Справа № 2-797/10

РІШЕННЯ

                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 липня 2010 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

    головуючого судді - Прасолова В.М.

    при секретарі - Горбуновій Л.С.

    за участю представника позивача - Слюсар Д.В.

    за участю представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

    за участю представників відповідача ПАТ “УСК “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”   - Цимбала С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” до ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп” про відшкодування матеріальної шкоди, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” (далі за текстом “АТЗТ”) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить: стягнути  ОСОБА_2 на свою користь у якості відшкодування завданої майнової шкоди 5704 грн. 25 коп.

    В обґрунтування позову навів наступне. 16 вересня 2008 року в 12 годин 50 хвилин у місті Кривому Розі ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1(далі за текстом “автомобіль Ауді”) по вул. 200 років Кривого Рогу, не вибрав межі безпечності, не витримав безпечної дистанції для руху, здійснив наїзд на стоячий автомобіль НОМЕР_2,(далі за текстом “автомобіль ЇЖ”), 2005 року випуску, що належить АТЗТ та який по інерції здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3(далі за текстом “автомобіль “Мазда”). Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_2 Цивільна відповідальність водія автомобіля “Ауді” застрахована в страховій компанії "Княжа". Вартість ремонту        автомобілю, який належить     АТЗТ становить 10386 грн. 20 коп. За стоянку автомобілю “ЇЖ” у період відновлювального ремонту протягом 110 днів АТЗТ було сплачено на користь ЧП Харук В.І. 856 грн. Всього АТЗТ завдано майнової шкоди діями відповідача, внаслідок скоєння ним дорожньо-транспортної пригоди, на загальну суму 11242 грн. 20 коп. 4 грудня 2008 року керівництво АТЗТ звернулося до Криворізької філії "Української страхової компанії "Княжа" з проханням виплатити суму страхового відшкодування згідно фактичних витрат відновлюваного ремонту автомобілю “ЇЖ” за вирахуванням франшизи. "Українська страхова компанія "Княжа" сплатила 5537 грн. 95 коп. - суму страхового відшкодування відповідно до Акту про автотоварознавчого дослідження, складеного експертом товарознавцем Чившич О.П. за вирахуванням франшизи(6049,00-511,05-5537,95). Решта сума шкоди 5704 грн.  25  коп.(11246,20-5537,95=5704,25) залишилася не відшкодованою. Відповідач усунувся добровільно відшкодувати матеріальну шкоду. Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного, права, має право на їх відшкодування. Реальні збитки - витрати, яких особа завада у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно акту виконаних робіт, вартість ремонту автомобілю, який належить АТЗТ, становить 10386 грн. 20 коп. Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Вважає, що майнова шкода, завдана АТЗТ з вини відповідача повинна бути відшкодована ОСОБА_2 Згідно ст.1166  ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичнім розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки страхового відшкодування страхової компанії "Княжа" виявилося недостатньо для покриття усіх збитків АТЗТ, вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою пред'являють до відповідача.

Змінивши позовні вимоги, зазначивши співвідповідачем приватне акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Княжа Воєнна Іншуранс Груп”(далі за текстом “ПАТ”), просить: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь АТЗТ у  якості   відшкодування   завданої майнової шкоди 510,00 грн.; стягнути з ПАТ на користь АТЗТ у якості відшкодування завданої майнової шкоди 4832 грн. 45 коп.

