ЛЕНІНСЬКИЙ    РАЙОННИЙ    СУД   МІСТА   СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-68/10

Кат.33

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                  (повний текст)

29 червня 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:головуючого    – судді Гаркуша О.М.

  при секретарях – Грудіній А.В., Моісеєнковій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки у натурі у спільно набутому майні, визнання права власності на окремий об’єкт нерухомості, припинення права загальної часткової власності,

                                                           В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому, уточнивши вимоги, просив суд  провести реальний розподіл  кв. 2 у АДРЕСА_1 у відповідність до експертного висновку, наданого протягом розгляду дійсної справи, визнати за ним право власності на  самостійний об’єкт нерухомості – кв. 2-а у АДРЕСА_1, площею 24,5 кв.м., яка складається з кухні-2-1 площею 8,5 кв.м., санвузла 2-2 площею 3,0 кв.м., жилої кімнати 2-3 площею 13,0 кв.м., балкону; за ОСОБА_2 визнати  право власності на  самостійний  об’єкт нерухомості- кв. 2, площею  56,4  кв.м., яка складається  з житлової кімнати 2-4, площею 12,2 кв.м., жилої кімнати 2-5 площею 13,7 кв.м., кухні 2-6 площею 14,4 кв.м., коридору 2-7, площею 9,5 кв.м., санвузла 2-8 площею 6,6, кв.м.; а також припинити право загальної часткової власності  на кв. 2 у АДРЕСА_1. Вимоги позову мотивовані тим, що  знаходився з відповідачем у шлюбі з 18.10.1996 р. по 21.10.2002, в період якого 16.03.2000 р. ними придбана спірна трикімнатна квартира, право власності на яку зареєстровано за сторонами у наступному відношенні: 1/3 частка- за ОСОБА_1, 2/3 частки- за ОСОБА_2 Вказував, що після розірвання шлюбу із відповідачкою склались неприязні стосунки, що перешкоджає подальшому сумісному проживанню у спірному житлі, крім того, відповідачка перешкоджає йому в користуванні житлом, у зв’язку з чим він вважає своє право порушеним та змушений звертатися за його захистом до суду із позовом.

У судове засідання позивач не з’явився, довіривши право представляти свої інтереси представнику, який позовні вимоги підтримав, вказуючи на те, що визначений за висновком судового експерта варіант розподілу відповідає ідеальним часткам сторін у спільному майні, а оскільки внаслідок проведення певних переобладнань сторяться два окремих приміщення, які за своїми ознаками будуть відповідати вимогами ДБН, що пред’являються до квартир, наведене надає підстав для визнання за сторонами права власності на окремі квартири та припинення права загальної часткової власності на спірне майно.

Відповідач у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що позивачем у відсутність відповідних дозволів здійснено перепланування квартири, крім того, актом міської міжвідомчої комісії від 12.04.2010 стіна будинку  АДРЕСА_1 з боку вул. Ген. Петрова та балкон у спірній квартирі визнані аварійнимий, у той час як приписи ДБН України унеможливлюють проведення розподілу приміщень за наявності таких обставин. Із зазначених обставин відповідач посилалась на неможливість проведення реального розподілу кв. 2 у АДРЕСА_1

Суд, вислухавши доводи учасників судового засіданні, дослідивши письмові матеріали справи, знаходить уточнені вимоги позову такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.10.1996 р. по 21.10.2002 (а.с. 61-62).  

У період перебування у зареєстрованому шлюбі на підставі договору купівлі продажу від 16.03.2000 у спільну часткову власність сторонами набуто кв. 2 будинку АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Згідно  з наведеним договором, право власності на зазначене майно розподілене між сторонами наступним чином: 1/3 частка – за ОСОБА_1, 2/3 – за ОСОБА_2

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності..., згідно зі ст.69 ч.1 Сімейного Кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як слідує з уточненої позовної заяви, проти розподілу часток на спірне майно у спосіб, наведений в договорі від 16.03.2000 позивач не заперечує.

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі  між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу такого майна, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Заявляючи вимоги про реальний розподіл квартири кв. 2 будинку АДРЕСА_1, позивач спирається на висновок судової будівельно-технічної експертизи № 235 від 01.07.2008 (а.с. 24-33).

Згідно з зазначеним висновком, експертом визначена технічна можливість розподілу кв. 2 будинку АДРЕСА_1  в натурі відповідно до часток співвласників.

В самостійний об’єкт нерухомості ОСОБА_1 пропонується виділити  кв. 2-а, що складається  з таких приміщень: кухні-2-1 площею 8,5 кв.м., санвузла 2-2 площею 3,0 кв.м., жилої кімнати 2-3 площею 13,0 кв.м., балкону.

