Код суду 0527                                                  

               №2-2632/10                                                    

                                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                      

             23 червня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого    судді                                 Соларєвої Т.О.

при секретарі                                             Бовкуненко Н.П.

за участю

позивача                                                     ОСОБА_1

предст.відповідача                                    Слюсар М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка  цивільну справу за   позовом      ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Костянтинівської міської ради, третя особа – Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про  визнання дій  протиправними та  стягнення одноразової  компенсації у зв*язку з втратою годувальника,

                                                                        в с т а н о в и в :

    6 травня 2010  року  позивач звернулася до суду з  зазначеним позовом, обгрунтувавши свої вимоги тим, що  є  вдовою ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 1 групи ОСОБА_3  згідно ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат. Відповідачем  нарахована компенсація у сумі 7586 грн, яка до цього часу не виплачена через відсутність  коштів, що менше, ніж це встановлено Законом, тому просить визнати дії відповідача щодо визначення розміру одноразової компенсації у зв*язку з втратою годувальника  протиправними та  стягнути з відповідача недоотриману компенсацію у розмірі 37 800 грн.(а.с.1-2).

             В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилалася на обставини, викладені в позовній заяві.  

Представник відповідача  в судовому  засіданні позовні вимоги позивача не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачем надано заперечення на позов, в якому він посилається  на те, що компенсацію у зв*язку з втратою годувальника  позивачу нараховано у листопаді 2009 року у розмірі 7586 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України №649 від 25.04.2007,  до теперішнього часу нарахована сума компенсації не виплачена у зв*язку з арештом рахунку  УПтСЗН Костянтинівської міської ради згідно листа Управління Державного казначейства України у м.Костянтинівка  №1921/02-19/1043 від 03.07.2009. Зазначав, що роз'яснення порядку застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» покладається на Кабінет Міністрів України, а тому відповідач керується відповідними нормативно-правовими актами, виданими Кабінетом Міністрів України, і здійснює виплати виходячи з існуючих фінансових  можливостей видаткової частини бюджету України (а.с.30).

 Представник третьої особи – Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, в судове засідання не з*явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений, причину неявки не повідомив.

Суд визнав можливим провести судовий розгляд справи у відсутності   третьої особи.

    Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов    підлягає   задоволенню   з наступних підстав.

   Судом встановлено, що  ОСОБА_1   перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.(а.с.9), її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.11), причина смерті - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.12).  

              ОСОБА_3був  ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 1 групи (а.с.8).

Зазначені обставини визнані сторонами у справі і підтверджуються посвідченням №516068, виданим на ім*я ОСОБА_1 Донецькою облдержадміністрацією 8.12.2009, відповідно до якого вона має право на пільги і компенсації, передбачені статтями 20 п.п.5.7.8.11.12.20.23.27 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с. 10).

Відповідач здійснив нарахування позивачу  ОСОБА_1 одноразової компенсації в            сумі 7586 грн. виходячи з розмірів, визначених постановою Кабінету Міністрів     України від 20.04.2007  № 649 «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначена сума компенсації до теперішнього часу позивачу  не виплачена у зв*язку з арештом рахунків.

Однак, відповідно до абзацу шостого частини першої статті 48 Закону України          від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції станом на   момент виникнення спірних відносин) одноразова компенсація сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до    учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких   пов`язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в розмірі 60 мінімальних заробітних плат виходячи з мінімальної заробітної плати, яка склалася на  момент втрати годувальника, тому відповідач  має виплачувати зазначену компенсацію  виходячи з розміру, визначеного саме цією    нормою Закону, тобто 60 мінімальних заробітних плат, встановлених    законодавством України на момент втрати годувальника, а не у розмірі,     визначеному  урядовим  нормативним  актом.

Норми Закону № 796-ХІІ          не уповноважують Кабінет Міністрів України зменшувати розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій, встановлених цим Законом. Натомість частина перша           статті 67 зазначеного Закону передбачає тільки підвищення конкретних розмірів доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і      зростання  мінімальної  заробітної  плати.

Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент втрати годувальника.   

В порушення зазначених норм відповідачем одноразова компенсація у визначеному розмірі позивачеві не нарахована і не сплачена.  Фактично нараховано  в листопаді 2009 року –7586 грн. (а.с.5-6).  

При призначенні одноразової компенсації відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2007 року № 649, якою ці виплати, а саме: сім*ям, які втратили годувальника, визначені у розмірі 7586 грн.

