ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 липня 2010 р.                                                                                    № 06/57-76  

  Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого суддіКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачівне з’явилися

відповідачаСалецької Л.Ф. дор. №2 від 01.02.2010 р.

3-тьої особиОСОБА_5 дов. №643 від 26.06.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_6

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду  від 18.01.2010 р.

у справі№06/57-76 господарського суду Волинської області

за позовомОСОБА_7

ОСОБА_8

ОСОБА_9

ОСОБА_10

ОСОБА_11

ОСОБА_12

ОСОБА_13

ОСОБА_14

доВідкритого акціонерного товариства "Луцький райагропостач"

третя особаОСОБА_6

провизнання недійсним рішення загальних зборів від 09.06.2000 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивачі –акціонери звернулись до господарського суду Волинської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) "Луцький райагропостач" про визнання недійсними рішень зборів товариства, що оформлені   протоколом №4 від 09.06.2000 року. При цьому було заявлене клопотання про відновлення строків позовної давності.

В процесі розгляду справи до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_6.

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.04.2009 року (судді: Дем’як В.М., Пахолюк В.А., Соломка Л.І.), залишеним без змін   постановою Львівського апеляційного господарського суду  від 18.01.2010 року, позов задоволений, рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Луцький райагропостач" від 09.06.2000 року визнані недійсними.

Судові рішення мотивовані тим, що спірні рішення зборів прийняті з порушенням встановленого законом порядку  повідомлення акціонерів  про проведення зборів,  прийняті з питань, що не були включені до порядку денного, а також прийняті за відсутності кворуму.  Разом з тим, суди відзначили, що акціонери –позивачі дізналися про порушення свого права на загальних зборах акціонерів, що відбулись 17.11.2006 року, тому позов заявлений в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, положень Цивільного кодексу України в редакції 1963 р. та чинного Цивільного кодексу України про позовну давність,  просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи  не надали належної оцінки його  посиланням  на наслідки спливу строку позовної давності.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників відповідача, третьої особи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.06.2000 року були проведені  загальні збори акціонерів ВАТ "Луцький райагропостач", рішення яких оформлені протоколом №4 від названої дати.

Пунктом 8 оспорених рішень зборів  вирішено питання,  яке не було передбачене у порядку денному зборів, що був опублікований в газеті "Ділова Україна" №26(754) від 19.04.2000 року, а саме: про продаж  будинку складу запасних частин ТОВ "Авгур".

Зазначене рішення  про продаж об'єкта нерухомості потягло за собою зменшення статутного капіталу товариства і стало основною причиною звернення акціонерів до господарського суду з даним позовом.

Згодом  вищезазначений склад був проданий на біржових торгах в ході ліквідаційної процедури ТОВ "Авгур" як банкрута.

На даний час власником названої нерухомості є ОСОБА_6.

З посиланням на норми ст. ст. 39, 41,  43 Закону України "Про господарські товариства"  та встановивши обставини щодо порушення норм названого Закону  стосовно повідомлення акціонерів  про проведення зборів порядку,  прийняття рішення  з питання, що не були включені до порядку денного, а також прийняття рішення  за відсутності кворуму, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті  84 Господарського процесуального кодексу України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши  обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду   про  встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у  судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом  обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов’язки сторін у спірних правовідносинах.

 Прийняті у справі рішення зазначеним вимогам не відповідають з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.2004 року,  правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

         На час прийняття  спірних рішень зборами акціонерів товариства від 09.06.2000 року був чинним Цивільного кодексу  України (Української РСР) в редакції 1963 року.

Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року) загальний строк позовної давності встановлений у три роки. При цьому, за правилами статті 76 цього Кодексу перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушення свого права.

Згідно з приписами ст. 80 Кодексу перебіг строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

За правилами пункту г)  ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства (в тому числі і акціонер) має право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства, протоколи зборів.

Разом з тим, ст. 45 цього Закону встановлено, що загальні збори акціонерів товариства скликаються не рідше одного разу на рік, якщо інше не передбачене статутом товариства.

 Статутом ВАТ "Луцький райагропостач" передбачено, що загальні збори скликаються правлінням товариства не рідше одного разу на рік ( а. с. 13, т. 1).

Слід зазначити, що як правило, на щорічних загальних зборах товариства оцінюється діяльність товариства протягом року, що минув.

Господарськими судами попередніх інстанцій не досліджено питання, чи цікавились позивачі –акціонери результатами діяльності товариства протягом 2000 - 2003 років, чи скликались у цей період  щорічні збори товариства, чи  користувались правом на участь у зборах позивачі –акціонери у зазначений період. Дослідження вказаного питання є важливим  для встановлення дня  виникнення права на позов, а відтак –і наслідків спливу строку позовної давності.

Приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційній інстанції не надано право встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені місцевим чи апеляційним господарськими судами.

З огляду на викладене,  прийняті у справі  рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду не можна вважати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та прийняти нове рішення відповідно до закону.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

З огляду на зазначене, керуючись статтями  108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 07.04.2009 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду  від 18.01.2010 р. у справі №06/57-76  скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.