Після встановлення вини ОСОБА_2 у ДТП та проведення ремонтних робіт АТЗТ звернулося до страхової компанії з метою одержати страхове відшкодування. Дійсна вартість відновлюваного ремонту на час звернення - 04.12.2008 р. була вже відома. Тому до страхової компанії було направлено звернення про виплату страхового відшкодування згідно фактичних витрат. Із наданих страховою компанією матеріалів вбачається, що заявлений розмір фактично понесених витрат (реальних збитків) позивача не розглядався, питання щодо виплати відшкодування у заявленій потерпілим сумі не розглядалось, відмова відшкодувати реальні збитки не надавалась, мотиви відмови у розпорядженні від 30.01.2009 р. не наведені. Вважає, що визначення суми страхового відшкодування проведено із порушенням діючого цивільного законодавства. Так, згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права. У ст. 1192 ЦК України уточнено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно ч. З ст. 22, ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи неправомірними діями (збитки), відшкодовуються в повному обсязі. Законом передбачена єдина підстава для зменшення суми відшкодування збитків у випадку, коли відшкодування проводиться страховиком, - утримання суми франшизи. Інших підстав зменшувати суму відшкодування збитків законодавством не встановлено, договірних відносин між потерпілим (позивачем) та застрахованою особою або страховою компанією не існує. Всупереч зазначеним вимогам цивільного законодавства страховою компанією у якості страхового відшкодування визначено іншу (меншу) суму, яка не відповідає визначенню реальних збитків і не відповідає порядку визначення розміру збитків. Зміст відповідальності особи, винної у ДТП, становить обов'язок по відшкодуванню реальних збитків у повному обсязі, а отже страховою компанією має бути здійснено виплату страхового відшкодування у відповідності із обсягом застрахованої відповідальності. У відповідності із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на послуги стоянки.   У зв'язку із тим, що в акті виконаних робіт наведено вартість замінених запасних частин транспортного засобу без урахування зносу, їх вартість на дотримання ст. 29 вказаного закону підлягає зменшенню на коефіцієнт фізичного зносу. В експертному висновку №Д26/11/08 від 19.11.2008 року, міститься інформація про цей показник. Вважає, що розрахунок був проведений експертом на підставі нормативної документації, визначений коефіцієнт може бути застосований для визначення витрат з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Отже, вартість запасних частин необхідно визначити: 670 грн. х (1 - 0,54) = 308,2 грн.(де 670 грн. - вартість нових запасних частин,0,54 - коефіцієнт фізичного зносу). Вартість витрат на ремонт з урахуванням зносу деталей становить суму вартості робіт, вартості матеріалів та вартості зношених деталей: З422,20 грн. + 3322,00 грн. + 2972,00 грн. + 308,2 грн. = 10024,40 грн. Разом із вартістю послуг стоянки: 10024,40 грн. + 856,00 грн. = 10880,40 грн. Вважає, що така сума відшкодування, на одержання якої має право позивач. Враховуючи, що розмір франшизи за договором між ОСОБА_2 і страховою компанією становить 510,00 грн., страхове відшкодування від страхової компанії має бути сплачено у сумі: 10880,40 грн. - 510,00 грн. = 10 370,40 грн. З вирахуванням раніше сплаченого відшкодування: 10370,40 грн. - 5537,95 грн. = 4832,45 грн. У відповідності зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Таким чином, сума франшизи 510,00 грн. має бути сплачена ОСОБА_2

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю та  підтвердив зміст позовних вимог. Де знаходяться на даний час запчастини після ремонту автомобіля не знає. При подачі 4 грудня 2008 року заяви про відшкодування шкоди, додали до заяви акт виконаних робіт, документи про оплату цих робіт не подавали. Прохання до страхової компанії про відкладення страхової виплати до подання документів об оплаті ремонту не подавали. Будь яких вимог до водія автомобіля “Мазда” не мають. З відмовою ПАТ задовольнити заяву АТЗТ від 11 червня 2010 року незгодна, вважає відмову неправомірною. Роз’ясненні судом вимоги ст.ст.10,11 ЦПК України зрозумілі. Змінювати, доповнювати, уточнювати позов, в тому числі оспорювати відмову в задоволення заяви від 11 червня 2010 року не бажає, обґрунтовувати думку щодо неправомірності цієї відмови не бажає. Подавати додаткові докази не бажає.

Відповідач ОСОБА_2 первісний позов визнав частково, уточнені позовні вимоги про стягнення з нього суми франшизи визнав повністю. При цьому пояснив, що шкода АТЗТ відшкодована страховою компанією повністю. Визнає, що ДТП сталася з його, ОСОБА_2 Автомобіль “Ауді” належав йому.

Представник відповідача ОСОБА_10 первісний позов визнав частково, уточнені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми франшизи визнав повністю. При цьому пояснив, що на його погляд сума шкоди завищена. Подавати додаткові докази не бажає.

