відновлювального ремонту становить 1385 грн. 16 коп.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного в незаконному заволодінні транспортним засобом та таємному викраденні чужого майна потерпілого ОСОБА_6 за вказаних вище обставин.

Отже, на підставі наведеного суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_2 слід кваліфікувати: по епізоду № 1 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно; по епізоду № 2 як самовільне залишення місця проживання особою, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі, з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто за ст. 395 КК України; по епізодах № 3 та 6 як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, тобто за ч. 2 ст. 185 КК України; по епізоду № 4  як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, тобто за ч. 2 ст. 187 КК України; по епізоду № 5 за ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки він повторно, незаконно заволодів транспортним засобом.

    Суд вважає, що покарання підсудному повинно бути призначено за сукупністю вироків за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки після постановлення попереднього вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2006 року року, але до повного відбуття покарання він вчинив новий злочин.

    Обставин,  які пом’якшують або обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд враховує, що три із вчинених підсудним злочинів, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до тяжких.

          При призначенні покарання суд враховує також характер вчинених підсудним злочинів, характеристику його особи, як такої, що раніше неодноразово засуджувалась за вчинення умисних, в тому числі і аналогічних злочинів, має непогашені судимості та невідбуте покарання за попереднім вироком, відсутність обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, суд також враховує позитивну характеристику підсудного за місцем відбування покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання  у виді позбавлення волі, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню засудженого, його вихованню та соціальній реабілітації.

      По справі потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов про відшкодування завданої йому злочином матеріальної шкоди на суму 2870 грн. (т. 3 а. с. 167-168). Іншими потерпілими позови не заявлялись.

          Вирішуючи цивільний позов потерпілих, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить  з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

    Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

    В добровільному порядку підсудним збитки не відшкодовувались .

Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену ним суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

          Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

            Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

                ОСОБА_2  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 289 та ст. 395  КК України і засудити його:

    за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі;

    за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі;

    за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

    за ч. 2 ст. 289 КК України на шість років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна;

    за ст. 395 КК України на п’ять місяців арешту.

    На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання у виді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

    Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання визначити за сукупністю вироків у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, приєднавши до призначеного покарання частину невідбутого покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 27 червня 2006 року.    

    Строк відбування покарання рахувати з 4 листопада 2008 року, зарахувавши в нього час перебування засудженого під вартою в зв’язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у виді взяття під вартою по цій справі (т. 3 а. с. 58-65).    

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_2 у виді  взяття під варту залишити без змін.

    Задовольнити заявлений по справі потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов і стягнути з засудженого ОСОБА_2 на його користь 2870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) гривень завданої ним матеріальної шкоди.

          Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілим (т. 1 а. с. 119, 120; т. 2 а. с. 33-34; т. 3 а. с. 16, 20, 96), повернути їм же, а куртку і футболку, які належать потерпілому ОСОБА_5 і зберігаються в камері зберігання речових доказів Костянтинівського МВ ГУ МВС в Донецькій області (т. 1 а. с. 128-129), повернути йому ж.

          Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в цей же строк з моменту вручення копії вироку.

          Суддя                                                                                                  А.Г.Савченко