Відповідач  в запереченні проти позову посилається на  статтю 71 Закону України  "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні з обґрунтуванням  своєї позиції посиланням на норми закону та підзаконних нормативних актів, в т.ч. Конституції України, виходячи з наступного.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, в т.ч. зменшувати конкретні розміри компенсацій і допомоги, встановлені цим законом, в т.ч. на оздоровлення. Ст. 67 Закону, на яку посилається представник відповідача, було встановлено, що конкретні розміри  доплат підвищуються КМУ відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 92 Конституції України  виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 встановлює, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Такої ж точки зору притримується  і Верховний Суд України в своїй практиці, а саме щодо розмірів нарахування щорічної допомоги на оздоровлення в порядку, визначеному саме Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не будь-якими іншими нормативними актами.  

Крім того, суд не може взяти до уваги визначенні постановою Кабінету Міністрів № 649 від 25 квітня 2007 року  розміри   одноразової компенсації  сім*ям, які втратили годувальника, оскільки питання розміру  зазначеної компенсації  вирішені Законом України, а тому з огляду на загальні засади пріоритету законів над  підзаконними актами при розрахунку одноразової компенсації  сім*ям, які втратили годувальника, застосуванню підлягає саме Закон, а не постанова.  

Так, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правові акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової компенсації  сім*ям, які втратили годувальника, Управлінням було необґрунтовано  застосовано той акт, що має нижчу юридичну силу – постанову  КМ  України №562 від 12.07.2005, а Закон України, який має вищу юридичну силу, відповідачем не застосовано.

Таким чином, хоча розмір одноразової компенсації  сім*ям, які втратили годувальника, одночасно і був врегульований по-різному і різними нормативними  актами, проте за загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто   в даному випадку – норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України своїм Рішенням № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст. 95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, роз’яснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених, зокрема, у Рішенні № 60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше/додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.   

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони. З цього слідує, що обмеження в розмірі одноразової компенсації  сім*ям, які втратили годувальника,  належних до виплат категорії осіб, до яких відноситься позивач, в розмірах, встановлених постановою КМУ, є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України та  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тому суд вважає  нарахування  позивачу  в розмірі, встановленому КМУ,  одноразової компенсації таким, що не відповідає ст. 48 Закону, а  позовні вимоги позивача -  обґрунтованими.

Відповідно до Закону України ««Про Державний бюджет України на 2009 рік»  мінімальна заробітна плата на момент втрати годувальника  становила 630 грн.

З врахуванням викладеного, сума одноразової компенсації  правильно визначена позивачем  і складає 37 800 грн.  (630грн. х 60 ).    

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Встановлено, що нарахування  та виплата одноразової компенсації відноситься до  компетенції Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради.   

Відповідно до ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач  не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій щодо позивачів в частині розміру нарахування одноразової компенсації.

22 лютого 2010 року позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, встановленому ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(а.с.4).  

Листом відповідача від 2.03.2010  в проведенні перерахунку компенсації було відмовлено з посиланням на  постанову Кабінету Міністрів України №649 від 25.04.2007 (а.с.5-6 ).  

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача ОСОБА_1 щодо  протиправності дій  відповідача щодо  відмови в нарахуванні до виплати   одноразової компенсації сім`ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до    учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких   пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, визначеному ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60-ти  мінімальних заробітних плат,   є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.  

    На час звернення позивача до суду  перерахунок і виплата компенсації позивачу, а також виплата нарахованої суми компенсації -7586 грн.  відповідачем не здійснено, тому  визначена позивачем і визнана судом  сума одноразової  компенсації  37 800 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в повному обсязі.

      Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, а позивач при зверненні до суду звільняться від сплати судового збору,  суд вважає можливим, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави, віднести витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного,  керуючись ст. ст. 10, 60, 88,  212 – 215 ЦПК України, суд,

                                                                          в и р і ш и в:

              Позов ОСОБА_1  задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради  щодо відмови в нарахуванні до виплати ОСОБА_1  одноразової компенсації сім`ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до    учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких   пов`язана з Чорнобильською катастрофою, в розмірі, визначеному ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 60-ти  мінімальних заробітних плат.

              Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівськоїї міської ради на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію сім`ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до    учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких   пов`язана з Чорнобильською катастрофою , у розмірі 37 800(тридцять сім тисяч вісімсот)  грн.,  за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                                  Суддя