БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
№ 2-1518/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
«07» травня 2010 року м.Бровари Київської області
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Василишина В.О.,
при секретарі Пархоменко А.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
в с т а н о в и в:
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, в якому зазначив про те, що з 1991 року він перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, сімейне життя у нього з ОСОБА_2 не склалося. У них виявилися різні погляди на життя. Вони перестали розуміти один одного. Подружні відносини між ними припинені, спільного господарства не ведуть. Просив розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачем.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки до суду не повідомила, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.104, ст.110 Сімейного кодексу України (далі – СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.
Згідно із ст.111, ч.2 ст.112 того ж СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 передбачено, що охорона сім’ї державною полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уклали шлюб 10 серпня 1991 року, про що Великодимерською сільською радою Броварського району Київської області зроблено актовий запис № 45. Після укладення шлюбу чоловіку присвоєно прізвище – ОСОБА_1, дружині – ОСОБА_2 (а.с.6).
Судом за клопотанням відповідача ОСОБА_2 сторонам було надано строк терміном один місяць на примирення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлений позов й зазначив, що продовжувати подальше спільне життя з ОСОБА_2 не бажає, від примирення відмовляється, збереження шлюбу суперечить його інтересам.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а шлюб між позивачем та відповідачем – розірванню, оскільки подальше збереження шлюбу без взаємної згоди - є неможливим.
За змістом ч.2 ст.114, ст.115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу.
Згідно із п.4 ст.2, п.п.«б» п.5 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-92 (з наступними змінами та доповненнями) державне мито справляється за реєстрацію актів громадянського стану, а також видачу громадянам повторних свідоцтв про реєстрацію актів громадянського стану і свідоцтв у зв’язку із зміною, доповненням, виправленням і поновленням записів актів громадянського стану. За реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду, якщо обоє з подружжя перебувають у першому шлюбі сплачується державне мито від 0,5 до 01 неоподатковуваного мінімуму доходів з громадян – з одного або обох із подружжя.
Відповідно до Закону України № 889 – IV від 22 травня 2003 року розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в Україні з 01 січня 2004 року становить – 17 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив покласти на нього сплату державного мита за реєстрацію розірвання шлюбу.
Статтями 79, 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких зокрема відноситься й витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив не стягувати з відповідача понесені ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 112 – 115 СК України, ст.ст. 174, 212 – 215 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,
в и р і ш и в:
Позов – задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 10 серпня 1991 року Великодимерською сільською радою Броварського району Київської області. Актовий запис № 45.
Шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Розірвання шлюбу має бути зареєстроване в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Стягнути із ОСОБА_1 за реєстрацію розірвання шлюбу державне мито в розмірі - 17 (сімнадцять) грн. Від сплати державного мита за реєстрацію шлюбу звільнити ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається до суду апеляційної інстанції, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя В.О.Василишин