При цьому, другому власникові- ОСОБА_2 пропонується виділити кв. 2, площею  56,4  кв.м., яка складається  з житлової кімнати 2-4, площею 12,2 кв.м., жилої кімнати 2-5 площею 13,7 кв.м., кухні 2-6 площею 14,4 кв.м., коридору 2-7, площею 9,5 кв.м., санвузла 2-8 площею 6,6, кв.м.

Умовами такого розподілу, відповідно до експертного висновку, є: відновлення раніше існуючих кухні 2-1 пл. 8,5 кв.м. і санвузла2-3  пл. 3,0 кв.м., встановлення пергородки в житловій кімнаті 2-4 пл. 25, 2 кв.м. і зроблення з однієї кімнати  дві, розмірами 13 кв.м. і 12,2 кв.м., з балкону робиться вхід  на вулицю з прибудовою до нього сходів.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК України, для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 6 ст. 147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.   Ніякі  докази  не  мають  для  суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши наведений висновок, суд не може погодитись, що він є належним доказом у підтвердження заявлених в уточненому позові вимог, виходячи з наступного.

Зі змісту експертного висновку вбачається, що при здійсненні дослідження, доступ  було надано тільки у ту частину квартири, якою користується ОСОБА_1

Отже, дослідження решти приміщень на місці не проводилось.

Крім того, актом обстеження житлово-побутових умов від 31.10.2007 Служби у справах неповнолітніх ЛРДА м. Севастополя, зафіксований факт здійснення ОСОБА_1 перепланування кв. 2 будинку АДРЕСА_1 (а.с. 58).

Із зазначених обставин, 27.11.2007 Інспекцією Держбудконтролю позивачу надано припис усунути самовільне будівництво до 01.12.2007 (а.с.49).

В подальшому, за здійснення самовільного перепланування  кв. 2 будинку АДРЕСА_1  постановою  адміністративної комісії при ЛРДА м. Севастополя від 05.12.2007 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 57).

У відповідність до п. 2.3. Інструкції про порядок розподілу, виділу  та розрахунку  часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, не підлягають розподілу об’єкти нерухомого майна. У склад яких входять самовільно вбудовані (реконструйовані, переплановані) об’єкти нерухомого майна)

Доказів узаконення у встановленому порядку здійсненого перепланування позивачем надано не було.

Втім, здійснюючи дослідження, судовий експерт зазначені факти не врахував та оцінки їм не надав.

Також, до матеріалів справи долучений акт міської міжвідомчої комісії від 12.04.2010, яким стіна будинку  АДРЕСА_1 з боку вул. Ген. Петрова та балкон у спірній квартирі визнані аварійними (а.с.224 ).

Отже, здійснення переобладнання цього балкону у вихід на вулицю, як то запропоновано експертом, є неможливим.

Слід також зауважити, що діючими ДБН України, розподіл приміщень, що перебувають у аварійному стані є заборонений.

Крім того, враховуючи неможливість експлуатації балкону зменшується й загальна площа квартири та, відповідно, й змінюються частки сторін.

Але наведені обставини також залишились поза увагою судового експерта.

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Втім, представлені стороною позивача докази у підтвердження наявності підстав для позовних вимог в цій частині та проведення реального розподілу спірного майна, спростовуються фактичними обставинами справи.

Стосовно вимог позову про визнання права власності на частку у майні, як на самостійний об’єкт нерухомого майна, слід зауважити наступне

За ст.ст. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2007 встановлено, що реєстрації підлягають права власності лише на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно п. 5.1 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Держбуду № 273 від 05.12.2000, виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.

    Як зазначалось вище, навіть якщо припуститись можливості розподілу  спірного майна за наведеним вище висновком або у інший спосіб,  такий розподіл потребує проведення певного переобладнання та лише за результатом якого є можливим стверджувати, що виділене сторонам майно уявляє собою самостійний об’єкт нерухомості.

    Визнання  права власності на самостійний об’єкт нерухомості до здійснення відповідного переобладнання фактично призведе до прийняття судом функцій  інших державних органів, уповноважених на здійснення контролю з будівництва, оскільки у цьому разі процедура прийняття  об’єкта до експлуатації сенсу немає.

    З огляду на викладене, вимоги позову у цій частині слід визнати такими, що заявлені передчасно та також відмовити у їх задоволенні.

    Оскільки вимоги позову про припинення права загальної часткової власності є похідними від решти позовних вимог, у їх задоволенні також належить відмовити.

На підставі ст. 328,331, 367 ЦК України, ст.ст.69,70 ч.1 71 Сімейного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2007, керуючись ст.ст.10,11,60,209,212, 214-215, Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки у натурі у спільно набутому майні, визнання права власності на окремий об’єкт нерухомості, припинення права загальної часткової власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                                 Суддя підпис

З оригіналом згідно:Суддя Ленінського

районного суду м. Севастополя                           О.М.Гаркуша