ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа №2-172/10

                                                                                                                                                Кат. 36

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 червня  2010 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого – судді Гаркуша О.М.,

    при секретарі  – Грудіній А.В.,Моісеєнквій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми, за зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним,

                        В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернулась до суду із позовом до відповідача, ОСОБА_3, в якому, уточнивши вимоги, просила стягнути з відповідача суму грошових коштів  за зобов’язанням від 12 квітня 2006 року в сумі 132097 грн., судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1700 грн. та ІТЗ у сумі 30 грн., а також витрати на проведення судової експертизи у розмірі 751,20 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 разом із своєю сестрою ОСОБА_3 здійснювала сумісний догляд за їх тіткою ОСОБА_4, якій на праві приватної власності належала АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 29.07.2005 ОСОБА_4 подарувала зазначену квартиру ОСОБА_3, яка, у свою чергу, зобов’язалась виплатити половину її вартості  позивачу у рахунок компенсації витрат, понесених у зв’язку з доглядом за ОСОБА_4 У підтвердження прийнятих зобов’язань 12.04.2006 ОСОБА_3 було нотаріально оформлено відповідну заяву. Як вказує позивач,ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, втім від виконання прийнятих на себе зобов’язань, а саме відшкодування вартості Ѕ АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ухиляється, що й стало причиною звернення ОСОБА_2 до суду із дійсним позовом.

Не погодившись з  доводами ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до неї із зустрічним позовом, в якому просила  визнати недійсним зобов’язання відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 12.04.2006, як вчиненого під впливом  психологічного насилля. Правовими підставами заявлено позову ОСОБА_3 зазначила положення статті 231 ЦК України.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом наполягала на задоволенні заявлених нею вимог по підставах, викладених у позовній заяві. Вимоги зустрічного позову не визнала, спираючись на недоведеність викладених у ньому обставин.

Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2 не визнав, вказуючи на те,  що заява від 12.04.2006 не надає підстав для виникнення в його довірителя певних обов’язків, оскільки вчинена нею під впливом психологічного тиску з боку ОСОБА_2, крім того, такі зобов’язання суперечать її інтересам та спрямовані на порушення її права власності відносно спірної квартири. Із зазначених обставини представник ОСОБА_3 наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає вимоги первісного та зустрічного позовів такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування від  29.07.2005 ОСОБА_3 набула право власності на АДРЕСА_1. Відчуження майна здійснено ОСОБА_4 (а.с.23).

Державну реєстрацію правочину здійснено 2.08.2005 за реєстровим № 1315 (а.с.23 звор. бік)

12.04.2006 здійснено нотаріальне посвідчення заяви ОСОБА_3, за змістом якої вона  повідомила, що вона та її сестра ОСОБА_2 сумісно здійснюють догляд за  їх тіткою ОСОБА_4 та несуть сумісні витрати  з її утримання, а тому, після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_3 зобов’язалась  виплатити половину вартості АДРЕСА_1 ОСОБА_2( а.с.5).

Відповідно до свідоцтва про смерть за № 206, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.17).

Частиною 2 статі 509 ЦК України встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Такими підставами, зокрема, є 1) договори та інші правочини;2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти.

      ОСОБА_2 вважає, що заява від 12.04.2006 за своєю суттю є одностороннім правочином, а тому із смертю ОСОБА_4 в ОСОБА_3 виниклі зобов’язання  з виплати на її користь  половини вартості АДРЕСА_1.

    З такими твердженнями погодитись не можна, з огляду на наступне.

Приписами статті 638 ЦК України зумовлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

        Аналіз заяви від 12.04.2006 доводить, що з її укладенням наведених приписів дотримано не в повному обсязі.

        Так,  виходячи зі змісту наведеної заяви не є можливим встановити правову природу  правочину, який укладено, а отже, й здійснити перевірку дотримання його  форми та змісту вимогам цивільного законодавства.

Крім того, у заяві відсутнє чітке  зазначення обов’язків ОСОБА_3, а саме суми грошових коштів, яка має бути відшкодована ОСОБА_2, або умов, за яких така вартість має бути визначена.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо

     За таких обставин, на думку суду, таку заяву можна розцінювати лише як факт визнання ОСОБА_3 певних зобов’язань, втім як, підставою для виникнення таких обов’язків такий документ бути не може.

        Отже, заява 12.04.2006 може розглядатись судом як один з доказів у спорі щодо виконання  (виконання чи невиконання) зобов’язань за окремим правочином, але собою такий правочин не уявляє.

      Крім того , на підставі ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті  особи або оголошення її померлою, а майбутня спадкодавець ОСОБА_4 померла  2.02.2007р.,и  сторони розподілили майно, яке не належало жодному з них , тобто при житті спадкодавця, тому , заяву відповідача від 12.04.2006р. про відшкодування вартості  квартири , яка неї не належала не можна розглядати як правомірний правочин, у розумінні діючого законодавства.

      З огляду на викладене,  приймаючи до уваги, що доказів укладення відповідного правочину ОСОБА_2 не представлено, у задоволенні первісного позову належить відмовити.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України  підставою недійсності      правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу  України. Якщо недійсність правочину прямо не

      встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)

    Заявляючи зустрічний позов, підставою недійсності заяви від 12.04.2006   ОСОБА_3 зазначила  подення ст. 231 ЦК України через вчинення її під впливом насилля

    Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Втім, заявляючи зустрічний позов, жодного доказу у підтвердження заявлених у ньому вимог ОСОБА_3 та її представником надано не було.

    З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що зутрічні позовнівимоги доказовою базою підкріплені не були, в їх задоволенні також належить ідмовити.

На підставі ст.ст.231,509,638 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального Кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

    У задоволенні позову   ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми- відмовити .

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним -відмовити

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                      Суддя  – підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Ленінського районного  

суду міста Севастополя О.М.Гаркуша