Справа № 2-А-101/10/1512

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді         Непоради М.П.

при секретарі             Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси

про визнання відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги дитині війни неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси, в якому просить поновити їй строк звернення до суду, визнати відмову відповідача у виплаті їй соціальної допомоги незаконною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з  січня 2006 року по  грудень 2008 року у розмірі 3900,00 грн., перерахувати їй пенсію з 1 січня 2009 року з врахуванням трудового стажу на 30 % надбавки як дитині війни посилаючись на те, що вона є дитиною війни і повинна отримувати в Управлінні пенсійного фонду України в Київському районі м. Одесі підвищення до пенсії, передбачену Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, відповідач таку державну допомогу не виплачує, чим порушуються законні права та інтереси позивача.

Позивач в судове засідання не з'явилася, до матеріалів справи залучена заява, в якої вона наполягала на задоволенні позову в повному обсязі та з проханням слухати справу за її відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, сповіщався про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі, заяви про розгляд справи за його відсутністю до суду не надходило.  

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в УПФ України у Київському районі м. Одеси є пенсіонером за віком та має статус дитини війни (копія посвідчення НОМЕР_1 від 10.09.199 року, яке залучене до матеріалів справи).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 92 ч. 1 п. п. 1, 6 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», зазначений пункт ст. 77 виключено та ст. 110 викладена в іншій редакції, зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а ст. 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України відповідних нормативно-правових актів не видавалось.

Таким чином у 2006 році державну соціальну підтримку дітей війни, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджено не було, тому суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Згідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Положення «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційними.

Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 встановлено, що положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, в тому числі п. 41 визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право позивача на підвищення пенсії є обґрунтованим лише з 9 липня 2007 року, тобто з часу визнання неконституційним положення відповідної статті Закону про «Державний бюджет України на 2007 рік».

Подібні правовідносини склалися і у 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року.

Відсутність коштів не є підставою невиконання зобов’язань, покладених на управління законодавством, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових Законів, внесення змін до чинного законодавства за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідач зобов’язаний був здійснити перерахунок, тобто провести у відповідність з рішенням Конституційного Суду України розмір виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

Згідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ мінімальний розмір пенсії за віком не може бути нижче прожиткового мінімуму, встановленого законом, а ч. 2 зазначеного Закону передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно законами України.

У відповідності із ст. 1 Закону України «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV розмір мінімальної пенсії за віком, як державної соціальної гарантії, визначається цим Законом і відповідними Законами України «Про державний бюджет» на відповідні роки.

Тому, суд приходить до висновку про можливість задоволення частини позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування, перерахування підвищення невиплаченої державної соціальної допомоги у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 травня 2004 року за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

При розрахунку розміру несплаченої надбавки позивачу за 2007 рік суд враховує положення ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1, ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5, ч.1 цієї статті, збільшений на 1%: 9.07.2007 – 30.09.2007 р. – 406 грн.+1% (4,06) грн. = 410,06 грн. розмір підвищення пенсії позивачу складає 87,3 грн. за липень 2007 року  (з 9 по 31), за серпень-вересень 2007 року 410,06х30%х2=246,04 грн., за жовтень-грудень 2007 року 411 грн.+411х1%=415,11 грн.х30%х3=373,6+4 грн.х30%х5 місяців=895,27 грн. Загальна сума підвищення пенсії за 2007 рік складає 706,94 грн.

За 2008 рік доплати позивачу складають з урахуванням, що відповідачем сплачувались надбавки дітям війни – 47,00 грн. з 1 січня; 48,10 грн. з 1 квітня; 48,20 грн. з 1 липня; 49,20 грн. з 1 жовтня; за 9 днів травня – 41,89 грн., однак позивач отримав 48,10 грн., тому за даний період нарахувань не передбачається; за червень із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.; з 1 липня до 30 вересня із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 482,00 грн. х 30% = 144,60 грн. на місяць х 3 місяці = 433,80 грн.; з 1 жовтня до 31 грудня із розрахунку мінімальної пенсії за віком – 498,00 грн. х 30% = 149,40 грн. на місяць х 3 місяці = 448,20 грн.

Разом з тим, треба зазначити, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на УПФ у Київському районі м. Одеси, оскільки п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії.

У зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта власних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.

Ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України за 2009 рік» КМ України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже нарахування та виплати в 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також для захисту прав, свобод чи інтересів особи цим Кодексом та іншими Законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду. У даному випадку суд вважає, що з питань строків звернення до суду належить керуватися вимогами ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка передбачає, «суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів».

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України – пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленим КАС України.

Суд приймає до уваги пропущення позивачем строків для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з 22 травня 2008 року, доводи позивача щодо необізнаності не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Таким чином, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу підвищення пенсії з підстав, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008-2009 роки.

Разом з тим, треба зазначити, що обов’язок по здійсненню перерахунку належних до виплати позивачу грошових сум покладено на УПФ у Київському районі м. Одеси, оскільки п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року за № 8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії. Відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

У зв’язку з чим суд не може виконувати обов’язки суб’єкта власних повноважень, покладених на нього законом, таким чином у задоволенні позовних вимог у частині зобов’язання відповідача виплатити вказане підвищення у певній сумі треба відмовити.

Керуючись ст.ст. 6-14, 17, 19, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254, 256 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 травня 2004 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії», п. 6 ст. 3 ЦК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги дитині війни неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову  Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо нарахування і виплати ОСОБА_1  державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси нарахувати і виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

В іншій частині адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                                                                       М.П. Непорада