Представник відповідача ПАТ позов не визнав. При цьому надав усні пояснення та заперечення, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому зазначив, що  відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961 - IV від 1 липня 2004. Відповідно до ст. 22 цього закону, при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду. Єдиним законодавчим актом, який регулює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів, регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості дорожніх транспортних засобів є "Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів", затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092. “Методикою” зазначено, що методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів, регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ. Вимоги “Методики” є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин. Тому вважає, що визначення вартості матеріальної шкоди, відновлювального ремонту, реальної вартості транспортного засобу, безпосередньо проводиться суб'єктами оціночної діяльності, результати яких відображаються у автотоварознавчому дослідженні. Відповідно до ст. 29 Закону, страховою компанією, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. ПАТ повністю виконало зобов'язання, яке зазначене у спеціальному Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо оцінки вартості матеріальної шкоди (відновлювального ремонту з урахуванням зносу), завданого власнику автомобіля “ЇЖ”, яка була проведена СПД ФОП ОСОБА_11, згідно з “Методикою” та у відповідності до ст.ст. 33, 34 Закону, про що складений Звіт товарознавчого дослідження. ПАТ на виконання імперативних норм вищевказаного Закону, розрахувало та виплатила страхове відшкодування виключно на підставі звіту товарознавчого дослідження № Д29/11/08 від 19.11.2008 року СПД ФОП ОСОБА_11 Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не містить норм, за якими страхова компанія зобов'язана відшкодувати потерпілій особі реальні збитки за актом виконаних робіт, а містить виключну норму, за якою страхова компанія  відшкодовує оцінену шкоду І в межах ліміту відповідальності страховика. Наполягає, що позивач незаконно намагається стягнути реальні збитки із ПАТ, всупереч вимогам Закону та контексту ст.ст. 1192, 1194 ЦК України, за яким в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) саме ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди (10880,40 грн.) і страховою виплатою (5 537,95 грн.). Відповідно до ст. 14. ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. До суду надали всі документи, які наявні в страховій справі. Якщо б АТЗТ подало заяву про те, що до подачі додаткових документів не проводити виплату, страхова компанія надало б можливість представити додаткові документи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені такі письмові докази: свідоцтво про реєстрацію автомобіля “ЇЖ”(а.с.5), постанова суду(а.с.6,129,179), акт виконаних робіт(а.с.7,36,160-161), платіжне доручення від 23 лютого 2009 року(а.с.8), заява про виплату від 4 грудня 2008 року(а.с.9), довідка про пошкодження автомобіля “ЇЖ”(а.с.10,174), платіжне доручення АТЗТ(а.с.35), довідка(а.с.37), прибутковий ордер на деталі(а.с.45), акт(а.с.46), висновок судової авто товарознавчої експертизи(а.с.52-67), витяг з протоколу(а.с.79), довідка з реєстру(а.с.80), поліс(а.с.81,122,169), розпорядження про виплату(а.с.82,123,164), розрахунок відшкодування(а.с.83,126,167),  заява від 17 вересня 2008 року(а.с.84,128,170), висновок спеціаліста(а.с.85-103,132-148), страховий акт(а.с.124-125,165-166), повідомлення про реквізити АТЗТ(а.с.127,159), протокол огляду від 22 вересня 2008 року(а.с.130-131), довіреність(а.с.158), свідоцтво(а.с.163), платіжне доручення ПАТ(а.с.168), пояснення(а.с.171,172,173), посвідчення, свідоцтва, талон(а.с.175,176), розпорядження про закріплення автомобілів(а.с.177), довідка про ДТП(а.с.178), довідка про пошкодження автомобіля “Ауді”(а.с.180), наказ про прийняття на роботу(а.с.181), подорожній лист(а.с.182), заява АТЗТ від 11 червня 2010 року(а.с.183-184), відповідь на заяву(а.с.185-186), копія журналу(а.с.187), довідка по рахунку АТЗТ(а.с.188), копія журналу(а.с.189), маршрутний лист(а.с.190).

Суд, оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об’єктивно та безпосередньо досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов’язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Позивач з 2 липня 2005 року є власником автомобіля “ІЖ”, що встановлено свідоцтвом(а.с.5,175).

