Справа № 22ц-2959/2010 Головуючий у 1 інстанції - Литвиненко І.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі:
з участю: РАЧОВІЙ І.І.,
позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про визнання дій противними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії,-
в с т а н о в и в:
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 квітня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено, визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова щодо відмови в перерахуванні ОСОБА_5 пенсії та надбавки до пенсії згідно Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року неправомірними, зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) ОСОБА_5 з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що судом порушено норми матеріального права.
Зокрема, судом не зважено на те, що мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначається на рівні прожиткового мінімуму лише для пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а позивачеві пенсія була призначена відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому, на думку апелянта, застосування до спірних правовідносин норм Закону, який на них не поширюється, свідчить про незаконність та необґрунтованість судового рішення.
Також в ухвалі Конституційного суду України від 19 травня 2009 року дано тлумачення терміну “мінімальна пенсія за віком”, використаному в частині першій ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, та встановлено, що розмір мінімальної пенсії за віком, вказаний у цій статті, не може поширюватися на правовідносини, що виникають на підставі інших законів.
Судом не проведено належну правову оцінку доказів та не з”ясовано всі дійсні обставини справи, не взято до уваги, що фінансування витрат, пов”язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється лише за рахунок державного бюджету.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1категорії, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, йому встановлена 3 група інвалідності, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с 10-14).
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.ст. 50, 54 ч. Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити перерахунок та виплати пенсій згідно Закону, тому порушені права позивача підлягають захисту.
З таким висновком погоджується апеляційний суд.
Статтею 49 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі-Закон) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров"ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.54 Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесених до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено зв"язок із чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком (ч.4).
Згідно зі ст.50 Закону, особам віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров"ю, зокрема, інвалідам 3 групи - у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено ст.53 даного Закону виплата додаткової пенсії здійснюється незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Тобто, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Також апеляційний суд враховує, що положення ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов"язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Щодо посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі №2-25/2009 про застосування мінімального розміру пенсій за віком, апеляційний суд враховує, що конституційне провадження у справі не відкривалось і рішення судом не ухвалювалось, відповідно, суд не дав офіційного тлумачення терміна „мінімальний розмір пенсії за віком”, використаного в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Посилання апелянта на відсутність фінансування витрат за даним позовом не можуть бути взяті до уваги, враховуючи, що предметом даного спору не є питання фінансування таких видатків.
Доводи апелянта про те, що при обчисленні пенсії позивачу слід керуватися постановами Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та № 654 від 16 липня 2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над законними актами перерахунок та виплата пенсії позивачу мають здійснюватися відповідачем виходячи з розмірів, встановлених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаруи належить відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова – відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 29 квітня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: