ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2007 р.

Справа № 6/141.

За позовом   Відкрите акціонерне товариство "Кварц"      

до  Відкрите акціонерне товариство "Центральне конструкторське бюро "Ритм"          

розірвання договору про співробітництво б/н від 20.12.91р. та додаткової угоди б/н від 20.02.04р.

Суддя  

представники:

від позивача:           Цимбал М.О. довіреність від 11.06.2007 року                                        

від відповідача:  Крушельницький І.А. довіреність від 15.01.2007 року

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство "Кварц" звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом та просило суд визнати розірваним договір від 20.12.91р. про співробітництво та додаткову угоду від 20.02.94р., які укладені між ним та відповідачем у справі – Відкритим акціонерним товариством "Центральне конструкторське бюро "Ритм".

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на зміну обставин, а саме:  договір укладено у 1991р., коли можливість зниження обсягів виробництва та зникнення зацікавленості  у сумісній діяльності врахована не була;  зміна обставин зумовлена причинами, які товариство не могло усунути; виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе ВАТ "Кварц" (а.с.2-4).

Відповідач у справі – ВАТ "Центральне конструкторське бюро "Ритм" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач вказує на відсутність обставин, які обумовлюють необхідність розірвання відповідного договору. При цьому, ВАТ "Центральне конструкторське бюро "Ритм" у відзиві на позов посилається на те, що розірвання договору фактично створить перепони для здійснення його статутної діяльності і може призвести до знищення науково-технічного потенціалу у даній галузі, що завдасть шкоди інтересам держави (а.с.55-57).

В судовому засіданні 16 серпня 2007 року, була оголошена перерва до 17 серпня 2007 року, для підготовки рішення відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.

20 грудня 1991 року між Заводом "Кварц" та Центральним конструкторським бюро "Ритм" укладено договір про співробітництво. Відповідно до умов договору, його предметом є сумісна діяльність по задоволенню потреб ринку в товарі та продукції, вдосконаленню виробництва, освоєнню передових технологій, розробці та випуску нових вдосконалених і високоефективних товарів та продукції, забезпечення на взаємовигідних умовах комплектуючими деталями, оснасткою, енергоносіями, наданню службових приміщень, виробничої площі ( а.с. 63-66).

Даний договір містить в собі елементи декількох угод. Зокрема,  договір містить у собі зобов’язання близькі за своєю правовою природою до підрядних та користування майном.

Так, зазначеним договором сторонами передбачено надання взаємних  послуг (пп.2.2, 2.3 договору). Зокрема, до зобов’язань позивача належить надання послуг відділами кадрів, технічної документації, АСЧВ, ЦДС, охорони праці та техніки безпеки, матеріально-технічного забезпечення і складського господарства, головного метролога, пожежної та воєнізованої охорони, забезпечення очистки стічної води тощо. До зобов’язань відповідача віднесені послуги з виконання художньо-оформлюваних робіт, фотошаблонів тощо.

Крім того, додатковою угодою від 20.02.94 р. до договору, ( а.с. 67) сторони визначили, що:

- позивач надає відповідачу у тимчасове безоплатне користування службові і виробничі площі згідно пп.1-2 "Переліку координат…";

- відповідач передає позивачу у тимчасове безоплатне користування службові і виробничі площі   будівлі інв.№1010025 за виключенням пп.8.-10 "Переліку координат…".

В силу ст. 324 ЦК УРСР (чинному на момент укладення додаткової угоди), за договором безоплатного користування майном одна сторона зобов'язується передати або передає майно у безоплатне тимчасове користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те ж майно.

Фактично договір містить елементи угоди тимчасового користування майном. Так, з матеріалів справи вбачається, що фактично між сторонами виник спір щодо права користування взаємно наданими приміщеннями.

Відповідно до 256 ЦК УРСР (чинному на момент укладення договору та додаткової угоди), за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

В силу ст.258 ЦК УРСР, строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством. При цьому, ст.259 ЦК УРСР визначено, що коли договір майнового найму укладено без зазначення строку, він вважається укладеним на невизначений строк і кожна із сторін вправі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі другу сторону за три місяці.

На момент виникнення спору між сторонами та звернення позивача з позовом до суду, спірні правовідносини врегульовані нормами гл. 58 ЦК України. Зокрема, порядок відмови від договору, укладеного на невизначений строк,  встановлений ч.2 ст.763 ЦК України. Згідно якої “Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а уразі найму нерухомого майна – за три місяці. Договором може бути встановлено інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.”

Враховуючи виникнення між сторонами в силу укладення договору та додаткової угоди до нього різних зобов’язань, у т.ч. з користування майном, зазначені норми права застосовуються судом.

Укладеним сторонами договором не встановлено інший строк для попередження про відмову від договору. Отже позивач зобов’язаний був повідомити  відповідача за три місяці про відмову від договору. Вказане позивачем не було виконано. ВАТ “Кварц” 12.05.2006 року звернулось до ВАТ “ЦКБ “Ритм” з листом  № 175/108 ( а.с. 13-14) з пропозицією розірвати договір. Доказів попередження відповідача про відмову від договору найму за три місяці позивач не надав. Суд виходить з того, що пропозиція розірвати договір та попередження про відмову від договору є різними правовими поняттями. І тому з лист  № 175/108 від 12.05.2006 року не може бути відмовою від договору, а є пропозицією про розірвання договору.

Підстави для розірвання договору відсутні. Відповідно до ч.2 та 3 ст. 651 ЦК України  “Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.”

Істотного порушення договору відповідачем не встановлено.

Крім того відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України, зміна або розірвання договору можливі у зв'язку з істотною зміною обставин. Не надано доказів істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. За існування таких обставин договір міг би бути змінений або розірваний за згодою сторін.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач не надав доказів в обґрунтувань підстав для розірвання договору, та документально не підтвердив про факт відмови від договору найму за три місяці.

У процесі розгляду справи  не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

За таких умов позов задоволенню не підлягає. Судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1, 12, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд      

В И Р І Ш И В:

1.          У позові  відмовити.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя                                               .