Власником автомобіля “Ауді” з листопада 1994 року є ОСОБА_7, який видав 1 жовтня 2010 року довіреність на ім’я ОСОБА_12, а останній 11 жовтня 2008 року видав довіреність, якою уповноважив відповідача ОСОБА_2 розпоряджатися зазначеним автомобілем, що встановлено свідоцтвом(а.с.176), довіреністю(а.с.158).

23 серпня 2008 року ОСОБА_2 та ЗАТ “Українська страхова компанія “Княжа” уклали договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким забезпечувався автомобіль ”Ауді”. Ліміт відповідальності встановлений за шкоду, заподіяну майну на одну особу - у сумі 25000 грн. 00 коп., розмір франшизи визначений у сумі 510 грн. 00 коп. Строк дії цього договору встановлений  по 22 квітня 2009 року.  Вказані обставини встановлені полісом(а.с.124-125,165-166).

Відповідач ПАТ є правонаступником ЗАТ “Українська страхова компанія “Княжа”, що встановлено протоколом, довідкою(а.с.79,80).

ОСОБА_13 з 19 лютого 2007 року працював водієм АТЗТ, за ним з 12 травня 2008 року був закріплений автомобіль “ЇЖ”. 16 вересня 2008 року на автомобіль “ЇЖ” був виданий подорожній лист на ім’я ОСОБА_14 та останній керував вказаним автомобілем. Вказані обставини встановлені поясненнями представника позивача, наказом(а.с.181), розпорядженням(а.с.177), подорожнім листом(а.с.182), маршрутним листом(а.с.190).

Близько 12 години 16 вересня 2008 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем “Ауді”, рухаючись по вул. 200 років Кривого Рогу, не вибрав межі безпечності, не витримав безпечної дистанції для руху, здійснив наїзд на автомобіль “ЇЖ”, який стояв. Внаслідок цього  автомобіль “ЇЖ” по інерції здійснив зіткнення з автомобілем “Мазда” та автомобіль “ЇЖ” отримав пошкодження. Вказані обставини визнаються сторонами, встановлені рішенням суду(а.с.6,129,179), довідками(а.с.10,174),страховим актом(а.с.124-125,165-166).

17 вересня 2008 року ОСОБА_13 подав до ПАТ заяву про проведення оцінки та відшкодування шкоди, завданої автомобілю “ЇЖ”, що встановлено заявою(а.с.84,128,170).

19 листопада 2008 року за заявою ПАТ за участю ОСОБА_13, ОСОБА_2 спеціалістом авто товарознавцем було проведено обстеження автомобіля “ЇЖ” та складений висновок, про те, що завдана вказаному автомобілю матеріальна шкода дорівнює 6047 грн. 95 коп. Вказані обставини встановлені судом на підставі пояснень представника ПАТ, висновку(а.с.85-103,132-148).

Відповідачем ПАТ 3 грудня 2008 року був проведений розрахунок завданої шкоди, відповідно до якого матеріальний збиток, завданий АТЗТ визначений у сумі 6047 грн. 95 коп., а сума страхового відшкодування з врахуванням розміру франшизи визначена в розмірі 5537 грн. 95 коп. З грудня 2008 року ПАТ був складений страховий акт. Вказані обставини встановлені розрахунком(а.с.83,126,167), актом(ас.124-125,165-166).

4 грудня 2008 року АТЗТ подало до ПАТ заяву, зазначивши, що згідно акту виконаних робіт вартість ремонту автомобіля “ЇЖ” склала 10386 грн. 20 коп. та просило сплатити відшкодування в зазначеному розмірі.

 30 січня 2009 року ПАТ було видано розпорядження про виплату АТЗТ 5537 грн. 95 коп. страхового відшкодування і 6 лютого 2009 року зазначена сума була перерахована ПАТ на рахунок АТЗТ. Вказані обставини встановлені розпорядженням(а.с.82,123,164), дорученням(а.с.168), довідкою(а.с.188).

Позивач провів ремонт автомобіля “ЇЖ”, за ремонт автомобіля позивачем 24 лютого 2009 року сплачено 10386 грн. 20 коп., за стоянку автомобіля позивачем 23 лютого 2009 року сплачено 856 грн. 00 коп. Вказані обставини встановлені поясненнями представника позивача, актом(а.с.7,36,160-161), платіжними дорученнями(а.с.8,35), висновком експерта(а.с.52-67).

