ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 р. Справа № 2-а-2610/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
при секретарі судового засідання: Афанасьєвій З.В.,
за участю представників сторін:
позивача : Чорного Ю.М., Баюша В.Я.,
відповідача : Мануілової Ж.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж і К"
до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області
про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Кряж і К" (далі – позивач) до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі – відповідач) про визнання нечинним податкових повідомлень - рішень від 24 березня 2010 року №0000062350/0 та від 26 квітня 2010 року №0000062350/1.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 червня 2010 року за даним позовом відкрито провадження у справі 2-а-2610/10/0270.
Позов мотивовано тим, що працівниками Крижопільської МДПІ Вінницької області проведена документальна виїзна перевірка СТОВ «Кряж і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт від 15 березня 2010 року №5/23/30803438 (далі – Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки було прийнято оскаржуване в цій позовній заяві податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2010 року №0000062350/0.
Зазначеним податковим повідомленням-рішенням від 24 березня 2010 року №0000062350/0 підприємству донараховано суму податкового зобов’язання в розмірі 250665 гривень, в тому числі: 167110 гривень – основний платіж по податку на додану вартість, 83555 гривень – штрафні (фінансові санкції).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному (апеляційному) порядку, спочатку до Крижопільської МДПІ та в подальшому до ДПА у Вінницькій області. За результатами розгляду як первинної так і наступної скарг позивача, його вимоги залишені податковими органами без задоволення. Зокрема, Крижопілською МДПІ за результатами розгляду первинної скарги було винесено податкове повідомлення рішення від 26 квітня 2010 року №0000062350/1, яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 24 березня 2010 року №0000062350/0, і яке позивач також просить скасувати.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач, посилаючись на обставини, викладені в позові, не вважає себе порушником норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР та норм наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166, а тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення, на його думку, є необґрунтованими та мають бути визнані судом нечинними.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову. Відповідно до наданих суду письмових заперечень за вхід. номером 1428 від 05.07.2010 року, суду пояснила, що в ході проведення планової виїзної перевірки СТОВ «Кряж і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено порушення позивачем підпункту 8-1.15.1 пункту 8.15 статті 8-1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) та п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.8 ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166, а саме, підприємством занижено податок па додану вартість по декларації № 3 на суму 167110 грн. в тому числі: в травні 2009 року - 31650 грн., в червні 2009 року - 20649 грн., в липні 2009 року - 11124 грн., в серпні 2009 року - 7800 грн., в вересні 2009 року - 20977 грн., в жовтні 2009 року - 71669 грн., в листопаді 2009 року - 3241 грн. та завищено від’ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2009 року на 5687 грн. Що стосується відображення в сільськогосподарській декларації податкового кредиту з ПДВ при придбанні сільськогосподарської техніки та подальшого коригування сум податкового кредиту при прийнятті рішення щодо продажу об’єктів основних фондів чи здачі їх в оренду, то відповідач зазначає про те, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР не передбачено, можливості коригування платником податку задекларованого раніше податкового кредиту, у випадку зміни напрямку використання основних фондів. А відтак, на думку відповідача, висновки перевірки є об’єктивними, а рішення про визначення податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на суму 167110 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83555 гривень, винесене за результатами Акту перевірки, є обґрунтованим та законним. В результаті чого в позові просила відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15 березня 2010 року повноважними особами Крижопілської МДПІ Вінницької області було проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Кряж і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.
Результати проведеної перевірки знайшли своє відображення в Акті перевірки від 15 березня 2010 року №5/23/30803438, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8-1.15.1 пункту 8.15 статті 8-1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), тобто, підприємством занижено податок па додану вартість по декларації № 3 на суму 167110 грн. в тому числі: в травні 2009 року - 31650 грн., в червні 2009 року - 20649 грн., в липні 2009 року - 11124 грн., в серпні 2009 року - 7800 грн., в вересні 2009 року - 20977 грн., в жовтні 2009 року - 71669 грн., в листопаді 2009 року - 3241 грн. та завищено від’ємне значення по податку на додану вартість у грудні 2009 року на 5687 грн. (а.с.8-27).
