ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.07.2010 року Справа № 23/27пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Лазненко Л.Л.
Медуниці О.Є.
Склад судової колегії призначено розпорядженням від 14.06.2010.
при секретарі
судового засідання Жиленко Д.В.
за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача Баймухамедова Т.І., дов. №366 від 15.02.2010
Пономаренко П.І., дов. №348 від 15.02.2010
Розглянувши
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богданова Андрія
Борисовича, м. Кремінна Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 27.05.2010
у справі №23/27пд (суддя Воронько В.Д.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Кремінна Луганської області
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”, в особі філії Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” Луганського обласного управління м. Луганськ
про визнання договору неукладеним
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.05.2010 у справі №23/27пд (суддя Воронько В.Д.) відмовлено у задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Луганського обласного управління (далі ВАТ „Ощадбанк”) про визнання неукладеним договору іпотеки нерухомого майна від 21.01.2008.
Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 16, 208, 576, 583 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 20, 345 Господарського кодексу України (далі ГК України), статті 11 Закону України «Про іпотеку»мотивоване невірно обраним позивачем способом захисту порушеного права.
Крім цього, відмовляючи в позові місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності порушень законодавства при укладенні спірного договору іпотеки нерухомого майна від 21.01.2008.
Позивач у справі не погодився з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
Висновки місцевого господарського суду відносно відсутності порушень цивільного законодавства під час укладання спірного договору іпотеки не відповідають фактичним обставинам справи.
Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення ст. 547 ЦК України, які визначають, що забезпечення виконання зобов’язання, вчиняється в письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
На думку скаржника місцевий суд безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування інформації з КП «Кремінське районне бюро технічної інвентаризації»стосовно права власності на предмет іпотеки.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду від 27.05.2010 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду –без змін.
Позивач, заявник апеляційної скарги, не скористався правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на зворотньому боці примірника ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 14.06.2010 у справі №23/27пд, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.08 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України” (п. 19) дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГСУ від 10.12.02 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).
Відсутність представника позивача у судовому засіданні не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції
ВСТАНОВИЛА:
21.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Луганського обласного управління та Приватним підприємством "Согдіана-буд" укладений договір № 2 відновлюваної кредитної лінії, згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 500000 грн. 00 коп. у вигляді відновлюваної кредитної лінії, а позичальник зобов'язався належним чином використовувати грошові кошти, повернути кошти в передбачені договором строки та сплатити відсотки за користування кредитом (а.с. 17-20).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконання позичальником зобов'язань забезпечується іпотекою нежитлових будівель, що належать фізичній особі –підприємцю ОСОБА_5 Також, передбачено, що в майбутньому може бути укладене інше забезпечення виконання зобов'язань.
21.01.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" Луганського обласного управління та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_5 укладений договір іпотеки нерухомого майна, згідно з яким фізична особа –підприємець ОСОБА_5, як майновий поручитель боржника (Приватного підприємства "Согдіана-буд") з метою забезпечення виконання зобов'язань боржником по кредитному договору, надав за згодою своєї дружини в іпотеку належні йому на праві власності нежитлові будівлі.
Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Кремінського районного нотаріального округу Луганської області (а.с. 8-11).
16.05.2008 між сторонами за позовом укладено договір про внесення змін до договору іпотеки нерухомого майна посвідченою нотаріусом 21.01.2008 за реєстром № 148 (а.с. 12), яким внесено зміни пункту 3 розділу «Терміни та їх тлумачення».
12.04.2010 позивач звернувся до господарського суду з позовом з вимогами: визнати неукладеним договір іпотеки нерухомого майна від 21.01.2008.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до п. 3.1 Кредитного договору від 23.03.2008р. виконання Приватним підприємством "Согдіана-буд" прийнятих зобов'язань за кредитним договором забезпечено договором іпотеки за реєст. №148 від 21.01.2008р., який укладено між банком та позивачем, предметом якого є нерухоме майно, а саме: літній будинок загальною площею 213,7 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
Однак на момент укладання договору іпотеки нерухомого майна від 25.07.07 року, не було укладено договору майнової поруки, не отримана згода дружини іпотекодавця на заставу майна. Також позивач зазначив, що він не є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 і заявив клопотання про витребування від Комунального підприємства "Кремінське районне бюро технічної інвентаризації" інформації з цього питання.
Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов та вважає, що договір від 21.01.2008 укладено з дотриманням норм діючого законодавства.
Із матеріалів справи вбачається, що право власності позивача на предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим 13.12.2007р. виконавчим комітетом Кремінської міської ради. Право власності на вказане майно зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно, яке підтверджено Витягом КП “Кремінське районне БТІ” від 13.12.2007 (а.с. 22).
Нотаріально засвідченою заявою від 21.01.2008 дружина позивача, ОСОБА_7, надала згоду на укладення договору іпотеки на вказане майно (а.с. 23).
Згідно з наведеним та п. 5.1.1. договору Іпотеки, предмет іпотеки є власністю Позивача.
Відповідно до п. 4.3 договору Іпотеки, Відповідач як Іпотекодержатель, має право задовольняти за рахунок Предмету іпотеки свої вимоги за порушення зобов'язань за Кредитним договором в повному обсязі. Об'єм відповідальності Позивача також встановлено п. 6.1 договору Іпотеки. А саме, у випадку невиконання Боржником (ПП "Согдіана-буд") своїх зобов'язань передбачених Кредитним договором, Відповідач набуває право звернення стягнення на Предмет Іпотеки.
Рішенням господарського суду від 27.05.2010 у задоволенні позову відмовлено з підстав зазначених вище.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору іпотеки від 21.01.2008 і регулюються умовами цього договору та нормами Закону України «Про іпотеку» загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК України), глава 49 «Забезпечення виконання зобов’язання».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека –це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що знаходиться у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 18 цього Закону визначені істотні умови договору іпотеки та встановлено, що у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Як свідчать матеріали справи предметом даного позову є вимоги позивача про визнання неукладеним договору іпотеки нерухомого майна від 21.01.2008.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлені наступні способи захисту порушеного права:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Такий спосіб захисту порушеного права як визнання договору неукладеним чинним законодавством не передбачений.
Верховний Суд України у п. 8 постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 „Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.
Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду.
За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду від 27.05.2010 у справі № 23/27пд відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати державного мита за апеляційною скаргою покладаються на позивача, заявника апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2010 у справі №23/27пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 27.05.2010 у справі №23/27пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя О.Є. Медуниця