Замінені в процесі ремонту автомобіля “ЇЖ” радіатор та передній бампер обліковані  на АТЗТ , визнані такими, що підлягають здачі в утиль. Зазначені обставини встановлені ордером, актом(а.с.45,46).

11 червня 2010 року АТЗТ подало до ПАТ заяву про страхове відшкодування, в якій просили відшкодувати збитки в сумі4832 грн. 45 коп., пославшись на те, що раніше сплачена ПАТ сума менше витрат, понесених на проведення відновлювального ремонту. При цьому до заяви були додані різні документи, у тому числі платіжні доручення про оплату витрат на ремонт автомобіля “ЇЖ”, що встановлено заявою(а.с.183-184).

25 червня 2010 року ПАТ повідомило АТЗТ про те, що на його думку виплата страхового відшкодування здійснена у вірному розмірі, що встановлено відповіддю(а.с.185-186).

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України “Про дорожній рух”, Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", водій, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний дотримуватися "Правил дорожнього руху". ОСОБА_2, та ОСОБА_13 як водії, керуючи відповідно автомобілями "Ауді" та “ЇЖ”, були учасниками дорожнього руху, відповідно до вимог ст. 14 названого Закону повинні були дотримувати вимог "Правил дорожнього руху", які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі за текстом "Правила"). Судом встановлено, що 16 вересня 2008 року ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.12.1,13.1 "Правил", внаслідок чого був пошкоджений автомобіль "ЇЖ". Порушень вимог “Правил” з боку водія позивача.

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Згідно ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається до реальної вартості виконаних робіт, необхідних для відновлення речі. Сума матеріальної шкоди, завданої  пошкодженням автомобіля “ЇЖ”, яка складається з вартості виконаного відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та вартості стоянки автомобіля дорівнює 11242 грн. 20 коп.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі - володіє транспортним засобом. Згідно ст.1188 ч.1 п.1 шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою. У судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 16 вересня 2008 року на відповідній правовій підставі керувала  автомобілем "Ауді", який є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки автомобіль "ЇЖ" пошкоджений внаслідок винних дій ОСОБА_2, то відповідальність відшкодувати завдану позивачу шкоду покладається на ОСОБА_2, як володільця автомобіля "Ауді".

Враховуючі, що відповідачі не довели, що шкода позивачу завдана не з вини ОСОБА_2 позивач має право на відшкодування завданої матеріальної шкоди у сумі 11242 грн. 20 коп.

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі “Закон України №1961-04”), цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому згідно ст. 1 цього закону позивач є потерпілим – третьою особою, відповідач ОСОБА_2 – страхувальником, співвідповідач ПАТ – страховиком. Відповідно до ст. 3 Закону №1961-04 обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, та майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортних пригод. Згідно ст.6 вказаного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як передбачено ст. 9 Закону України №1961-04, обов’язків ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25000 грн. на одного потерпілого, аналогічне встановлено договору між ОСОБА_2 та ПАТ.

Відповідно до ст.12 Закону №1961-04, розмір франшизи при відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюються при укладанні договору, страхове відшкодування завжди зменшується  на суму франшизи. Судом встановлено, що при укладенні договору розмір франшизи встановлений у розмірі 510 грн. 00 коп.

У відповідності до ст.22 Закону №1961-04, при настанні страхового випадку, страховик, відповідно до лімітів відповідальності, відшкодовує шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо – транспортної пригоди майну третьої особи.

Як передбачено ст.28 Закону України №1961-04, шкода заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого – це шкода, пов’язана з пошкодженням транспортного засобу.

Згідно ст.35 Закону України №1961-04, для отримання страхового відшкодування, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, до якої додаються довідка про ДТП, довідки закладів охорони здоров’я, інші документи, які мають відношення до даної ДТП.

У відповідності до ст.37 Закону №1961-04, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначений у ст. 35 цього закону документів, або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Статтею 32 Закону України №1961 передбачені випадки, коли, відповідно до цього Закону страховик не відшкодовує шкоду.

У судовому засіданні встановлено, що 16 вересня 2008 року стався страховий випадок. Передбачених ст. 32 Закону України №1961-04 обставин, при яких страховиком не відшкодовується шкода, не існує.

Виходячи з наведених норм ЦК України та вказаного Закону, з урахуванням того, що дорожньо - транспортна пригода сталася 16 вересня 2008 року за участю транспортного засобу, яким володів ОСОБА_2, а останній уклав договір з ПАТ, відшкодування завданої майну позивача шкоди повинно відшкодувати ПАТ, за виключенням передбаченої договором франшизи, яка складає 510 грн.

Дійшовши такого висновку суд враховує, що на час виплати страхової суми позивач відремонтував автомобіль, але витрат на оплату ремонту не поніс. Позивач був обізнаний про те, що висновок спеціаліста від 19 листопада 2008 року стосовно вартості відновлювальних робот відрізняється від витрат які він повинен буде понести, а тому, мав можливість звернутися до ПАТ з проханням надання часу для представлення документів про реально понесені витрати на оплату ремонту. У відповідності зі ст. 36 Закону України №1961-04, якщо був незадоволений рішенням страховика (співвідповідача по справі), позивач мав право подати скаргу, а в разі незадоволення скарги, звернутися з позовом до суду. Але позивач зі скаргами на рішення ПАТ не звертався.

У відповідності до ст.37 Закону №1961-04, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначений у ст. 35 цього закону документів, або в строки та обсягах, визначених рішенням суду. Відповідно до ст. 22 цього закону, при настанні страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду. Позивач на час здійснення виплати не подав документи про те, що ним понесені витрати на ремонт автомобіля, клопотань про надання часу для представлення таких документів не подавав. Тому ПАТ, визначаючи суму відшкодування, діяв в спосіб, визначений законом, здійснивши розрахунок страхового відшкодування відповідно до висновку спеціаліста.

Відмова ПАТ від 25 червня 2010 року здійснити додаткову виплату, викладена в заяві заяви позивача 11 червня 2010 року позивачем відповідно до вимог  ст. 36 Закону України №1961-04 не оскаржена. В позовних вимогах, уточнених до 11 червня 2010 року не міститься обґрунтування незгоди з діями ПАТ, які сталися 25 червня 2010 року. Позивач після 25 червня 2010 року висловив небажання оскаржувати до суду відмову ПАТ здійснити додаткову виплату.

Тому , відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд не має повноважень оцінювати правовідносини між позивачем та ПАТ, які сталися після 25 червня 2010 року і стосовно яких позивачем не пред’явлено позовних вимог. Таким чином позовні вимоги до ПАТ суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичнім розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Договором між ПАТ та ОСОБА_2 ліміт відповідальності ПАТ встановлений в сумі 25000 грн. 00 коп., що перевищує розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля. Тому посилання позивача на вказану норму ЦК України, як на підставу відповідальності ОСОБА_2 є необґрунтованим.

Оскільки ПАТ вплатило страхове відшкодування позивачу за виключенням франшизи, суд вважає, що франшиза в сумі 510 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь позивача з ОСОБА_2

Суд вважає, що позивач обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК України звернувся до суду  з позовом до ОСОБА_2 за захистом свого порушеного права на відшкодування завданої шкоди.

    Таким чином, вислухавши пояснення сторін та представників сторін, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 10 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 11 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з врахуванням змісту первинного позову, належить стягнути на користь позивача з ОСОБА_2 судові витрати: по сплаті державного мита у сумі – 51 грн. 00 коп. та по сплаті витрат на інформаційно – технічного забезпечення розгляду – у сумі 250 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.14 Закону України „Про дорожній рух”, ст.ст.1,3,6,9,12,22,28,32,35,36,37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно – правої відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. ст.  10, 11, 88, 208, 210,  212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

    Позов акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” до ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Княжа Вієнна Іншуранс Груп”  - задовольнити частково.

Стягнути на користь акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди – 510 грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позову – відмовити.

Стягнути на користь акціонерного товариства закритого типу “Електромашпромсервіс” з ОСОБА_2 судові витрати: по сплаті державного мита у сумі – 51 грн. 00 коп. та по сплаті витрат на інформаційно – технічного забезпечення розгляду – у сумі 250 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський  районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий  суддя :                     В.М. Прасолов