Справа № 2-1057/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року                                                                                  м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі: головуючого – судді Бакланова Р.В., при секретарі – Кальченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей  війни», -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в якому просить поновити строк для звернення до суду, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року у розмірі             1305 грн. 60 коп. та стягнути з відповідача судові витрати у справі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії “Дитина війни” і відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак у 2009 році зазначена допомога їй не виплачувалась.

Позивачка в судове засідання не з’явилася, в наданій заяві свої вимоги підтримала у повному обсязі та просила справу розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, але надав заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, в якому зазначив, що виплати державної соціальної допомоги «Дітям війни» у 2009 році здійснювалися згідно чинного законодавства України. Статтею 95 Конституції України від 28 червня 1996 року, визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються законом про Державний бюджет України. Тому норми, які вводяться цим законом діють протягом бюджетного року та є пріоритетними відносно інших законів. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який передбачає механізм виплат державної соціальної допомоги «Дітям війни», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розгляд справи просив провести без його участі.  

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що між сторонами мають місце публічні правовідносини, а позовні вимоги підлягають до задоволення частково, так як в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни, що стверджується також фотокопією її пенсійного посвідчення в якому є штамп „Дитина війни” (а.с.8).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України            «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України « Про Державний бюджет на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України.

    Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги за 2009 рік, територіальні органи Пенсійного фонду  України повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не відповідно до постанови КМУ за № 530 від 28.05.2008 року.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно пунктів 1 та 9 ст. 8 Цивільно - процесуального  кодексу  України звернення до  суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді  справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України суд вважає, що відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію на 30%  за цей період є обґрунтованими.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачці, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено на відповідача - територіальне управління за місцем її проживання, тому суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно не здійснював підвищення пенсії позивачки протягом 2009 року.

Суд не може погодитись з запереченнями відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

Посилання відповідача на те, що він не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.

Відсутність бюджетного фінансування, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Доводи відповідача про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, суд також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до ч. 6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ж з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачці, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, позивачкою не порушений строк звернення до суду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 1 ЦК України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи вищенаведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно - правових характер, суд може визнати дії відповідача незаконними та у разі незаконності їхніх дій - зобов’язати  провести  нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону.

 Виходячи з цього, суд вважає,  що вимоги про стягнення з УПФУ  в Лебединському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їй нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

 Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст.88 ЦПК України.

   На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст. ст. 4, 10, 15, 60, 109, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст. 1, 15, 16 ЦК України суд,  –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобов'язати  управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року, за виключенням суми, фактично проведених виплат.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Лебединському районі Сумської  області на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі            51 грн. та  витрати на  інформаційно-технічне   забезпечення   розгляду  справи  в розмірі 120 грн., всього стягнувши 171 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                 Р.В. Бакланов