ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.10                                                                                           Справа№ 5/10

За позовом: ОСОБА_1, м.Новий Розділ

          до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «АФ «СКІФ-Аудит», м. Новий Розділ Львівської області,

         до відповідача 1: ОСОБА_2, м.Новий Розділ Львівської області

про стягнення вартості частини майна товариства у зв’язку з виходом учасника.

Суддя  Петрик І. Й.

При секретарі Кравець В. П.

Представники:

від позивача -  ОСОБА_1    

                          ОСОБА_3 –представник (довір. в матер. справи),

від відповідача 1 - не з»явився

від відповідача 2 - не з»явився

Суть позову:

 Розглядається справа за позовом  ОСОБА_1, який проживає у місті Новому Роздолі Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторської фірми «СКІФ-Аудит», м. Новий Розділ Львівської області та ОСОБА_2про,  який проживає у місті Новому Роздолі Львівської області стягнення вартості частини майна товариства у зв’язку з виходом учасника зі складу його засновників.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.02.2010р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

Позивач та його представник позовні вимоги змінили в сторону зменшення про що подали відповідне уточнення позовних вимог.

Представник відповідача 1 та Представник Відповідача 2 в судове засідання 08 липня 2010 року не зявилися, хача були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, про що свідчить підписи в явочному листі від 08.06.2010 року.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності представника відповідача за наявними у справі доказами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

         21 лютого 2000 року між Позивачем та ОСОБА_2, який на сьогодні є директором Відповідача, засновано товариство з обмеженою відповідальністю аудиторську фірму «СКІФ-Аудит». Частки між учасниками в Статутному фонді товариства були розділені порівну, відповідно по 50%.

На початку 2007 року Позивач звільнився з роботи на даному підприємстві і вирішив вийти зі складу його засновників, про що 26 січня 2007 року подав відповідну заяву Відповідачу, яка не була нотаріально посвідчена.

03 липня 2007 року, протоколом №1 загальних зборів учасників Відповідача зафіксовано вихід Позивача з товариства, проте не досягнуто домовленості щодо порядку виділення його частки з товариства.

14 травня 2008 року Позивач звернувся до нотаріальної контори і посвідчив свою заяву про вихід зі складу засновників.

Позивач звертався до Господарського суду Львівської області з позовом про виділення його частки майна товариства в натурі, проте в даних позовних вимогах йому відмовлено, через відсутність згоди іншого учасника на такий спосіб виділення частки з товариства. В рішенні Господарського суду Львівської області від 03 лютого 2009 року у справі №2/334, було встановлено, що інший учасник товариства ОСОБА_2 згоден виплатити йому вартість частини майна товариства пропорційну його частці у статутному фонді. Згідно частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановленні рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в  яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, звернення Позивача до Відповідачів по справі як в усній так і в письмовій формі щодо виплати йому вартості частини майна товариства проігноровані, а тому він змушений був звертатись до суду з вимогою про стягнення цієї суми в судовому порядку.

Відповідач у своїх запереченнях на позовні вимоги вказав, що вартість частки, яка підлягає виплаті іншому учаснику повинна відповідати вартості чистих активів товариства на дату виходу учасника.

Позивач погодився з такою позицією Відповідача і подав додаткові уточнення позовних вимог від 26 травня 2010 року, в яких визначив належну йому частку виходячи з вартості чистих активів пропорційно його частці в статутному капіталі на підставі балансу, складеного Відповідачем станом на 31 травня 2008 року з відображенням у статті «Основні засоби»переоціненої вартості основних засобів у відповідності до експертної оцінки проведеної за ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.09.2008 року у справі №2/334.

Відповідно  до  статей  54  і  64  Закону  України "Про господарські  товариства"  (  1576-12  )  учасник   товариства   з обмеженої  або  додаткової  відповідальності,  що виходить або був виключений з товариства,  має право на одержання вартості  частини майна  товариства  пропорційно  розміру  його  частки у статутному капіталі  товариства.  У  вирішенні  спорів  щодо  розрахунків   з учасником,  що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України ( 435-15 ) майном,  крім речей,  вважаються майнові  права  та  обов'язки.  У частині  першій  статті  66  та у статті 139 ГК України ( 436-15 ) визначено,  що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи  нематеріальні активи),  які мають вартісне визначення, виробляються   чи   використовуються   у   діяльності    суб'єктів господарювання  та  відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства,  належної до сплати учаснику, що виходить  (виключається)  з  товариства,  повинна  визначатися   з розрахунку вартості усього майна,  що належить товариству,  в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна   невиробничого  призначення  тощо  з  урахуванням  майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства   обліковується   на   його   балансі,  де відображається  вартість  активів  підприємства   та   джерел   їх формування.  Тому  в  основу  розрахунку  вартості  частини  майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за  загальним  правилом,  повинна братись балансова вартість майна товариства.  Активи  (майно  і  в  тому  числі   майнові   вимоги) товариства  відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020,  030,  035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160,  170,  180,  190,  200,  210,  230,  240,  250.

Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів  товариства визначаються  у  статтях пасиву балансу за кодами 400,  410,  420, 440,  450,  460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення  з ним  розрахунків,  виходячи  з  дійсної  (ринкової) вартості майна товариства.  Положеннями  (стандартами)   бухгалтерського   обліку передбачено  можливість  переоцінки  балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту)    бухгалтерського    обліку   7   "Основні   засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N  92)  (  z0288-00  ),  нематеріальні  активи (пункт 19 Положення (стандарту)  бухгалтерського  обліку  8  "Нематеріальні   активи", затвердженого наказом  Міністерства  фінансів України від 18.10.99 N 242) ( z0750-99 ),  довгострокові і  поточні  біологічні  активи (пункти    відповідно    16.1    та   22   Положення   (стандарту) бухгалтерського обліку 2  "Баланс"  (  z0396-99  ),  затвердженого наказом Міністерства   фінансів   України   від   31.03.99  N  87) ( z0391-99 ).

Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника,  який вийшов (був виключений) з товариства  з обмеженою   або   додатковою   відповідальністю,   про  здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової)  вартості  основних  засобів, нематеріальних  активів,  довгострокових  або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна,  належної до сплати такому учаснику.

Оскільки автомобіль Опель Вектра, який є на балансі товариства викрадено, позивач виключає його з вартості активів товариства і не ставить жодних вимог по його розподілу. Крім того у поданому розрахунку позивач віднімає вартість майна товариства, яке було на час виходу у його користуванні.

Таким чином Позивач просить стягнути 50% вартості частини майна товариства, яка відповідає вартості чистих активів товариства, що визначена у порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі на підставі балансу, складеного на дату виходу, а також інфляцію цих коштів та 3% річних в порядку ст..625 ЦК, що у відповідності до поданого розрахунку становить 15104 грн. 99 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Товариство з обмеженою відповідальністю створюється і  діє на підставі установчого договору та статуту. У відповідності до пункту в) ст.10 ЗУ «Про господарські товариства», пункту 5.1, 5.2 Установчої угоди ТзОВ АФ «СКІФ-Аудит»учасник має право на добровільний вихід із складу учасників.

Згідно ст.54 ЗУ «Про господарські товариства»визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Ст.148 Цивільного кодексу України, встановлює, що Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Датою виходу з товариства є дата подачі нотаріально посвідченої заяви, тобто 14 травня 2008 року.

Оскільки 14 травня 2008 року Позивач вийшов зі складу засновників, виплата вартості частини майна необхідно було провести до кінця травня 2009 року.

Проте,  Відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання, то у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, стягненню підлягає  сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Згідно поданого розрахунку завдані збитки через інфляцію коштів становлять 1263,28 грн.., 3% річних склало 403,16 грн.. Таким чином, вся сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 15104,99 (п'ятнадцять тисяч сто чотири) грн. 99 коп.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати згідно ст. 49 ГПК України, що складаються з 305,69 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1600 грн. оплати проведення експертної оцінки майна товариства, віднести на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 10, 15, 54 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 91, 115, 144, 148, 153, 625 ЦК України, ст.20, 85, 85 Господарського кодексу України, ст. ст. 20, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторської фірми «СКІФ-Аудит»(код 30741955, 81652, Львівська область м. Новий Розділ, вул.Довбуша, 50, р/р 26005301470447 у Промінвестбанку м.Миколаїв, МФО 325451) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)  на користь ОСОБА_1 (81652, АДРЕСА_1) 17 246 грн. 68 коп.. , з них:  15104,99 грн. сума боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, 305,69 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1600 грн. витрат на проведення експертної оцінки майна товариства.

3.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-ти днів до Львівського апеляційного господарського суду.    

Суддя