ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2010 р. № 04-05/42-1-8б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Коваленка В.М.,
Міщенка П.К.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуГром. ОСОБА_4, м. Донецьк
на ухвалу
та постановугосподарського суду Донецької області від 05.01.2010
Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010
у справі№ 04-05/42-1-8б
за заявою
до
проГром. ОСОБА_4, м. Донецьк
Кредитної Спілки "Добробуд", м. Донецьк
визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Донецької області із заявою про порушення справи про банкрутство Кредитної Спілки "Добробуд" звернувся гром. ОСОБА_4, обґрунтувавши свої вимоги неспроможністю боржника понад три місяця погасити заборгованість у сумі 558880,02 грн., яка виникла на підставі укладеного між сторонами договору від 27.03.2008 №КС-01379 про внесення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок до запитання.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.01.2010 (суддя: Попов О.В.) у прийнятті заяви гром. ОСОБА_4 відмовлено на підставі пункту 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що Кредитна Спілка "Добробуд" не є суб'єктом підприємницької діяльності та не відноситься до кола особливих суб'єктів банкрутства, визначених частиною 4 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010 (судді: М'ясищев А.М. –головуючий, Алєєва І.В., Москальова І.В.) вказана ухвала залишена без змін з тих же підстав.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі гром. ОСОБА_4 просить скасувати винесені у цій справі судові акти та прийняти постанову, якою порушити справу про банкрутство Кредитної Спілки "Добробуд".
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Касаційна скарга вмотивована порушенням судами норм статей 83-86 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частини 6 статті 9, статті 21 Закону України "Про кредитні спілки", статей 1, 4, 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Скаржник вважає, що положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норми Господарського кодексу України не містять будь-яких заборон щодо визнання банкрутом юридичних осіб у формі кредитних спілок; звертає увагу на те, що Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні, на яке посилаються суди, втратило свою чинність 25.02.2002 року.
Скаржник наполягає на тому, що кредитна спілка, виступаючи як фінансова установа та маючи ознаки кооперації, є особою, прирівняною відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до суб'єкта підприємницької діяльності, щодо якого може бути порушена справа про банкрутство, тим більш, що вимоги кредитора як члена спілки ґрунтуються не "на ознаці участі в кредитній спілці, а на підставі договору про внесення депозитного внеску, укладеного відповідно до вимог Цивільного кодексу України".
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Відмовляючи у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство кредитної спілки, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до боржника в силу його юридичного статусу не застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Проте, з таким висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Так, стаття 9 Закону України "Про кредитні спілки" визначає підстави припинення діяльності кредитної спілки, однією із яких відповідно до частини 3 цієї статті є ліквідація кредитної спілки, що проводиться за рішенням її вищого органу управління; на підставі рішення Уповноваженого органу про скасування державної реєстрації кредитної спілки; за рішенням суду, в тому числі в разі неплатоспроможності кредитної спілки за поданням Уповноваже-ного органу, позовом членів або кредиторів кредитної спілки.
Якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство (частина 6 статті 9 Закону України "Про кредитні спілки").
Отже, до кредитної спілки застосовуються загальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо підстав порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство за заявою кредиторів з урахуванням особливостей, визначених нормами спеціального закону – Закону України "Про кредитні спілки".
А відтак, висновок судів попередніх інстанцій про те, що кредитна спілка, як неприбуткова організація, яка заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні по наданні фінансових послуг, не є суб'єктом підприємницької діяльності та, відповідно, не може бути суб'єктом банкрутства, є неправомірним.
Помилковим вважає колегія суддів Вищого господарського суду України і висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності у гром. ОСОБА_4 правових підстав для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство з посиланням на те, що вимоги останнього не є грошовими зобов'язаннями у розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Закон України "Про кредитні спілки" розрізняє, зокрема, три види внесків членів кредитної спілки: вступний, обов'язковий пайові та депозитний. Між тим, цей Закон у залежності від виду внеску члена спілки встановлює різний правовий режим цього внеску.
Статями 21, 23 Закону України "Про кредитні спілки" передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі; внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності; кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.
І якщо вступний та обов'язковий внески вносяться на підставі письмової заяви особи про прийняття до кредитної спілки, за рахунок яких формується майно кредитної спілки, є її власністю та безпосередньо пов'язані із наступною участю (членством) у кредитній спілці, то депозитний внесок може бути внесений уже діючим членом кредитної спілки за власним бажанням на договірних засадах і залишається приватною власністю члена кредитної спілки.
Виходячи із викладених норм Закону України "Про кредитні спілки", відносини у зв'язку із внесенням особою вступного та обов'язкового пайових внесків пов'язані із членством такої особи у кредитній спілці, а відповідні зобов'язання спілки перед його членом підпадають під визначене в статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зобов'язання боржника перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, та ці зобов'язання не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника.
Відносини, які виникли у зв'язку із депозитним внеском члена кредитної спілки є цивільно-правовими відносинами між кредитною спілкою та членом кредитної спілки, правова природа таких внесків (вкладів) на депозитні рахунки за своєю суттю є грошовим зобов'язанням боржника перед членом кредитної спілки згідно з приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У зв'язку з наведеним, судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, що зумовлює їх скасування з передачею справи на розгляд до господарського суду Донецької області.
При прийнятті даної постанови колегією суддів Вищого господарського суду України враховані положення статей 125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 8-рп/2010, згідно з якими постанова (ухвала) Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу гром. ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 05.01.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010 у справі № 04-05/42-1-8б –скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Донецької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає перегляду в касаційному порядку.
Головуючий: В.Коваленко
Судді: П. Міщенко
Л. Продаєвич