Справа № 2-106/2010 року.  

                                                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                                          І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                               (заочне)

13 липня 2010 року.                                                                                                   смт. Демидівка

                                        Демидівський районний суд, Рівненської області.

одноособово суддя П.Г. Зозуля, при секретарі  Л.С. Ковальській, за участю позивача,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Млинівського районного центру зайнятості  про припинення трудового договору, зняття його з реєстрації та стягнення завданих збитків, -

                                       В С Т А Н О В И В :

    У позовній заяві ОСОБА_1 просить розірвати на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України трудовий договір, укладений 1 лютого 2007 року між ним і ОСОБА_2 та зняти його з реєстрації  у Млинівському центрі зайнятості. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки заподіяні працівником внаслідок неналежного виконання ним своїх обов’язків у суму  2800 гривень, 2000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої діями відповідачки та 171 гривню в рахунок відшкодування судових витрат.

    В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він, як фізична особа, є суб’єктом підприємницької діяльності на підставі  свідоцтва серії НОМЕР_1 Між ним і ОСОБА_2 1 лютого 2007 року було укладено безстроковий трудовий договір, зареєстрований у Млинівському центрі зайнятості 1 лютого 2007 року за №338. Згідно з договором відповідачка зобов’язалася виконувати обов’язки продавця непродовольчих товарів у відділі мобільних телефонів у магазині «Все для дому», розташованому по вулиці Миру,44 в смт. Демидівка. Відповідно до п.2 зазначеного договору та ст.130 КЗпП України, відповідачка зобов’язалася нести повну матеріальну відповідальність за ввірені їй цінності. 21 серпня 2009 року позивач, як власник товарних цінностей та роботодавець, провів інвентаризацію матеріальних цінностей у магазині, де продавцем працювала ОСОБА_2, внаслідок якої виявив нестачу товарів на суму 2800 гривень. Відповідачка претензій щодо порядку проведення інвентаризації та її результатів не мала, з сумою недостачі погодилася і письмово дала згоду відшкодувати завдані збитки до 15 вересня 2009 року, однак, своє зобов’язання добровільно не виконала. Спроби врегулювати даний спір у позасудовому порядку позитивного результату не дали, що змусило позивача звернутися до суду. Крім того, позивач не може розірвати та зняти з реєстрації трудовий договір, оскільки, відповідно до вимог закону, для цього необхідна особиста присутність сторін  трудового договору, що його уклали. ОСОБА_2 від поїздки до центру зайнятості ухиляється. Це постійно збільшує завдані йому збитки так як він змушений сплачувати всі, передбачені законодавством платежі за працівника, який не працює.    

    У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги  підтримав повністю. Просить постановити заочне рішення, оскільки відповідачка виклики суду ігнорує і від участі у судових засіданнях ухиляється. Поведінка відповідачки не тільки порушила його право власності але й спричинила значні моральні переживання, які тривають значний час. Він не може налагодити нормальну роботу свого підприємства, що завдає йому додаткові психічні навантаження, вимагає додаткових зусиль для організації бізнесу особливо у час кризи, тому завдану йому моральну шкоду оцінив у 2000 гривень.

    Представник третьої особи на стороні відповідача що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Млинівського районного центру зайнятості в судове засідання не з’явився і про причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду справи завчасно і належним чином був повідомлений судовою повісткою.

    Відповідно до ч.3 ст.36 ЦПК України, суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй  копію заяви про залучення третьої особи  і роз’яснює її право заявляти про свою участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.    

    Відповідачка  в судове засідання не з’явилася і про причини своєї неявки суд не повідомила, хоч завчасно була повідомлена судовою повісткою про час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про отримання судових повісток (а.с.13,16,24).

    Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.  

    Як видно з трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачкою 1 лютого 2007 року, ОСОБА_2 зобов’язалася виконувати обов’язки продавця непродовольчих товарів і взяла на себе повну матеріальну відповідальність за товарні цінності, довірені їй у зв’язку з виконанням трудових обов’язків (а.с.9).

    Відповідно до ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установу, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

    Межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюється законодавством (ст.135 КЗпП України).

    Відповідно до законодавства працівники несуть повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 1351 КЗпП України укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей (ч.1 ст.134 КЗпП України).

    Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), зазначено у ст.1351 КЗпП України, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском) перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами ( ст.1353  КЗпП України).

    Як видно з розписки ОСОБА_2 від 21 серпня 2009 року, відповідачка зобов’язалася відшкодувати заподіяні нею позивачу збитки на суму 2800 гривень до 15 вересня 2009 року. Будь-яких заперечень щодо розміру завданих відповідачкою збитків з її боку не було. ОСОБА_2 не посилалася і на відсутність умов для виконання нею своїх службових обов’язків, які могли вплинути на виникнення нестачі ввірених їй товарів і не заперечувала своєї вини у спричиненні матеріальних збитків позивачу (а.с.8).  

    Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

    Власник або уповноважений ним орган, зазначено у п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України, має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.        

    Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, ОСОБА_1 є суб’єктом  підприємницької діяльності – фізичною особою (/а.с.6).

    Згідно з ст.55 Конституції  України кожен має право будь-якими не забороненими  законом  засобами захищати свої права і свободи від порушень і  протиправних посягань. Кожному гарантується право на оскарження в суді  рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

    Відповідно до ст.241 КЗпП України уразі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

    Як зазначено у ст.6  Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року №260, уразі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір. На підставі повідомлення сторін відповідальна особа центру зайнятості знімає трудовий договір з реєстрації.

     З наведеного суд робить наступні висновки. ОСОБА_2 виповнилося вісімнадцять років (а.с.9).  Вона на законних підставах уклала трудовий договір і взяла на себе повну матеріальну відповідальність. Позивач у судовому засіданні довів вину відповідачки у спричиненні йому як майнової шкоди на суму 2800 гривень, так і моральної шкоди на суму 2000 гривень. У зв’язку з тим, що при розірванні трудового договору необхідне повідомлення,  особисто підписане  сторонами трудового договору, що його уклали, Млинівський районний центр зайнятості не зміг зняти даний договір з реєстрації за повідомленням лише роботодавця.  Наявність трудового договору з особою, яка залишила місце роботи, порушує законні права позивача.  

    Враховуючи наведене, на підставі ст.55 Конституції України, статей 241,41, 130, 134, 1351, 1353 КЗпП України,ст.23 та 1167 ЦК України, ст.6 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року №260, керуючись статтями 10,11, 60, 130, та статтями 212-215 ,ч.1 ст. 124 ЦПК України, -

                                Р  І  Ш  И  В  :

    Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Млинівського районного центру зайнятості  про припинення трудового договору, зняття його з реєстрації та стягнення збитків  – задовольнити.

    Трудовий договір укладений між працівником ОСОБА_2 і фізичною особою ОСОБА_1 1 лютого 2007 року і зареєстрований у Млинівському районному центрі зайнятості 1 лютого 2007 року за номером 338 – розірвати.  

    Зобов’язати Млинівський районний центр зайнятості трудовий договір, укладений 1 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зняти з реєстрації.

     Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень в рахунок відшкодування матеріальних збитків, 2000 (дві тисячі) гривень – в рахунок відшкодування моральної шкоди та 171 (сто сімдесят одну) гривню – в рахунок відшкодування судових витрат.

    Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги у двадцятиденний  строк з дня подання заяви.

    Рішення суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк  чи неподання апеляційної скарги у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.    

    У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом з моменту проголошення ухвали апеляційного суду.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        СУДДЯ:  підпис

Суддя Демидівського районного

    суду Рівненської області                                                                                     П.Г. Зозуля