ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 1 – 146/10

    В И Р О К

Іменем України

19 січня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

      головуючого - судді                                           Савченка А.Г.

      при секретарі                                                       Загорулько О.С.                                                      

    за участю: прокурора                     Попка О.В.

    адвокатів                             ОСОБА_1, ОСОБА_2

      потерпілого                             ОСОБА_3

підсудного                             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню

            ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює,  не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

5 липня 2009 року, приблизно о 01 год. 30 хвилин, підсудний ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на території середньої школи № 12, що по вулиці Нариманівській в м. Полтаві, в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязнених стосунків, які тривалий час між ними існували, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень умисно, схопивши потерпілого ОСОБА_3 двома руками за шию, підняв його над землею і приклавши зусилля та придавши прискорення, кинув його на землю спиною вниз, від чого при паданні останній вдарився головою об асфальт та йому згідно висновку судово-медичного експерта № 2013 від 11 вересня 2009 року були спричинені  тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку тяжкого ступеню з епідуральною гематомою, перелом лобно-тім’яної ділянки справа, які могли утворитися від однократної дії тупого предмету чи при ударі об такий і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.  

    Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов  визнав повністю та показав, що  дійсно між ним та потерпілим тривалий час існували неприязнені стосунки. Тому, коли вони зустрілись з ним в зазначені день і час, у вказаному місці після вживання пива, між ними виникла сварка із-за того, що потерпілий образив його та вдарив. Після цього він схопив його за шию руками, підняв над землею і кинув на асфальт, придавши при цьому тілу прискорення. Потерпілий впав на спину, вдарившись головою об асфальт і знепритомнів. Щоб повернути його до свідомості, потерпілого облили водою і він пішов додому. Щиро кається у вчиненому та просить його суворо не карати.

    Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив факт заподіяння йому тяжких тілесних ушкоджень підсудним за обставин, викладених вище та визнаних ним. Він також зазначив, що з підсудним на даний час вони помирились та підтримують добрі стосунки. Підсудним на даний час йому частково відшкодовані завдані збитки, в зв’язку з чим він зменшив свої позовні вимоги до нього. В зв’язку з цим він не наполягає на суворому покаранні підсудного і просить не позбавляти його волі.

    Оскільки фактичні обставини справи та розмір цивільного позову ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм роз’яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Суд кваліфікує діяння підсудного за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

          Обставинами,  які пом’якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку.

          Обставиною, яка  обтяжує покарання  підсудного, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

          Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

          Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є тяжким.

          За місцем навчання і роботи підсудний характеризується виключно позитивно (а. с. 70-72), що суд розцінює як обставину, що пом’якшує його покарання.

    Згідно медичного  висновку примусового лікування від алкоголізму або наркоманії він не потребує (а. с. 74).

          Суд також враховує обставини вчинення злочину, віктимну поведінку потерпілого при цьому, особу підсудного, який вперше вчинив злочин та притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також частково добровільно відшкодував завдані злочинами збитки. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні підсудного, і виходить з наявності кількох обставин, що його пом’якшують  та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням особи винного вважає за можливе призначити йому основне покарання  відповідно до ч. 1 ст. 69 КК нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 121 КК. З урахуванням наведеного суд вважає, що підсудному повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

          По справі потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1060,85 грн., 1650 грн. витрат за надання юридичної допомоги та про відшкодування моральної шкоди в сумі 25000   грн.

          Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить  з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

    Визначаючи суму, що підлягає стягненню з підсудного, суд керується положеннями п. 16 Постанови, згідно з яким «мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку, а також вартість поверненого йому майна».

    В добровільному порядку підсудним було відшкодовано 1000 грн. завданої ним моральної шкоди, про що підтвердив в ході судового розгляду справи потерпілий, зменшивши розмір позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на цю суму.

          Виходячи із доведеності вини підсудного у вчиненні злочину, суд задовольняє цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди повністю на заявлену ним суму, оскільки ним надані докази заподіяння йому матеріальної шкоди.

    Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров’ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі з урахуванням часткового добровільного відшкодування, зробленого підсудним, тобто в сумі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень.  

    Суд вважає за необхідне також стягнути з засудженого витрати на правову допомогу адвоката в справі за цивільним позовом потерпілого.

    Речових доказів по справі немає.

          Керуючись статтями   321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_4  за ч. 1 ст. 121 КК України з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі.

          Строк відбування покарання рахувати з 19 січня 2010 року.  

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого у виді підписки про невиїзд змінити на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.

    Задовольнити заявлений по справі цивільний позов потерпілого і стягнути з засудженого на його користь 1060 (одна тисяча шістдесят) грн. 85 коп. матеріальної шкоди, 1650 (одна тисяча шістсот п’ятдесят) грн. витрат за надання юридичної допомоги та 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. моральної шкоди.  

            Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.  

          Суддя                                                                                                А.Г.Савченко