Рішенням Крижопільської МДПІ від 24 березня 2010 року №0000062350/0 позивачеві було визначено податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на суму 167110 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83555 гривень. Як зазначається у самому рішенні підставою для визначення податкового зобов’язання стало порушення позивачем підпункту 8-1.15.1 пункту 8.15 статті 8-1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" та п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.8 ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166.
Як встановлено судом порушення в Акті перевірки і рішенні Крижопільської МДПІ від 24 березня 2010 року №0000062350/0 повністю не співпадають.
З даного приводу, в матеріалах справи (а.с.33) міститься лист-відповідь відповідача від 22.03.2010 року №1228, з якого вбачається, що пункт 4.1 статті 4 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР наведені у висновках акту планової документальної перевірки від 15 березня 2010 року №5/23/30803438 помилково (механічно), що не вплинуло на зміст порушення та суми донарахувань.
Таким чином, судом встановлено, що Крижопільською МДПІ в ході проведення перевірки встановлено порушення СТОВ «Кряж і К» підпункту 8-1.15.1 пункту 8.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 – ВР та п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.8 ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному (апеляційному) порядку спочатку до Крижопільської МДПІ Вінницької області.
Відповідачем за результатами розгляду первинної скарги було винесено податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2010 року №0000062350/1 (а.с.42), яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року №0000062350/0.
В подальшому позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА у Вінницькій області.
Проте, і рішенням ДПА у Вінницькій області від 16.06.2010 №1384/10/25-009 прийнятим за розглядом повторної апеляційної скарги позивача, податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року №0000062350/0 року також залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначила, що сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Кряж і К» у червні-липні 2008 року було придбано транспортні засоби, що підтверджується податковим накладними за відповідні звітні періоди. Ці податкові накладні по придбаних транспортних засобах відображено у спеціальній декларації №2, що підтверджується Актом документальної перевірки.
У 2009 році товариство реалізує автотранспортні послуги стороннім організаціям та фізичним особам, податкові зобов’язання відображає у декларації №3, по якій здійснюються розрахунки з бюджетом та в порушення підпункту 8-1.15.1 пункту 8.15 статті 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" проводить коригування податкового кредиту з спеціальної декларації – в загальну декларацію. В той час, як положення п.п. 5.7.1, п. 5.7, п. 5.8 ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166 у разі зміни напряму використання товарів (послуг), основних фондів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність з виготовлення готової продукції переробним підприємством такого корегування робити не дозволяють.
Тобто, на думку відповідача, зазначені вище правові норми дозволяють здійснити корегування лише із загальної декларації в спеціальну декларацію у разі зміни іншої діяльності на сільськогосподарську, а не навпаки як то зробив позивач.
Однак, суд із такими висновками відповідача погодитися не може враховуючи нижченаведене.
Згідно із спеціальними правилами формування податкового кредиту, встановленими п.п. 8-1.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР, визначено, що сільськогосподарське підприємство має право включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за товари (послуги), основні фонди, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
Даний пункт зазначеної статті регламентує обов’язковий розподіл податкового кредиту по деклараціях (скорочена (спеціальна), повна) відповідно до використання товарів (послуг) для здійснення операцій, які підпадають під спеціальний режим або відносяться до іншої діяльності. Водночас цим пунктом не встановлюється період на який розповсюджується дія закону, а лише обов’язковість проведення розподілу сплаченого (нарахованого) податкового кредиту у разі зміни напрямку використання товарів (послуг), основних фондів.
Як встановлено судом, позивач у 2008 році придбав транспортні засоби, які використовував у власній сільськогосподарській діяльності. Через що, СТОВ "Кряж і К", яке підпадає під спеціальний режим оподаткування, було оплачено податковий кредит у складі ціни постачальника та отримано податкові накладні, які було включено в склад податкового кредиту в минулому періоді, у 2008 році, що було відображено останнім у спеціальній декларації.
