Справа № 2-2371/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 липня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді – Антонової Н.В.

при секретарі – Мішкіній А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грущинська О.В., КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач у січні 2010 року звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір від 09.12.2009 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва.

При цьому позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 23 липня 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1202-С/КІ від 15 липня 2008 року (бланк свідоцтва серії САС № 050741). Право власності на Квартиру зареєстроване в Комунальному підприємстві „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна 31 липня 2008 року за реєстровим № 45384 у реєстровій книзі № 543-199.

18 грудня 2009 року позивач звернувся до МЖК „Оболонь-комфорт” з метою отримання довідки про склад сім’ї та дізнався, що належна йому квартира продана Відповідачу – ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грущинською О.В. за реєстровим № 1936. Одночасно в МЖК „Оболонь-комфорт” позивачу надали копію Договору для ознайомлення.

В позовній заяві позивач стверджує, що йому до цього часу не було нічого відомо про вказаний Договір, вперше він побачив його копію 18.12.2009 р. в МЖК „Оболонь-комфорт” за вищевказаних обставин. Відповідача він особисто ніколи не бачив, не був з ним знайомий, ніколи не мав наміру укладати та не укладав з відповідачем Договір, ніколи не підписував Договір у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Грущинської О.В., ніколи не бачив цього нотаріуса та не отримував від Відповідача будь-яких коштів.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив позов задовольнити, визнати недійсним договір від 09.12.2009 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва, визнати за позивачем право власності на зазначену квартиру та зобов’язати КП „КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати за позивачем право власності на цю квартиру.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення представника від відповідача не надійшло.

Крім того, як встановлено в ході судового розгляду справи, в ОСОБА_2 на даний час перебуває під вартою в Київському СІЗО № 13, а кримінальна справа за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 К України розглядається Дніпровським районним судом м. Києва. Про дату та час судового засідання ОСОБА_2 повідомлений через адміністрацію Київського СІЗО № 13 з одночасним врученням копії позовної заяви та доданих до неї документів.

За таких обставин, а також зважаючи на те, що від відповідача не надійшло клопотання про розгляд справи з його участю, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач дійсно є власником квартири АДРЕСА_1.

Право власності Позивача на квартиру підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 23 липня 2008 року Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 1202-С/КІ від 15 липня 2008 року (бланк свідоцтва серії САС № 050741).

Факт видачі свідоцтва підтверджено листом Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 110/916-475 від 23.04.2010 р., відповідно до якого ОСОБА_1 дійсно видавалось свідоцтво про право власності на зазначену вище квартиру. Крім того, до листа додано копії документів, на підставі яких оформлювалось зазначене свідоцтво та копію наказу про видачу свідоцтва, Ці документи додатково підтверджують доводи представника позивача щодо належності квартири.

Згідно з листом КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” № 14705 (И 2010) від 27.04.2010 року первинна реєстрація права власності на цілу кв. АДРЕСА_1 проведена на ім’я позивача на підставі свідоцтва про право власності, виданого 23.07.2008 року. Від ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру перейшло та на даний час зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 09.12.2009 р. Одночасно до листа додано копії свідоцтва про право власності від 23.07.2008 р. та договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач 18.12.2009 р. звернувся до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві з заявою про вчинення злочину. За результатами розгляду цієї заяви Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 24 грудня 2009 року порушено кримінальну справу № 01-14651 за фактом підроблення документів та використання завідомо підроблених документів за ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України.

Відповідно до постанови про порушення кримінальної справи № 01-14651 в ході проведення перевірки встановлено, що 09.12.2009 р. у невстановлений час невстановлена особа, використовуючи підроблений паспорт громадянина України на ім’я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, серії МЕ № НОМЕР_1, виданий Подільським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22.07.2005 р. від імені останнього уклала з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, договір купівлі-продажу вищевказаної квартири.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 838 від 02.04.2010 року, яку проведено в ході розслідування кримінальної справи № 01-14651, рукописний текст та підпис від імені ОСОБА_1 у розділі „Підписи сторін” в графі „Продавець” на зворотній стороні договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2009 р. (бланк серії ВММ № 047612), укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_2; рукописний запис та підпис від імені ОСОБА_1 у розділі „Підписи сторін” в графі „Продавець:” на зворотній стороні договору купівлі-продажу квартири від 09.12.2009 р. (бланк серії ВММ № 047613), укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до показань ОСОБА_2, наданих ним під час розслідування кримінальної справи № 01-14651, наміру придбавати квартиру АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва він не мав, грошових коштів для цього в нього не було і немає. Купив цю квартиру на прохання наглядно знайомої особи на ім’я „ОСОБА_4” за обіцянку грошової винагороди без попереднього перегляду квартири, без наміру фактичного володіння, користування та розпорядження квартирою. Продавця - особу, яка представилась як ОСОБА_1, ОСОБА_2 представив його наглядно знайомий на ім’я „ОСОБА_4”, який і надавав ОСОБА_2 грошові кошти для розрахунку з продавцем. Грошові кошти ОСОБА_2 при цьому не перераховував, а одразу віддав продавцю, який також їх не рахував. Після підписання договору, за вказівкою особи на ім’я „ОСОБА_4” ОСОБА_2 зареєстрував договір від 09.12.2009 р. в КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” та отримав якісь документи в ЖЕКу, що розташований в Оболонському районі м. Києва. Крім того, особа на ім’я „ОСОБА_4” вже після укладення договору, на автомобілі відвезла до будинку, в якому розташована квартира і пояснила, де саме, на якому поверсі знаходиться придбана ОСОБА_2 квартира.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності набуте позивачем на підставі, передбаченої законом - на підставі свідоцтва про право власності, виданого уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд вважає, що надані представником позивача та витребувані судом за клопотаннями представника позивача докази є достовірними, належними та допустимими.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” відповідно до статей 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу від 09.12.2009 року укладено проти волі позивача, особою, яка не мала права володіння, користування та розпорядження належною позивачу квартирою, заволодіння квартирою відбулось незаконним шляхом – шляхом підроблення підписів від імені ОСОБА_1 від договорі купівлі-продажу від 09.12.2009 р. та використання за відомо підробленого документу – паспорту на ім’я ОСОБА_1

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1, будучи належним власником квартири АДРЕСА_1 був проти його волі, незаконним шляхом (шляхом підроблення документів та використання цих підроблених документів) позбавлений права власності на належне йому майно.

За таких умов, договір від 09.12.2009 р. купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва є таким, що порушує публічний порядок, відповідно є нікчемним, тобто недійсним з моменту його вчинення.

Оскільки одним із способів захисту цивільних прав є відновлення порушених прав, то порушені права позивача, ОСОБА_1 підлягають поновленню шляхом визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Щодо вимоги про зобов’язання КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” зареєструвати ОСОБА_1, право власності на квартиру АДРЕСА_1, то ці вимоги є передчасними, оскільки позивачем не надано доказів того, що Кп „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” відмовить в реєстрації права власності на належну позивачу квартиру. Крім того КП „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна” є суб’єктом здійснення владних управлінських функцій на основі законодавства і, відповідно усі спори з ним мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позивач при поданні позовної заяви надав документи про сплату судових витрат (державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи) в сумі 1820,00 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень, то ці витрати підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 13, 41 Конституції України, ст.ст. 215, 216, 228, 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-216 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 09 грудня 2009 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грущинською О.В. за реєстровим № 1936 (спеціальний бланк нотаріального документу серії ВММ № 047613).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1820,00 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень, з яких 1700,00 (одна тисяча сімсот) гривень державного мита та 120,00 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бут оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: