справа №2а-668/10р.

П О С Т А Н ОВ А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

25 червня 2010 року       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                          головуючого судді           Скрипник К.О.

                                          при секретарі                     Берко Я.В.,

за участю позивача  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 02 грудня 2009 року звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому вказала, що вона є дитиною війни, та має право на отримання державної соціальної підтримки у підвищеному розмірі відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З цією вимогою позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі, однак у виплаті такої соціальної допомоги їй було незаконно відмовлено.

Позивачка просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року, зобов’язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії за вказаний період з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та виплати на її користь різницю між перерахованою та фактично виплаченими сумами та зобов’язати відповідача з 01.11.2009 року нараховувати та виплати їй щомісячно пенсію з урахуванням 30 процентної соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилалась на обставини, викладені у позові.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, письмово просив справу розглядати у відсутність їх представника, згідно письмових заперечень позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що в бюджеті на 2006-2009 роки не передбачалась виплата соціальної пільги, і механізм виплати такої пільги законодавчо не врегульований.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1  встановлений статус „Дитина війни”, з 01 лютого 2001 року вона отримує пенсію за віком (а.с.23).    

    Згідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

     Дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік відповідно п. 17 ст. 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року.

Проте, Законом України від 22 березня 2006 року «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни та виключено ст. 77 зазначеного закону. Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня 2006 року, тобто 22 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 01 січня 2006 року.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року (зі змінами, внесеними 19 січня 2006 року), зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Однак, Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 процентів надбавки до пенсії «Дітям війни», що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії «Дітям війни» і тому немає підстав для задоволення вимог позивача в частині перерахунку та виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році.

Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, встановлено, що дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 процентів від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відновлено дію ст. 6 цього Закону.

Отже, управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 09 липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 09 липня 2007 року  були відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом.

В той саме час, суд вважає за необхідне вважати у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Проте, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   За ч.1 ст.102 цього Кодексу, пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

У відповідності до ст.100 КАС України, пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на ньому наполягає одна із сторін.

Однак враховуючи той факт, що позивачка у 2008 році хворіла, про що свідчить відповідна виписка з амбулаторної картки Поліклініки КЗ «Міська лікарня № 5» від 22 червня 2010 року, суд вважає за необхідне поновити позивачці строк на звернення до суду в частині позовних вимог за 2008 рік.

В той саме час, суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо зобов’язання здійснити нарахування та виплати позивачу підвищення пенсії за 2007 рік  відмовити, у зв’язку з пропуском строку звернення з цими вимогами до суду.

Суд зауважує також на тому, що реалізація особою права, яке пов’язано з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, і тому посилання відповідача на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

    Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплат до пенсії позивача, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

    Відносно виплат за 2008 рік, суд виходив з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.

    Так, п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких актів України», текст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одних із законів.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в новій редакції. І таким чином, було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 470,00 грн., з 01 квітня  - 481,00 грн., з 01 липня – 482,00 грн., з 01 жовтня – 498,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог статті 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в наступних розмірах:

Травень – (481,00 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.;

Червень – 481,00 грн. х 30% = 144,30 грн.;

Липень – вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 міс. = 144,60 х 3 = 433,80 грн.;

Жовтень – грудень (498 грн. х 30%) х 3 міс. = 149,40 х 3 = 448,20 грн.

а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85 грн.

Таким чином, суд вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірі з 22 травня  - 48,10 грн., з 01 липня  - 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн., бо ці положення не відповідають Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

    Разом з тим, суд також керується тим, що нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року (в межах заявлених вимог).

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Крім того, ст. 8 Конституції України передбачено, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

    Так, відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень законів України Про державний бюджет України на відповідні роки, яким виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.

    Згідно ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

    Враховуючи вищевикладене, та той факт, що зупинення дії статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що суперечить Конституції України, суд вважає неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та вважає за необхідне зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати позивачу підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

    Керуючись Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст.  6 - 14, 17, 21, 69-71, 74, 86, 99, 158 – 163, 167, п.1 ч.1 ст. 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату  – задовольнити частково .

Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити .

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

     Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                         К.О.Скрипник