У зв’язку із змінами в законодавстві з 01.01.2009 року, згідно із якими послуги автомобільного транспорту, що надаються (використовуються) не в сільському господарстві, з 01.01.2009 року не підпадають під спеціальний режим оподаткування ПДВ, а оподатковуються на загальних підставах, позивачем було здійснено коригування податкового кредиту на підставі п.п 5.8. ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166 з спеціальної декларації – в загальну декларацію, а саме в рядок 16.4 в зв’язку із зміною напрямку використання сільськогосподарської техніки та товарів.
Відповідно до підпункту 5.7.1 пункту 5.1. ст. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166 (далі Наказ) у податковій декларації (скороченій) відповідно до підпункту 81.15.1 пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону відображаються:
а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.
У разі, якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.
Указаний розподіл відбувається у тому періоді, у якому здійснювалось відповідне виготовлення та/або придбання, а розподілені суми включаються до значень рядків 10, 12, 13 та довідково відображаються у рядках 10-1, 12-1, 13-1 податкової декларації (скороченої);
б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку.
Пунктом п. 5.8 ст. 5 цього Наказу передбачає проведення коригування у разі зміни напряму використання товарів (послуг), основних фондів з іншої діяльності на діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства або на діяльність з виготовлення готової продукції переробним підприємством. Зокрема, у рядку 16.3 податкової декларації (скороченої/переробного підприємства) коригування відображається зі знаком "+" (до збільшення). У рядку 16.3 податкової декларації, в якій відображається інша діяльність, - зі знаком "-" (до зменшення). У рядку 16.4 відображаються інші випадки збільшення (зменшення) податкового кредиту.
З детального аналізу положень п.п. 8-1.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР, судом вбачається, що сільськогосподарське підприємство має право включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за товари (послуги), основні фонди, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, тобто мова йде про обов’язковий розподіл податкового кредиту за напрямками, зокрема, використання техніки. Крім того, положення цієї статті не містять будь-якого обмеження щодо коригування податкового кредиту лише з загальної декларації в спеціальну.
Тому позивач, як встановлено судом, на виконання положень зазначених вище нормативно-правових актів у зв’язку зі зміною напрямку використання техніки з сільськогосподарської діяльності на іншу, правомірно провів коригування податкового кредиту в поточному періоді саме у рядку 16.4 (інші видатки), оскільки рядок 16.3 декларації дозволяє коригування податкового кредиту лише з іншої діяльності на діяльність в сфері сільського господарства, в той час як у позивача все відбувалося навпаки.
Відтак твердження відповідача, що коригування податкового кредиту у разі зміни напрямку використання техніки можливе лише з загальної декларації в спеціальну вважаються судом безпідставними та необґрунтованими.
Таким чином, на момент подачі загальної податкової декларації позивачем проведено лише коригування у незамортизованій частині у використання товарів (послуг), основних фондів для сільськогосподарської та іншої діяльності, що цілком узгоджується з нормами п.п. 8-1.15.1 п.8-1.15 ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №186/97-ВР та положеннями Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30.05.1997 №166. Тобто підприємством проведено у відповідність до закону податковий кредит на незамортизовану частину цих засобів, відповідно до напрямку їх використання, оскільки послуги (автопослуги), які надавалися цими основними засобами, з 01.01.2009 року вже не відносяться до сільськогосподарської діяльності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені в позові обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому СТОВ «Кряж і К» не може вважатися порушником нормативно-правових актів з питань оподаткування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.
Так, згідно положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
За приписами ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень – рішень від 24 березня 2010 року №0000062350/0 та від 26 квітня 2010 року №0000062350/1.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб‘єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В матеріалах справи наявна квитанція №700 від 14 червня 2010 року, на суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області від 24 березня 2010 року №0000062350/0 та від 26 квітня 2010 року №0000062350/1.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кряж і К" судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.07.10р.
Суддя Сауляк Юрій Васильович
06.07.2010